Борис і Григорій Баранці - надія ФК "Львів"

Про вихованців львівського футболу братів-близнюків Бориса і Григорія Баранців – лідерів львівської «синьо-золотої» команди, віддавна закріпилася cлава, що обидва – талановиті та перспективні футболісти. Їхнє ігрове бачення та ведення гри можна порівняти із кращими взірцями вітчизняного футболу. Ці хлопці на полі – доволі різносторонні гравці. Вони завжди непоступливі та завзяті, а удари по воротах суперника завдають такі, що на довго закарбовуються у пам'яті глядачів, а м'ячі, що влітають у ворота суперників, стають окрасою не тільки їхньої ще молодої, але уже зрілої спортивної кар'єри і футбольних поєдинків у цілому. Та найбільша їхня заслуга у тому, що обидва володіють азартом і бажанням досягати високих результатів та рівнятися на кращих майстрів шкіряного м’яча, Врешті, щоб бути серед них.

Їхня спортивна кар’єра розпочалася із …маминого протеже. Адже саме мама і відвела своїх малюків до футбольної школи ФК «Карпати». У батька, традиційно, не вистачало часу, тож, виручила матуся. А щодо футбольної «бацили», то хлопцям її прищепив дідусь, який у свої молоді роки виступав, нехай і на аматорському рівні, але на доволі пристойному рівні.

Перші уроки копаного м’яча хлоп’ята брали у дуже відомого львівського фахівця дитячого футболу – Миколи Дударенка. Саме цей наставник розвинув їхній талант і вивів братів-близнюків у футбольний світ. До речі, і Борис, і Григорій глибоко шанують свого тренера-вчителя, хоча й люблять відповідати на питання про свого першого тренера: Борис – Григорій і навпаки.

Кар’єра в «Карпатах» заповідалася стрімкою. Тодішній тренерський тріумвірат третьої команди: Безуб’як, Вільчинський, Леськів не приховували свого задоволення, що отримали справжні діаманти, які необхідно ошліфувати. Хлопці, виростаючи, дорослішали. Однак, у складі першої команди «біло-зелених» їм місця не знаходилось. Більше того, хлопців спровадили в Івано-франківський «Спартак», команду яка більше боролася за виживання, аніж підкорювала турнірні вершини. Обидва дарування виступали і у стрийському ФК «Газовик-Скала», але справжнє визнання на рівні професіонального футболу отримали у ФК «Львів».

На Григорій і Борис вважаються, не зважаючи на свій молодий вік, старожилами ФК «Львів». Адже у цій команді вони із першого дня заснування клубу, з яким пройшли довгу дистанцію із першої і до Прем’єр-ліги. Добромильські уболівальники й досі з ностальгією згадують яскраву і результативну гру Баранців, які приносили славу львівському футболу на місцевому стадіоні «Княжа Арена».

Те, що Баранці вміють грати у футбол побачила уже уся країна, а численна глядацька аудиторія досі смакує гол Григорія у ворота луганської «Зорі». Їхнє коронне ігрове місце – у середині поля. Проте минулого сезону обидва футболісти назабивали у ворота суперників понад два десятки м’ячів (Борис – 10, Григорій – 11) і вони вибилися у команді у передовики. Але слава хлопців не зіпсувала. За словами Григорія і Бориса, таке визнання накладає на них подвійну відповідальність перед партнерами, тренерами та уболівальниками команди, які їм у всьому довіряють. Тому братський дует повністю викладається у кожній грі та до останньої секунди матчу веде завзяту боротьбу за позитивний результат своєї команди.