Руслан Ротань: "З Бразилією зіграти хоче кожен"

Для гравця «Дніпра» Руслана Ротаня, котрий вперше отримав виклик до збірної сім років тому, матч проти Канади став 45-м за ліком у складі національної команди. Відновившись після ушкодження, півзахисник прагне довести тренерському штабу свою боєздатність і перервати безгольову серію у синьо-жовтій футболці.

Прикра травма

Защемлення нерву задньої поверхні стегна не дозволило Ротаню дограти перший тайм матчу України проти Нідерландів. На щастя, серйозної травми гравець не отримав, однак наступний збір національної команди довелося пропустити. До того ж, ушкодження трапилося саме у той момент, коли «Дніпро» проводив важливі матчі кваліфікації до Ліги Європи. «Звісно, відчуття незадоволення залишилося, − ділиться думками Руслан, − адже хочеться показувати свої найкращі якості і у збірній, і у клубі, але від травм ніхто не застрахований, тож сприйняв це як належне. Прикро, що вибув у відповідальний для клубу момент, вдвічі неприємно, що дніпропетровці не змогли вийти до основної сітки Ліги Європи. Однак з минулого уже нічого не зміниш. Життя продовжується, йдемо далі!»

«Дніпру» потрібні тріумфи

Вибувши з єврокубків, дніпропетровці сконцентрували свої зусилля на чемпіонаті й Кубку України, в яких за часів незалежності ще не перемагали.

Руслан Ротань, котрий мріє стати чемпіоном у рідному клубі, знає рецепт успіху: «Потрібно, щоби весь клуб працював чітко, як один механізм: маю на увазі, не лише ігрову складову, а й керівництво, уболівальників. Необхідно, щоби ми були єдиним цілим. Всі мріють про трофеї, але поки що маємо порожній дзвін. Для нас це означає одне: треба докласти всіх зусиль, аби завоювати хоча б якийсь трофей, а там, дивись, і вдасться їх штампувати». На думку Ротаня, клуб має непогані перспективи у цьому чемпіонаті: «Чотири команди зберігають рівні шанси у боротьбі за друге, «лігочемпіонівське», місце. «Шахтар» дещо відірвався, але за другу сходинку турнірної таблиці треба поборотися: при вдалих розкладах ми можемо цього досягти вже до зими. Звісно, конкуренти у нас серйозні, але від того буде цікавіше і для вболівальників, і для журналістів, і для нас самих. Чудовий старт із шести перемог поспіль, змінився чорною смугою, зокрема, через травми і дискваліфікації наших ключових гравців. Але тепер, гадаю, все повинно повернутись на свої місця. Команда додала в ігровому плані».

Головне − віра у себе

30 жовтня «Дніпро» прийматиме на своєму полі чинного чемпіона країни і лідера нинішнього чемпіонату донецький «Шахтар». При всій повазі до суперника, Руслан Ротань впевнений, що грізного суперника слід перемагати: «Звісно, самовільно відпускати їх у відрив ми не будемо, боротимемося до останнього. Об’єктивно кажучи, «Шахтар» на сьогодні − найкраща команда в Україні: за рівнем гри і за розвитком інфраструктури. Матч з гірняками буде дуже цікавим, а обіграти донеччан на піку їхньої форми − подвійно цінно». Дуже важливою, на думку віце-капітана дніпропетровців, буде психологічна стійкість команди: «Не можна себе недооцінювати: у «Дніпрі» підібрані дуже хороші гравці і, думаю, нам по силах обіграти «Шахтар» не лише вдома, а й на виїзді. Головне, аби була віра у себе. Бо, відверто кажучи, останнім часом ми програвали більшою мірою психологічно, аніж по грі».

Новий і незнайомий Рамос

З новим наставником − іспанцем Хуанде Рамосом − у дніпропетровських збірників відбулося коротке п’ятихвилинне знайомство: тренер побажав гравцям національних команд успіхів і висловив побажання плідної співпраці після повернення хлопців до клубу. Коли «Дніпро» очолив перший іноземний тренер у клубній історії − німець Бернд Штанге, Руслан Ротань ще навчався у спорт-інтернаті, відтак зі спеціалістом з-за кордону гравець співпрацюватиме вперше: «Для мене це − абсолютна новинка. Я ще ніколи не працював з іноземним тренером, тому буде цікаво познайомитися з іншою методикою тренування. Повернемося до клубних справ, тоді й будемо весь свій великий інтерес реалізовувати. А поки − всі думки у збірній».

За честь і славу

Окрім мрій у клубі, Ротань водночас тримає у своєму серці іншу важливу мету, актуальну для кожного кандидата до національної команди : «Прагну показувати ту гру, яка б влаштовувала тренерів збірної і завжди з повагою ставитимуся до будь-якого рішення тренерського штабу. Я − патріот України і приїжджаю у збірну не заради грошей. Граю за честь України і мені приємно бути разом з хлопцями, яких добре знаю. В першу чергу доводитиму своїм виконанням, що заслуговую на місце в національній команді». Ротань впевнений, що нині в українців є хороший шанс досягти у колективі славнозвісного сплаву досвіду й молодості: «Як показує практика, саме за такого симбіозу утворюються хороші команди. Адже коли склад суто молодіжний, або занадто віковий, як правило, нічого не виходить».

Раціональний розподіл сил

Півзахисник переконаний у тому, що з бразильцями буде дуже цікавий матч: «Певно, кожен мріє зіграти з цією командою, показати у цій грі свої здібності. Зрозуміло, що не всі зіграють, однак ображатися немає сенсу і причини: гратимуть ті, кому довірять тренери. Зважаймо також на те, що слід раціонально розподілити сили на дві гри, між якими лише два дні різниці».

Гол не пахне

Востаннє Руслан Ротань, на рахунку якого в складі збірної 6 голів, забивав у серпні 2007 року у ворота збірної Узбекистану: «Якщо відверто, дуже хочеться перервати цю суху серію і відчути радість голу». Ротань забив яскравий гол у ворота збірної Грузії, чим фактично вивів «синьо-жовтих» у фінальний турнір чемпіонату світу 2006 року. Погоджуючись з цінністю цього м’яча, Руслан все ж вважає дорогим серцю кожний успішний удар по воротах: «Насправді, граючи на позиції, де можна і віддати пас, і пробити, дію інтуїтивно. Якщо перебуваю у кращій позиції для удару − б’ю, якщо позиція не вигідна для удару − віддаю. Гол − не пахне, завжди приємно забити м’яч, який би він не був».

Матчі в Донецьку

Згідно з рішенням виконкому УЄФА, збірна України два з трьох групових матчів фінального турніру Євро-2012 проведе у Донецьку, де досі на зустрічах головної команди стадіон не заповнювався. Ротань дивиться у майбутнє з надією на краще: «Нічого, що на наші поєдинки на «Донбас-арені» приходило мало людей. Можливо, на Євро вийде заповнити трибуни до країв. Вийшло ж в юнаків перемогти на чемпіонаті Європи у цьому місті, до того ж під керівництвом нинішнього тренера дорослої збірної. Чому б першій команді не перервати прикру безвиграшну традицію у Донецьку! Усе буде видно на чемпіонаті, на який кожен із нас, нинішніх гравців збірної, прагне потрапити».