Сергій Ковалець: "Я задоволений тими футболістами, які є в команді". Перша частина

19 жовтня на нашому сайті відбулася відео-конференція з головним тренером "Оболоні" Сергієм Ковальцем. Пропонуємо ващій увазі першу частину текстової версії бесіди з Сергієм Івановичем.

- Сергей Иванович, недавний матч с «Севастополем» еще свеж в памяти, 2:2, достаточно драматическая развязка, автогол… Вы уже, наверное, проанализировали, скажите, все-таки, почему не удалось победить, и этот автогол был ли самым курьезным и самым красивым из тех, которые вы видели?

- Вітаю всіх глядачів, тих, хто бачить нас. Чесно кажучи, коли запрошували мене після перемоги над «Шахтарем», краще було б прийти тоді, коли настрій був, але я вирішив прийти зараз, у такий непростий період для нашої молодої команди, недосвідченої в плані гри на рівні Прем’єр-ліги, тому хочеться зараз відповісти на ті питання, які ви будете задавати. Якщо брати гру у Севастополі, вона була виграшна з нашої сторони, було багато хороших моментів, на жаль, не забили. Курйозний гол, який забив наш футболіст у свої ворота – буває так, молодий гравець, у якого, я вважаю, все попереду, гравець збірної молодіжної Україні, він переживає дуже, але завжди говорю, що виграє команда, всі разом із тренером і футболістами, так і програш – програла вся команда. Тому ніхто не робить його винуватим. Найголовніше те, що ми перегравали команду по моментах, по тому бажанню, що футболісти хочуть грати і показують хорошу гру. Буде хороша гра, буде хороший результат.

- Це був найкурйозніший автогол, що ви бачили?

- Чесно кажучи, ми бачили в Манчестер Юнайтед гол – досвідчений воротар, який пішов на вихід, випустив м’яч, також автогол. Це футбол, це помилки і, мабуть, тим і є гарний футбол, що є такі моменти.

- А ви говорили з Пластуном після цього?

- Звичайно, треба було його заспокоїти. Чесно кажучи, він плакав після гри, що була така технічна помилка. Але ми знаємо, що він тільки 3-4 місяці в першій команді і вже в нього такий є ривок, в збірну його викликають, в Німеччині він грав. Тому це здорово, що футболісти ростуть. Звичайно, що він переживає дуже сильно, але ми його заспокоїли.

- «Оболонь» - одна в цьому сезоні обіграла «Шахтар». Розкрийте секрет, як налаштовували команду?

- Я вам скажу, що коли мені говорять, що «Шахтар» обіграли, а потім команда не може виграти… Звичайно, в нас молода команда, ми тільки працюємо над психологічною стійкістю, психологію переможців. Потрібен час, розуміння і зіграність. Якщо брати «Шахтар», команда зіграна. Обіграли – був хороший настрій, була класна гра. Але ті ж матчі, які ми провели після перемоги над «Шахтарем», я думаю, це також була хороша гра в плані постанови і самовіддачі. Але ми не є елітною командою, ми маленька команда в чемпіонаті. І хотілося б, щоб арбітри відносилися нормально до нас. Зараз прочитав інтерв’ю Красильникова перед цим, він говорив про інфраструктуру, спонсорів… все правильно він говорить. Тим більше, що і наш президент – Слободян Олександр В’ячеславович – також вкладає багато грошей заводських, оболонських, які ідуть на інфраструктуру, є стадіон класний, є база з полями, де тренувалась команда Павла Яковенка до відбіркових матчів чемпіонату Європи, і до плей-офф, вона є фартовою. Тому хочеться, щоб і ставлення арбітрів також було… Якщо аналізуєш кожні матчі, звичайно, я з себе не знімаю тих моментів, які впливають на результат. Але якщо брати «Карпати», коментатор, який бачить вилучення, Маріуполь – пенальті не ставиться у ворота господарів, і зараз у Севастополі є моменти, які можна дивитися. Просто коли футболіст Пластун плаче в роздягальні і вся команда переживає, звичайно, ці помилки не спеціальні, але хочеться, щоб все ж таки з точку зору об’єктивності вони були на нашу користь в плані результату, в плані, щоб арбітри дивилися на ці моменти, які впливають на результат.

- У матчі з «Севастополем» усього кілька хвилин зіграв Мазуренко, що з ним, коли він повернеться?

- Будемо сподіватися, що Олегова травма не буде такою сильною і він почне вже тренуватися, до цього матчу він скоріш за все не буду готуватися, а на матч з «Металістом», я думаю, він буде у формі.

- Хто ще в лазареті з футболістів?

- На жаль, травму отримав Валентин Слюсар і Сергій Сібіряков.

- Вони ще зіграють у цьому сезоні?

- Так, ще зіграють.

- Я подивився в календар, у вас дуже складні матчі далі – «Таврія», «Металіст», «Динамо», «Металург» Донецьк, «Ворскла», «Дніпро»…

- Уже всі жартують, що ми успішно граємо тільки з сильними командами. Але ми налаштовуємося на самовіддачу, на гру, яка подобається вболівальникам.

- Який найкращий матч ви провели, будучи гравцем львівських «Карпат»?

- Взагалі там хороша атмосфера у Львові, хороші вболівальники. І матчі всі, які я провів, я із задоволенням згадую, згадую ту атмосферу. Третє місце команда завоювала, тому можна сказати, що всі роки, які я провів у Львові, я згадую із задоволенням. Як матчі, так і спілкування із вболівальниками і містом.

- У Львові зараз буваєте часто?

- Звичайно, буваю, приїжджаю, 2-3 дня відпочити душею, попити кави, поспілкуватися, погуляти містом – заспокоює і придає хороших емоцій та енергії.

- Які улюблені місця у Львові?

- Звичайно, це центр міста, хороші кав’ярні, собори. Багато хороших місць, в які із задоволенням ідеш, спілкуєшся.

- Робота якого тренера вас найбільше надихає і який тренер найбільше вплинув на ваш світогляд?

- Валерій Васильович Лобановський. Два роки працював під його керівництвом, не чув від нього слова поганого, крику, мату. Якщо футболіст не подобався йому, не було жодних емоцій, він просто людину відпускав у другий клуб. Дуже професійна і справедлива людина, на першому місці в нього були людські якості. І результат – Павло Яковенко, Заваров, Демяненко, Безсонов, Михайлечинко, Блохін – всі ті футболісти, які працювали під керівництвом Валерія Васильович Лобановського.

- Коли вас запросили головним тренером до ПФК «Олександрія», ви пообіцяли за 3 роки побудувати супер-команду, яка буде виблискувати у Прем’єр-лізі. Не минуло й півроку, як ви погодилися на першу ж пропозицію змінити клуб і покинули свою команду в розпал міжсезоння. За цей час в «Оболоні» чи не шкодували ви про своє рішення і не вважаєте, що таким своїм рішенням, не довівши почате до кінця, ви зрадили олександрійських вболівальників і гравців, які вам повірили?

- Хороше питання. Зараз «Олександрія» на першому місці і коли ми спілкувалися з президентом, віце-президентом, то зазначали, що і моя доля в тому якась є. Якщо Лавренко сказав би залишатися, я би залишився. І коли я приїхав і пояснив, Микола Миколайович сказав – я тебе відпускаю, ти сам вирішуєш. Для мене були важливі ці людські моменти. Коли приїхав до команди, звичайно, що все ж таки вони були трішки збентежені, але для мене було важливо, що я чесно поступив. Якщо б Микола Миколайович сказав залишатися, я б залишився. Якщо брати так філософськи, все робиться на краще. Є хороший тренер Володимир Шаран, який веде команду. Головне, що ті футболісти, які були, вони залишилися, і команда показує хороший результат.

- Наскільки несподіваним стало запрошення до «Оболоні» і як довго ви роздумували?

- Несподіваним, тому що буквально за 2 дні до від’їзду на збір був дзвінок з клубу, я працював у «Олександрії», але в мене не було контракту професійного, тому я міг спокійно піти. Але ще раз кажу – для мене було важливим спілкування з президентом клубу і з командою, тому питання дуже хороше. Я думаю, що образ жодних немає, я хочу подякувати вболівальникам «Олександрії» і хочу сказати, що там є все для футболу – людина-президент, який будує. Це все залишиться для нащадків, для дітей, дуже хороша база, хороші поля. Це дуже добре, що є такі люди, які вкладають свої кошти у розвиток інфраструктури. На жаль, у нас зараз дуже мало таких спортивних споруджень, які мають бути. В «Олександрії» це все є.

- Кого, окрім «Олександрії» хотіли б бачити в Прем’єр-лізі в новому сезоні?

- Ну хай виграє сильніший.

- Почему вы не захотели продлевать контракт с Конюшенко и Товтом, воспитанниками клуба?

- У них закінчились контракти і я бачив, як головний тренер, що треба омолоджувати команду, і це є філософія також президента клуба, хоча досвідчені футболісти нам і потрібні, але я вважаю, що є й сильніші футболісти на тій позиції. Хоча вони хороші футболісти і нема ніяких питань до них.

- За сколько были проданы Васильев и Валеев? И кто был приобретен на эти деньги? Почему так мало играет лучший бомбардир первой лиги Кучеренко и сын знаменитого футболиста Заваров?

- Це більш питання до керівництва клубу, наскільки я знаю, вони пішли, мабуть, тому що в них закінчилися контракти, хоча я хотів залишити їх у своїй команді – Васільєва, Валєєва. Ви знаєте, що бюджет нашого клубу не такий вже великий, але ми беремо тих футболістів, які хочуть грати, які не дуже дорого коштують, якщо можна так сказати. Але я задоволений тими футболістами, які є в команді. На рахунок Кучеренка – він зараз грав два матчі, з «Іллічівцем», з «Севастополем». Звичайно, перехід з першої ліги не так просто дається, ми з ним спілкуємося і інтерв’ю він дає, що в Прем’єр-лізі все треба скоріше робити, тому це також іде адаптація до гри на новому рівні.

Також і у Заварова. Він старається, грає за дубль, тренується, потрібен час для того, щоб він відчув силу. Ми розраховуємо на всіх футболістів, які є в заявці «Оболоні», так як і молоді футболісти, які грають за дубль, беремо їх на збори, підключаємо, і Шевчук, і Бондаренко, і Зарічнюк – це ті футболісті, вихованці нашого клубу, які ще себе проявлять.

- Наскільки сьогоднішня «Оболонь» відповідає уявленню Ковальця-тренера про команду?

- Так, хочеться бачити більш цілісну гру. Ми можемо грати так – початок провалити, а кінцівка хороша, чи навпаки. Мабуть, з точки зору гри ідеальною була гра з «Шахтарем», від першої до останньої хвилини не було перепадів. Хоча також якщо брати ту перемогу, то звичайно, що «Шахтар» трішки недооцінив нас, але все одно я вірю в цю команду і ще раз говорю, що потрібен час для того, щоб зробити такий колектив. Звичайно, треба підсилюватися, про це ми говоримо весь час. Але я вірю в те, що все буде добре, ми будуємо, буде хороша команда.

- Чи є якісь проблемні позиції і чи можна спрогнозувати трансферну кампанію, чи багато буде новачків узимку?

- Подивимося, селекцією ми вже займаємося, спілкуємося із футболістами, але все ж таки ми можемо запросити футболістів з першої ліги. Влітку я майже місяць дивився першу лігу, щоб вибрати футболістів. Звичайно, хочеться запросити футболістів таких, яких «Шахтар» віддав «Севастополю» футболістів, зробили хороші умови. Тому хочеться футболістів, які як людські якості мають, так і будуть лідерами в команді. Ми над цим працюємо.

- Прокоментуйте поразку в Полтаві.

- У нас був Кубок після перемоги над «Шахтарем», потім ми поїхали до Львова, був відрізок хороших матчів з точки зору психології, тому тим футболістам, які менше грали, які є в запасі, дублюючий склад – вирішено було дати їм більшу ігрову практику. Тим більше, що футболісти, і Заваров, і Кучеренко ставили питання, чому вони не грають, звичайно, що є шанс і ще як для тренера подивитися на них на рівні Кубка України, тому що коли говорять, що в дублі вони грають класно і виграють, але це зовсім інше психологічне навантаження. Основна задача дубля – це дати футболіста у основну команду. А коли вже є ігри філософські з точки зору результату – Кубок України, чемпіонат України – це зовсім інше психологічне навантаження. Тому було прийняте рішення тренерським складом, щоб грали ті футболісти. Ми бачимо чемпіонат Англії, Італії, де йде ротація складу – це нормально. Ми пам’ятаємо, в тому році «Реал», який витратив на Роналдо 60 мільйонів, програв клубу третьої ліги, по-моєму. Звичайно, ми не хотіли програвати, але було рішення зіграти тим футболістам, які менше грали, і подивитися їх рівень психологічний, ігровий. І після того матчу ми бачимо, що і Кучеренко почав грати у складі, і Мазуренко. Той матч, може, й програний, але він дав багато думок на перспективу по складу.

- Чому не грає Мірошніченко?

- Артем – улюбленець нашої команди, хороший хлопець, віддається на тренуванні. Він також брав участь і на Кубок, тому я завжди говорю, що треба чекати свій шанс. Мірошніченко працює, він хороший футболіст, хороший хлопець, він із розумінням до цього відноситься.

- Були чутки, що він буле переходити на тренерську роботу…

- Звичайно, ми хочемо, щоб наші вихованці, ті футболісти, які багато сил і душі вклали в клуб, працювали в структурі клубу. Артем жартує, що може й тренером, може й адміністратором. Але він хоче ще пограти і я думаю, ще пограє.

- Як можете оцінити роботу тренерського тандему Конюшенко – Кобзар?

- Хороший тандем в плані ігровому, і ми спілкуємося з ними близько щодо результату роботи, тренувальних процесів. Я згадую, коли прийшов Алекс Фергюссон у «Манчестер Юнайтед», команда не могла виграти багато чемпіонатів, кожен рік змінювали тренера. А він зразу поставив свою філософію, він каже: «Ви вкладаєте в академію дитячу 6 мільйонів фунтів, а немає своїх вихованців узагалі. Де ваші вихованці?» Ніхто з керівництва не розумів, бо ніхто з тренерів не задавав такі питання, вони тільки займалися першою командою, а до молоді вони не мали жодних питань. Для них було головне – зайняти місце в прем’єр-лізі Англії, а молодь їх навіть не цікавила. Що він зробив перше – це поставив філософію: тренувальний процес, академія, перша команда, все працювало на одному рівні. Коли наступного року «Манчестер Юнайтед» зайняв восьме місце, рада директорів сказала – та ні, він шотландець, він не наш, навіщо він потрібен… Але один сказав – він один, який почав їздити на матчі дитячої академії, стимул у футболістів почав зростати. На третій рік «Манчестер» став чемпіоном Англії, і Бекхем, і Бут, і Невіли, і Коулз – вихованці академії Манчестер. Тому якщо говорити про молодь, я це все розумію і ми працюємо, тандем хороший, той же Пластун Ігор – вихованець нашого клубу, нашої школи, він пройшов дубль, зараз грає в основному складі. Саша Бондаренко, Євген Зарічнюк, Антон Шевчук, Толстяк Саня – багато молодих футболістів, які у дублі показують хороший результат і перебувають у верхній частині таблиці.

- Чи не планували провести такий показовий урок футболу для вихованців школи «Зміна»?

- Хороше запитання, звичайно, це ми робили в «Металісті», і зараз це ми також зробимо. Все правильно. Є присутні на матчах і чемпіонату України серед дитячих турнірів, це також один із моментів, що треба робити, але з цим результатом у цій першій команді трішки не вистачає часу.

- Хто в «Оболоні» зараз тренує воротарів?

- Є тренер Паламарчук Валерій, тренер дубля і молодіжної збірної Павла Яковенка, тому зараз поки що є тренером на дві команди.

- А чому з командою не працює Володимир Циткін?

- У деяких моментах ми не зійшлися з Володимиром Борисовичем, але він професійний, хороший тренер.

- Вы были неплохим футболистом. Но тренер из вас не получается. При вас «Львов» выскочил в первую лигу и «Оболонь» ждет такая участь. Не пора ли вам заняться селекцией?

- З командою «Львова» я, чесно кажучи, таке задоволення отримував, команда дуже сильна духом була, дуже шкода, що її викинули з Прем’єр-ліги. Команда українців, які перегравали всі команди Прем’єр-ліги. Чесно кажучи, я розумію, що є моменти… Мовчу про арбітраж, бачу, що вже всі тренери говорять про арбітраж. Пам’ятаю, що Луческу коли почав тренувати «Шахтар», він робив таку підбірку моментів, і я вважаю, що це правильно, я захищаю свою команду. І з командою «Львова» ми взяли 26 очок, але сім двійок арбітрам поставили, тому самі розумієте… Завжди давали там в арбітражну комісію, вони приймали рішення. Але мене дуже дивує, коли арбітри кажуть – та ви забивайте голи, у вас же моменти були. Але вибачте – те, що робить команда, коли пенальті, вона доводить… Є правила, треба його ставити, є вилучення? Його треба також робити. І для моєї команди так само. Тому тут якщо брати «Львів», дуже класна команда, і ми бачимо, що майже всі футболісти грають у Прем’єр-лізі на хорошому рівні. Тому ті моменти, які я пережив у останньому матчі, коли весь стадіон і футболісти плакали, коли ми програли «Карпатам», я, чесно кажучи… Хотілося б ще пережити – не виліт із Прем’єр-ліги, а ті емоції. Тому що в нас була одна команда, Львів – було наше місто. Львів було містом футбольного клубу «Львів». Але є багато нюансів, які хтось хоче бачити, хтось бачити… Треба бути сильним, треба захищатися. Я розумію, що футбольний клуб є, вкладає в це кошти, але для того, щоби бути сильним, треба захищатися на всіх рівнях. Не тільки футболісти на футбольному полі, а взагалі футбольний клуб має бути сильним як структура.

- Президент ФК «Севастополь», який був також у нас у гостях, сказав, що з приходом Колліни перші пару турів арбітри боялися судити нечесно, потім знову почалися старі хвороби. Як на ваш погляд?

- У якійсь мірі підтримую. Спочатку був контроль на матчах, мені здається, хоча звичайно, ми менше говоримо про арбітраж, тому що я бачу, що є якась тенденція, один пенальті, другий пенальті, вилучення, тому футболісти дивляться і розуміють, що тренер має відповідати за результат. За все тренер відповідає. Але ж вибачте, ви також за щось відповідаєте? А то місяць відпочине, подумає у сім’ї, прийде знову, а в тренера і футболістів, що, сімей немає, що вони мають робити? Тому коли ми з Колліною спілкувалися в коридорі, я кажу: «Один момент арбітражу впливає на всю гру, ви це маєте розуміти. Арбітри також люди, вони помиляються, але є помилки різні, тому хочеться, щоб їх було менше, щоб було більше довіри». Тому що є тренери, є футболістів, і від них усе має залежати. Я розумію, що арбітри теж люди і теж помиляються, але коли чотири матчі і помилки такого плану, коли ти дивишся і бачиш, а арбітр поруч стоїть і не бачить – це важко зрозуміти.