"Волинь" - "Динамо" 1:2. Поразка, за яку не соромно

Луцьк. Стадіон «Авангард». 10 000 глядачів

Головний арбітр: Олександр Дердо (Ільїчівськ)
Асистенти: Олександр Войтюк (Запорожжя), Олег Плужник (Харків)

"Волинь" - "Динамо" 1:2

Голи: Скоба 52 - Ярмоленко 3, 10

"Волинь": Неділько, Годований, Майкон (Пічкур 46), Шарпар, Бутко, Скоба, Парасків, Гринченко (Максимюк 12), Стевіч, Павлов (Гошкодеря 79), Піщур

"Динамо": Коваль, Данило Сілва (Гусєв 75), Бетао, Вукоєвіч, Ярмоленко, Милевський (Зозуля 87), Михалик, Єременко, Каддурі, Хачеріді, Алмейда

Попередження: Парасків 45, Бутко 71, Стевіч 76 - Милевський 18, Коваль 41

У самовіддачі волинян дорікати важко, а ось до виконавчої майстерності є питання. Якби гравці «Волині» були більш кваліфіковані, то не бачити динамівцям перемоги у цьому матчі. Лучани грали до останньої хвилини, а кияни, як і в попередніх матчах, у другій половини гри сідають. Швидкі голи за перших десять хвилин, фактично, вирішили долю матчу. Вони приголомшили господарів, які прийшли до тями лише у другій 45-ти хвилинці, тоді і розпочався відкритий футбол, який не міг не сподобатися вболівальникам., однак для головних тренерів обох команд залишив чимало питань.

Стартовий склад «Волині» знову змінився. Ліня захисту: на флангах Бутко і Грінченко, в центрі Шарпар і Годований, хоча можна було очікувати вихід Ващука. (Омоко травмований). У півзахисті грали Парасків, Стевіч і Скоба. А ось атаку склали відразу три форварди, які утворювали трикутник Майкон, Павлов та під ними Піщур, якого «Волинь не могла довго заявити через дискваліфікацію. Що стосується «Динамо», то тут теж Олег Лужний намагається знайти оптимальний склад. У захисті грали: на флангах Бетао та Каддурі. В центрі Хачеріді та Алмейда. Середня лінія виглядала так: в центрі Михалик та Вукоєвіч, на правій бровці Данило Сільва, на лівій Ярмоленко, атакуючого півзахисника грав Єременко(хоча, іноді, здавалося, що він грав нападника). На вістрі атаки Мілевський.

Початок матчу був доволі активний. Команди обмінялися напівмоментами біля воріт. Однак не минуло трьох хвилин, як м’яч затріпотів у сітці лучан. Грінченко провалився на своєму фланзі. Сільва скористався помилкою захисника, пройшов кілька метрів і віддав пас в центр карного майданчика, де без проблем з розвороту увігнав шкіряного в кут. Неділько зреагувати не встиг. Після такого «холодного душу» лучани відразу ледь не отримали другий гол. Після пасу з лівого флангу Єременко мав забивати, але пробив легко прямісінько в руки Недільку. Лучани відповіли ударами Піщура та Майкона - обидва рази вище воріт.

А на десятій хвилині вирішилася доля матчу. Мілевський отримав в штрафному м’яч, накрутив захисників, які не встигли його накрити і спокійно відкотив Ярмоленку, який низом відправив сферу у кут – 0:2. Після цього кияни повністю перехопили ініціативу. Здавалося, що волиняни не знають, що робити на полі. Грінченко після кількох провалів опинився на лаві запасних, адже Сільва просто розривав його фланг. Максим’юк, який вийшов на заміну дещо нейтралізував активного бразильця. Утім оборона господарів тріщала «по швам». Стовідсоткову нагоду змарнував Михалик, якого після швидкого розіграшу штрафного Єрмоленко вивів на ударну позицію по центру воріт, однак Неділько був на висоті. До речі, голкіпер волинян неодноразово у цьому матчі страхував своїх захисників виконуючи роль ліберо вдало граючи на виходах.

Могли забити у першому таймі і лучани. Павлов навісив у штрафну, де на дальній стійці замикав головою передачу Піщур, утім Олександр схибив. До перерви був ще удар Павлова з-за меж карного, але в руки Коваля.

На другий тайм господарі вийшли неймовірно налаштовані. Уже на початку Павлов, якби був трішки швидший міг вирішувати епізод на свою користь. Вийшовши на побачення з Ковалем він уже був готовий до удару, однак Хачеріді встиг в останню секунду вибити м’яч з під ніг форварда. Відповідь динамівців була миттєвою. Протягом хвилини спочатку Мілевський не реалізував вихід віч-на-віч, а згодом на побачення з Недільком вийшов Михалик, який намагаючись обіграти голкіпера почав зміщуватись загострюючи кут. Його удар прийняла на себе стійка, а на підхоплення ніхто з гравців киян не встиг. До речі, в обох моментах велика заслуга того, що м’яч не опинився в сітці Віталія Неділька., який зіграв бездоганно.

І ось на стала довгоочікувана для волинян 7-ма хвилина. Подача з кутового Пічкура, який з’явився на полі після перерви і Скоба головою підрізає шкіряного у ворота – 1:2.

Після цього на стадіоні запанувала напівтемрява, справа в тому, що погасли лампи на двох освітлюючи вежах. Вимушена перерва тривала трохи більше десяти хвилин. На щастя, технічній обслузі стадіону вдалося виправити цю проблему. Здавалося, сама доля сповістила про те, що матч можна закінчувати. І справді, рахунок не змінився, однак найцікавіше на полі розпочалося після цього випадку. Команди вирішили пограти у відкритий футбол.

Гравці «Волині» мали кілька хороших нагод, аби відігратися. Стевіч віддає чудову передачу з флангу на Павлова, який з вратарської примудрився вдарити вище воріт! Згодом і сам балканець мав забивати: Коваль помилився на виході, але Стевіч запустив шкіряного над поперечкою. Пічкур кілька разів обіграв на своєму фланзі Бетао, який не встигав за прудконогим українцем. Однак, кутові, які заробляли доволі часто волиняни, так і не дали бажаного результату. Хоча не можна не поаплодувати величезній самовіддачі гравців «Волині», які прагнули понад усе забити. Суперечливий момент трапився в одному з епізодів, коли у карний майданчик динамівців увірвався Бутко і там упав. На перший погляд порушення було, однак суддя вирішив інакше покаравши Богдана гірчичником. Чи був одинадцятиметровий? Важко сказати сидячи на протилежній трибуні. Мабуть, лише відеоповтор може дати чітку відповідь.

Кияни забили і третій м’яч, але суддя зафіксував офсайд. Згодом Вукоєвіч з вигідної позиції поцілив у поперечку. А могли забити і лучани: удар Пічкура прийшовся в руки Ковалю. Виникали моменти, коли в карному гостей було багато метушні, але до удару в площину не доходило. Наприкінці матчу господарі влаштували справжній штурм, однак голкіпер динамівців та брак у завершальній стадії не дозволили здобути волинянам бодай очко.

Гра вийшла цікавою і безкомпромісною. Обидві команди грішили низькою реалізацією гольових моментів. Крім того захист, як в одних, так в інших бажає кращого. «Динамо» здобуло прогнозовану, але дуже важку перемогу, а «Волині» зовсім трішки не вистачило для сенсації, можливо, не вистачило фарту. Неприємний осад залишили і київські вболівальники, які поводили себе зухвало поламавши купу пластикових стільців на стадіоні. Цікаво, за чиї кошти їх тепер ремонтуватимуть? Таке враження, що це не болільники європейського клубу, а звичайні хулігани! А ось для наставника киян Луцьк – особливе місто, адже його футбольна кар’єра пов’язана з Віталієм Кварцяним та «Волинню».

В. о. головного тренера «Динамо» (Київ) Олег Лужний

В першу чергу хочу подякува Віталію Володимировичу (Кварцяному) за те, що він з мене зробив футболіста, бо ятут починав кар’єру. Деколи допомагав в житті. Хочу подякувати вам за все.

- Кілька слів про гру. Що трапилося з «Динамо» у другому таймі?

Не реалізували 8 виходів один-на-один.

- Чому?

Бо майстерності нема.

- Пенальті було?

Я не бачив. Як я можу бачити з лави запасних? Де лава, а де штрафний майданчик. Ви бачили? Було пенальті?

- Хто сподобався з гравців «Волині»?

Всі хороші гравці. Хороша була самовіддача у гравців «Волині».

- Ваша команда виглядала стомленою…

Ми приїхали у п’ятницю вночі. У нас був лише день на відновлення.

- Що легше грати на полі луцького стадіону, чи сидіти на лаві запасних? Бути солдатом, чи генралом?

Само собою, що грати. Бо так несеш відповідальність за себе і за команду. А тут і за вболівальників і за всіх. Легше грати.

Головний тренер «Волинь» (Луцьк) Віталій Кварцяний

Я дуже розчарований обставинами, що нас переслідують уже третю гру. При цьому із серйозними командами. Адже ми не є командою кваліфікованою. Ми знаходимо просто методи, щоб вести гру з суперником. Ми граємо у відкритий футбол, але не граємо в «класико», бо немає виконавців на короткий і середній пас. Немає логічного мислення. Футболісти тупо мислять. Я втомився. З «Таврією» грали отримали два м’ячі. Удар в серце мені і вболівальнику по психіці. Я не знаю, як люди висиділи?! Треба подякувати за два тайми. З «Шахтарем» теж сіли і отримали дурний гол. Перелякані.

Програли 1:2. Та краще програйте 7:10!!! Ні, тягнуть повільно назад, поперек. Потрібно грати агресивно у відборі. Ми зіграли 15 хвилин, а треба було міняти 8 чоловік. І уявіть лише три заміни! Я думаю, що робити? Нікого не можу впізнати.

Я кажу їм, щоб не говорили на полі, бо будемо грати 11 проти 14-ти. Бо бачите, як хто, що робить, тим хто це робив (про суддів). Але їм ніхто нічого не зроблять.

Команди не дають нам грати, лежать. Заміни. Грайте! Та забийте нам ще п’ять голів, але грайте. Нам не дозволяють розвинути темп. Наші суперники бояться грати 90 хвилин агресивно зі швидкістю. Паузи якісь, заміни, суддя їм підігрує. Жах! Чого нас боятися?! Забийте нам 10-ть, а ми заб’ємо 9-ть. Люди нам будуть аплодувати. Буде адреналін. Для цього ми і живемо, щоб створювати свято. Мене це дратує.

Ми попустили два голи. Я уже звільнив три тренера. Характер є, але не вистачає дотиснути. Напівфабрикатна робота. Ми подивилися, коли Бутко зайшов у штрафну, там пенальті було. Нам би два за такий один момент дали. Один забили, потім би розіграли і відразу ще один пробили би. Відразу два. Хочу ще подивитися повтори, але це нікого не врятує. Ця липова підтримка. Вона не личить київському «Динамо». Навіщо їм допомагати? Має бути якась симпатія до господарів, а тут підтримують «Динамо». Навіщо їм симпатія? Чого раптом? Мабуть, не я один дурень! Усі зрозуміли. Як ви вважаєте була симпатія в сторону «Динамо»?

- (вигук із залу) Було це ж видно

З «Динамо» і так важко грати. Швидкість інша, досвід міжнародний, задачі… Гра формується з дрібниць, а всі дрібниці були проти нас. Я не задоволений грою багатьох футболістів. І не задоволений результатом. І чуйка була погана.

- Ваша команда грає у відкритий футбол. І вив же до цього усіх привчили. У вас було багато моментів, особливо у другому таймі. Чи не вважаєте, що головна проблема – оборона?

Я ніколи не дам завдання за 33 роки роботи грати від захисту. Ви знаєте скільки ігор ми крупно програли? Я їм кажу, -«Ідіть вперед»! Але вони виходять на поле і роблять 30% від того, що я їм даю завдання. Підборів 6-7 не встигли, бо повзуть, повзуть, а треба швидко рухатись. Я доживу, коли суддя дасть свисток і футболісти 95 хвилин будуть бігати? Вони не хочуть.

- Можливо треба було ставити Ващука замість Годовано?

Разів 5 переписував склад, десь не вгадав. Годований другу гру проводить у Прем’єр-лізі. Думаю, він багато сьогодні надбав. Ващук завтра не буде кращий, ніж сьогодні, а Годований буде кращий завтра. Це гравець на перспективу.

-