Віталій Кварцяний: "Про потрапляння у Європу говорити ще зарано"

Незважаючи на те, що головний тренер «Волині» Віталій Кварцяний має у футбольному світі славу емоційної людини, представники мас-медіа все одно до нього тягнуться, сподіваючись почути щось цікаве. Адже ця людина завжди вважає за краще говорити правду. Втім, у журналіста «Команди» набрати його мобільний був інший привід. Віталій Володимирович був визнаний цим виданням кращим тренером 17-го туру. З поздоровлень і розпочалася розмова.

- Спасибі, - сказав наставник «Волині». - Радий, що моя праця і моїх підопічних не залишився непоміченим.

- Віталій Володимирович, чи часто ви читаєте газету «Команда»?

- Не пропускаю жодного номера.

- Я до чого це запитую. Чи згодні ви з оцінками наших журналістів після матчів чемпіонату, а також з тим, хто потрапляє до збірної туру?

- Згоден на 99,9%. Тим більше, що якщо у мене немає накладок, то дивлюся усі поєдинки, відтак можу порівнювати. Вважаю, ви завжди об'єктивно оцінюєте можливості і дії того чи іншого виконавця, а також тренера, коли команда досягає хорошого результату, показуючи якісний футбол.

- Якби ви були представником преси, гравцям, напевно, ох як треба було б попотіти, щоб дочекатися від вас високих оцінок.

- Це ви натякаєте на те, як я емоційно веду себе на тренерській лавці? Знаєте, не треба думати, що я постійно негативно характеризую своїх підопічних. Просто не завжди все доходить до загального ознайомлення. Адже навіть на післяматчевих прес-конференціях журналісти в основному вказують на огріхи, так що буває не вистачає часу, щоб похвалити своїх гравців. Приміром, після поєдинку в Полтаві, коли ми виграли – 1:0, я сказав, що пишаюся своїми хлопцями. Я бачив, як вони намагалися перемогти, незважаючи на те, що порушили установку, діючи на утримання рахунку. Так що не подумайте, що я був би необ'єктивний, виставляючи оцінки футболістам.

- А у поєдинку з «Дніпром», судячи з розвитку подій, ви залишилися незадоволені результатом?

- Скажу так, ми зобов'язані були вийти на шосте місце (таке могло статися у разі перемоги «Волині». - Прим.авт.). Дуже хотілося підтримати нашого президента, який вдруге став депутатом обласної ради. На грі були присутні різні керівники області, нові депутати обласної та міської ради. Адже перемога завжди допомагає знайти однодумців. До того ж, я бачив, як у футболістів горіли очі. Наприклад, у першому таймі Гринченко потягнув м'яз. У перерві я сказав, що готуємо заміну а він у відповідь: «Володимирович, я буду грати і вірю, що ми зрівняємо рахунок». Але при цьому не сказав мені, що сам пішов до лікаря і зробив знеболюючий укол. Ми повинні були виграти, але мене підвела інтуїція, десь щось не спрацювало. Тим не менше, цей матч дав багато інформації для роздумів. Я побачив хороші перспективи наших гравців.

- Незважаючи на нічийний результат, на скільки відсотків ваші футболісти виконали установку?

- Відсотки не скажу. Але зазначу, що завдання було грати верхом, враховуючи, які технічні виконавці зібрані у «Дніпра» в середній лінії. Однак по ходу матчу стало помітно, що ми і внизу не поступаємося супернику, а у швидкості іноді навіть перегравали опонента.

- Багато хто зараз відзначає фізичну готовність «Волині». Команда нині на піку своїх можливостей?

- На два матчі, до зимової перерви, головне не втратити того, що вже досягнуто в ігровому плані, оскільки ми поки йдемо по наростаючій.

- У більшості випадків ви віддаєте перевагу атлетичним футболістам. Чому так?

- Через мене пройшли високорослі потужні гравці, які могли витримати всю систему підготовки, що виводила їх на новий рівень. Саме за рахунок того, що можна було реалізувати їх природний фізичний потенціал. Я маю на увазі таких гравців, як Сачко, Стевич, Ряхн, Сіанкам, Папа Гуйє, Круніч, Омоко, Чеботарь, Мітіч, Нагорняк, Джудовіч, а Девіч із зростом 186 см був у «Волині» одним з найменших…

Я порівнював і прийшов до висновку, що навіть не маючи гарної ігрової техніки, з потужними виконавцями за їх одержимості можна добиватися результату. Приміром, Джудовіча з ОФК (Белград), який був у глибокому запасі, ми взяли за копійки у 25-річному віці. Але я сказав керівникам сербського клубу, що через п'ять років він буде виступати за національну збірну своєї країни. Та до і вийшло, після розпаду Сербії і Чорногорії футболіст вже два роки грає за чорногорців, а в «Спартаку» (Нальчик) вже чотири роки капітан команди.

Якщо ж брати у світовому масштабі, то я б не відмовився від Стівена Джерарда, Неманьї Відіча, Ніко Кранчара, Пітера Крауча. Кріштіану Роналду теж немаленького зросту. Хоча й від таких виконавців, як Мессі і Бутко, ніхто не відмовиться.

- Яка ваша методика тренувального процесу?

- Кожен наставник намагається знайти щось своє, але в основі маючи чиїсь напрацювання. Раніше нас вчили за методикою Валерія Лобановського і Анатолія Зеленцова у плані функціональної готовності футболіста або як витиснути максимум з організму. Короткий і середній пас я брав від Костянтина Бєскова. Кожен фахівець хапався за все, що тільки можна. Приміром, на початку тижневого циклу я застосовую роботу із загальної витривалості організму, але базу робимо на розвитку сили і атлетизму. На жаль, ми навіть зараз не маємо умов для повноцінного дослідження футболістів, ніж мало «Динамо» ще 20 років тому. Тому проводимо певні тести, щоб мати хоч якесь уявлення про стан гравців.

- Безпосередньо тренувальний процес ви проводите?

- Практично завжди.

- А що ж тоді роблять ваші помічники?

- Допомагають мені. Це і Сергій Чабан, і Степан Павлов, і Володимир Дикий, і Сергій Хвесик. Мій син Дмитро теж бере участь у підготовці футболістів.

- Але ви тримаєте у своїх помічників сувору дисципліну, оскільки у них важко домогтися якоїсь інформації без вашого відома.

- Так і є. Думаю, дистанція повинна бути. Але в житті у нас нормальні людські відносини. Я їх дуже ціную.

- А футболістів до себе близько підпускаєте?

- Знаєте, друзів серед гравців у мене немає. Але якщо хлопець прийде до мене з будь-яким питанням, ніколи йому не відмовлю, спробую допомогти. З найбільш досвідченими виконавцями у мене взагалі повне взаєморозуміння. Наприклад, з Ващуком, Пищуром, Недільком. У них я завжди можу поцікавитися командними питаннями, раджуся з ними.

- До речі, яке зараз фінансове становище «Волині»?

- Потихеньку все налагоджується. По зарплаті президент розрахувався з футболістами. Справа тільки за преміальними. Але скоро, сподіваюся, і це питання буде закритим.

- Зараз ваш колектив знаходиться біля «зони УЄФА». Чи це питання поки не варто піднімати?

- Думаю, ще зарано нам заглядати так високо. Але, повторюся, дуже хотілося після матчу з «Дніпром» опинитися на шостому місці.

- Взимку команду чекає серйозна реорганізація чи відбудеться тільки точкова селекція?

- Великих змін у складі не передбачається. Чекаю повного відновлення Герасимюка, Кінаша, Карковського, Лопеса, а також Омоко. Дуже розраховую на цих виконавців. Але одного або двох потужних центральних захисників хотілося б придбати. Просто я поки не знаю щодо Шарпара, за яким стежать деякі клуби елітного дивізіону.

- А нападники «Волині» потрібні, враховуючи, що команда забила лише 15 м'ячів?

- Це теж актуальне питання. У нас є великі проблеми з реалізацією моментів. Але це недопрацювання тренерського штабу. Ми мало уваги приділяли нападаючим в індивідуальному плані. Займалися створенням тактичних схем для самої команди після виходу у Прем'єр-лігу. Часу ж було мало. Хочеться сподіватися, що за зиму ми підтягнемо за всіма параметрами Бабира, Жука, Павлова. Хоча того ж Павлова нам буде утримати вкрай важко, оскільки за ним розпочалося справжнє полювання клубів Прем'єр-ліги.

- Скажіть, а хто, на ваш погляд, з ваших підопічних уже доріс до національної збірної?

- В останніх матчах цікавий футбол показував Гринченко, але йому поки не вистачає надійності в підіграванні. Думаю, ще трохи, і це буде кваліфікований лівий захисник. Вважаю, з часом тренери національної команди на нього звернуть увагу. Павлову потрібно пройти ще «молодіжку», але і він скоро вийде на високий рівень. Бутко – потенційний лідер будь-якої майбутньої збірної. Я шкодую, що він не належить «Волині». Упевнений, швидшого гравця в українській лізі немає.

- Що ви думаєте про призначення на пост головного тренера збірної України іноземного фахівця?

- До цього ставлюся негативно. Закордонному наставнику потрібно час, щоб адаптуватися до всіх наших реалій. А в разі невдачі скаже, що йому цього самого часу якраз і не вистачило. Подивіться, наприклад, на роботу Мірчі Луческу. Йому довіряли навіть тоді, коли ситуація у нього було незавидною. І тільки коли він вивчив український футбол, за класної організації справи, прийшов результат. Адже у нас є кваліфіковані тренери. Той же Блохін, не можна сказати, що погано йшли справи у Сабо, Буряка, Михайличенка. У Маркевича взагалі все здорово виходило. Це підтверджує потенціал вітчизняних наставників.

- Повертаючись до чемпіонату, хотів би запитати: боротьба за золоті медалі завершена?

- В жодному випадку. Проте багато що, якщо не все, може вирішитися у найближчих двох турах. Якщо «Динамо» допустить осічку, то «Шахтар» можна буде вітати з чемпіонством. В іншому випадку кияни спробують надолужити згаяне навесні.

- А в першу п'ятірку команд, яку зараз замикають «Карпати», іншим колективам вклинитися під силу?

- Тут проста арифметика. За вдалого збігу обставин це може статися ще восени. Але, самі розумієте, для цього потрібно, щоб «Ворскла», «Таврія», «Арсенал» або «Волинь» здобули дві перемоги, а «Карпати» обидві зустрічі програли.

- Більшість тренерів або керівників клубів уникають відповідей на питання щодо завдань тієї чи іншої команди на сезон. Ви теж візьмете їхній приклад?

- З різних причин нам не змогли забезпечити те фінансування, яке було обіцяно після повернення «Волині» у Прем'єр-лігу. Тому, виходячи з різного роду ньюансів, завдання визначалися безпосередньо перед кожною грою. Саме через це ніхто перед колективом конкретних цілей на сезон не ставив. На даному етапі для мене важливо залишитися в еліті і створювати конкуренцію всім командам.