Андрій Кікоть: "Присвячую забиті голи своїй дружині та синочкові"

Півзахисник городян після завершення першого етапу сезону 2010/2011 років, розповів про гру 20-го туру, а також про свою сім’ю.

- Вітаю з голом. Поділися враженнями від матчу з «Титаном» та загалом про цілий сезон…

- Дякую, враження дуже позитивні. Добре, що завершили сезон на мажорній ноті та перемогли в останній грі перед зимовою паузою. Нам потрібно перемагати у кожному матчі, бо ми хочемо вийти у Прем’єр-лігу.

- Перед грою проти «Титана» очікував, що заб’єш гол?

- Я завжди очікую на те, що відзначусь забитим голом. Мені приємно подвійно, що ми перемогли і я забив гол.

- Окрім цього моменту у тебе була ще гарна нагода аби забити гол. Що завадило у тому моменті?

- Аби забити ще «Титану» у мене було ще два моменти. Коли мені передачу віддавав Олег Шептицький я дуже погано влучив по м’ячу, а від цього у мене удар вийшов надто слабким. Мені хотілося пробити на точність у тому епізоді, однак не вдалося.

- Твій батько теж у минулому футболіст. Як він реагує на забиті голи, можливо, якось підтримує?

- Після матчу з армянцями батько привітав з перемогою та сказав, що найголовніше те, що ми перемогли. А стосовно мого гола, звісно, сказав, що я молодець, що зміг реалізувати той момент.

- Твої враження про гру в першому колі загалом.

- «Львів» має гарні шанси аби виконати поставлене завдання та вийти до Прем’єр-ліги. Зараз ми показуємо хорошу гру. Вважаю, що перше коло ми відіграли добре, то чому б нам так само не зіграти після зимової паузи та вийти в Прем’єр-лігу!

- У першому колі «Львів» програв вгостях дебютанту Першої ліги «Титану». Удома твоя команда взяла реванш. Порівняй, будь-ласка, ці два матчі між собою.

- У першій грі проти «Титана» я не грав. Однак, у мене склалось враження, що ми гарно грали першу гру проти Армянська. Просто-напросто нам не вдалося реалізувати ті моменти, які ми створювали у тому матчі. А вони свої напівмоменти зуміли втілити у голи. Добре, що зараз ми удома взяли реванш за поразку. До речі, у нас у першому таймі домашньої гри проти «Титана» теж було багато моментів і нам чомусь довго не вдавалось забити гол. Добре, що у другому таймі забили два голи та перемогли. Хоча могли забити й набагато більше.

- Що скажеш про «Ниву», «Буковину» й «Титан», які за підсумками минулого сезону підвищилися у класі й зараз виступають у Першій лізі.

- Дивлячись по турнірній таблиці, всі ці команди добре збалансовані. Від них ніхто не очікував тих результатів, які вони демонстрували. І це не дивлячись на те, що вони вийшли з Другої ліги. Ці команди досить таки хорошого рівня. А серед колективів, які із нами боротимуться за вихід в Прем’єр-лігу, я б назвав «Олександрію», «Сталь», «Закарпаття» й «Чорноморець».

- А який найбільш незручний суперник із цих команд, що ти перелічив є для «Львова»?

- Я грав проти «Олександрії», яку вважаю незручним суперником для нас. І минулого року «Львів» програв олександрійцям домашній поєдинок і тепер…Та ще й ті три голи, які вони нам забили цього сезону…По тій грі, вважаю, що ми програли несправедливо.

- З ким товаришуєш у «Львові»?

- Та в принципі з усіма підтримую рівні відносини. З деякими із гравців до переходу в «Львів» я пограв у різних командах. В «Карпатах», наприклад, із Романюком, із Шептицьким грав у охтирському «Нафтовику».

- Як святкуєш забиті голи?

- Та немає у мене якогось особливого святкування голів. Дякую Богові, що поміг відзначитися. А так, присвячую забиті голи своїй дружині та своєму синочкові.

- Розкажи детальніше про свою сім’ю.

- Мою дружину звати Ірина, вона львів’янка. З нею я одружений вже три роки. Сьогодні у нас, до речі, річниця (автор інтерв’ю спілкувався із Андрієм у понеділок 15-го листопада). Також у мене є п’ятимісячний синочок, який народився цього року 21-го травня. Його звати Максим.

- Тоді вітаю з річницею. Мабуть, до річниці зробив подарунок у вигляді забитого гола?

- Саме так. Зробив такий подарунок до річниці дружині та синові.

- Як часто дружина відвідує футбольні матчі?

- Коли у нас народився син, то вона не відвідала жодного матчу в Добромилі, бо трішки далеко їздити зі Львова в Добромиль та ще й з дитиною дуже важко. Але, коли син підросте, думаю, що вона буде їздити на матчі «Львова».