Ліга Європи. "Боруссія" (Д) - "Карпати" 3:0. Тенденція, однако

Німеччина. Дортмунд. "Сігнал Ідуна Парк"

Головний арбітр: Ерік Браамхаар (Нідерланди)
Асистенти: Нікі Сіберт, Патрік Лангкамп (обидва - Нідерланди)

"Боруссія" (Д) - "Карпати" 3:0

Голи: Кагава 5, Хуммельс 49, Левандовскі 88

"Боруссія" (Д): Вайнденфеллер, Суботіч, Левандовскі, Шахін, Хуммельс, Блащіковскі, Гросскройтц (Ле Таллек 80), Бендер (Да Сілва 67), Кагава (Зідан 67), Піщек, Шмельцер

"Карпати": Руденко, Авелар, Чечер, Ґодвін (Г.Баранець 76), Кополовець (Гурулі 61), Кузнецов, Кожанов (Б.Баранець 85), Ткачук, Тубіч, Федецький, Худоб’як

Попередження: Годвін 25, Кополовець 47

От який парадокс вийшов: на гру «Карпат» в цьогорічній Лізі Європи найбільше глядачів прийшло саме в Дортмунді – 40 тисяч. Але от для «Сігнал Ідуна Парк», арени «Боруссії», це, мабуть, антирекорд сезону. Домашні матчі «жовто-чорних» відвідують, щонайменше, 70 тисяч фанатів. Чому так мало прийшло на Лігу Європи? Справа тут не в цінах на квитки (від 40 євро) чи в якихось інших причинах. Просто зараз в Дортмунді справжня та досить несподівана зима і дуже холодно. Швидше за все, саме цей фактор змусив дортмундців залишитися вдома.

В принципі, у ролі домосидів виступила та категорія уболівальників, які традиційно займають місця в обох центральних та західній трибунах стадіону. Натомість, наймасовіша, так звана південна трибуна, де збираються найактивніші фанати, була практично заповнена. Її представники – контингент доволі оригінальний. Ледь не кожен фанат приходить на футбол не з одним шаликом (це, очевидно, вважається ознакою поганого тону), а відразу з трьома, а то й більше. Причому, не завжди усі шалики були чорно-жовтих кольорів. Доводилося бачити молодих людей, які на поясі волочили рози «Шальке», «Гамбурга» та інших команд. Є версія, що ці рози трофейні і виконують роль «скальпів». Але видно, що фанати Дортмунда не лише вміють відбирати шалики, але й мають сильні легені. Їхні мегадецибельні пісеньки не даремно вивішують на різноманітні ютуби. Співають вони пристойно, а ще краще реагують на певні динамічні епізоди, що відбуваються на полі. Усе це відбувається досить красиво. До речі, на південній трибуні сидіти не прийнято. Протягом 90 хвилин фанати стояли або стрибали і таким чином заводили інших.

Фани «Карпат» розташувалися у кутку північної трибуни. Звісно, перекричати німців у них шансів не було, але попри це своїх горлянок вони не шкодували. А щоб веселіше було, хлопці познімали куртки, светри, футболки і майки – кому мінус 10, а кому байдуже.

Нарешті усі розташувалися на зручній, хоч і надзвичайно складній архітектурній споруді, приготувалися до видовища. Олег Кононов пообіцяв, що його «Карпати» будуть атакувати; Юрген Клопп і без того захищатися не думав, тож усі чекали на цікаву і безкомпромісну гру. Обидва тренери підійшли до матчу з кадровими проблемами. Клопп втратив свого головного форварда – Лукаса Барріоса, який травмував коліно, під питанням була участь в грі Кагави. В Олега Кононова справи були куди гірші. До Батісти, Ощипка та Зеньова додався Голодюк, який травмував ключицю в останній грі проти «Зорі». Взагалі, вийшло так, що в запасі в «Карпат» не було жодного форварда, який би міг при потребі замінити Кузнецова, адже Сергій дограє сезон на уколах. Не було особливого вибору і для зміцнення середньої ланки – брати Баранці практично не грали останнім часом, Гурулі не вражає, а в молодого Мартинюка нема досвіду навіть на українському рівні. Більше того, у середу з командою не тренувався Андрій Тлумак, який зазнав травми, тож місце резервного воротаря зайняв юний дублер Роман Мисак. Таким чином ворота захищав Руденко; пару центрбеків склали Тубіч і Чечер, Федецький з Авеларом звично розташувалися по флангах. Трикутник у центрі поля склали Годвін, Худоб’як та Ткачук, а трійку нападників – Кополовець, Кожанов та Кузнецов.

Роман Вейденфеллер обороняв ворота «Боруссії», Хуммельс та Суботіч діяли у центрі захисту, Шмельцер та Піщек ліворуч і праворуч, відповідно. Пара опорників – Бендер і Сахін; трійка атакувальних хавів – Гросскройтц (зліва), Кагава (в центрі), Куба (праворуч), і, нарешті, єдиним номінальним форвардом був третій поляк Роберт Левандовскі.

У двох попередніх матчах на виїзді (в Парижі і Севільї) «Карпати» пропускали гол вже до 10-ої хвилини. У Дортмунді, взагалі, вже на першій могли пропустити. Дебютна атака господарів закінчилася банальним закиданням м’яча за спину захисникам на хід Левандовскі. Поляк Руденка пошкодував і пробив трохи неточно. Але «Боруссія» вже відчула, що в обороні «Карпат» щось та й не так і вже невдовзі свого досягла. Причиною всьому став хаос (паніка, пожежа, непорозуміння) у штрафному Руденка. Кіпер кілька разів протягом однієї атаки невпевнено зіграв на виході, а захисники так само невпевнено спробували винести м’яча куди подалі. Усе це закінчилося тим, що м’яча підібрав Сахін і навісив у центр штрафного. А там… Чечер чомусь залишився стояти на місці, відповідно, ніяк не перешкодив японському карапузу Кагаві вистрибнути і класно покласти м’яча точно у нижній кут. Ну, припустимо, на сьогодні Кагава – це головне надбання усього японського народу, але чому центр карпатівського захисту як вкопаний стояв і зачаровано спостерігав за театром Но – не ясно. Як варіант, вони понадіялися на бокового арбітра, думали, що той зафіксує офсайд. В момент передачі, рука одного з гравців «Боруссії» і справді залізла куди не треба, але Кагава точно не був поза грою. Тому 1:0.

«Карпати» ніби не знітилися і спробували трохи поатакувати. Досить цікаво виглядала зв’язка на лівому фланзі Авелар – Кополовець. Натомість, правий фланг, де грали Федецький та Кожанов був практично непомітний. Особливої користі з атак взяти не вийшло, тож довелося знову захищатися. Правда, і тут «Карпати» не вразили. Мало не щоп’ять хвилин біля воріт «зелено-білих» щось та й виникало. Не ясно – чи то «Боруссія» грала на автоматі, чи то «Карпати» просто втомилися і чисто фізично не встигали зони перекрити, але в обороні львів’яни виглядали дуже кволо. Руденко відверто старався, кидався в ноги і вибігав рятувати ситуацію за межі штрафного. А коли вже і він нічого не зміг зробити, «Карпатам» відверто фартило. Знову пасивністю здивував Чечер – м’яч просто перестрибнув досвідченого оборонця, але Гросскройтцу лічених сантиметрів забракло для того, аби точно перекинути Руденка. Інфарктним видався кінець першого тайму – протягом хвилини дортмундці двічі серйозно загрожували воротам.

Відразу у перерві можна було зробити певні висновки. По-перше, «Боруссія» рухається куди швидше, аніж їхній суперник. По-друге, німці набагато краще діють у відборі м’яча, оскільки львів’янам рідко коли вдавалося зліпити докупи дві-три толкові (гострі) передачі. По-третє, «Карпатам» важко відібрати м’яча в «Боруссії», оскільки дортмундці дуже здорово грають в один дотик. Взагалі, трохи прикро було дивитися за розвитком карпатівських атак. Усе відбувалося повільно (порівняно з «Боруссією»), практично не було нестандартних ходів, практично всі передачі були читабельні. Дуже часто гравці середньої лінії замість того аби віддати пас вперед, підбирали м’яча під себе і загальмовували атаку. Німці ж, навпаки, постійно грали вперед. Коли хтось з гравців дортмундської команди отримував м’яча і просувався вперед, захиснки «Карпат» його не атакували, а, навпаки, дріботіли спиною до власних воріт, таким чином даючи супернику час і простір. Словом, перший тайм видався невдалим, але зважаючи на стан теперішньої «Боруссії», особливо на щось розраховувати по перерві, було б занадто оптимістично.

Так воно й трапилося. Вже на самому початку другої половини, Кополовець намагався наздогнати Піщека. І таки наздогнав. Ззаду по ногах (хоча, тут з упевненістю можна сказати, що Михайло жодного наміру грубо зіграти не мав. Він цілив у м’яч, але той в останню мить трохи змінив напрям руху). Штрафний виконав Сахін – Хуммельс виграв повітря в Кузнецова, і саме від голови останнього м’яч акуратно влетів у дев’ятку воріт Руденка. Кіпер намагався ситуацію виправити, але марно. 2:0 – справи зовсім кепські.

Відразу ж «Карпати» мали шанс скоротити рахунок. Худоб’як побачив, що Кополовець готовий вийти на його передачу по центру: так і сталося, але Михайло зіткнувся з кіпером «Боруссії». Що там було – докладно сказати важко, бо арбітр навіть не встиг нічого подумати, як зіткнувся з Федецьким. Таким чином, уся увага миттєво перейшла з потенційного пенальті до лежачого Артема. Коли гра поновилася, «Боруссія» продовжила свою жовто-чорну справу: багато точних передач, паси на хід, підключення захисників, удари головою після стандартів і так далі. А Олег Кононов вирішив зняти з гри одного з найактивніших карпатівців. Можливо, справа в тому, що Кополовець просто не може грати усі 90 хвилин, оскільки в нього теж не все в порядку зі здоров’ям. Але у будь-якому випадку заміна себе не виправдала – Гурулі загубився на полі.

«Карпати» знову почали помилятися у простих ситуаціях. Ще можна було б зрозуміти, якби не проходили довгі передачі на Кузнецова. Але віддавати м’яча у ноги супернику, який стоїть у кількох метрах від тебе… Щось у такому стилі виконав Годвін, після чого повалився на газон – нова травма. Ну, те що він приєднається до групи тих, хто пропустить матч проти ПСЖ, стало ясно ще в першому таймі, коли Самсон отримав попередження. Але це було тоді, а тепер Руденко рятує команду від чергового удару Левандовскі. Нарешті, бенефісом матчу стала просто жахлива помилка Тубіча. Бідолаха вже очевидно реально стомився. Зараз можна почути безліч професійних міркувань на тему «Хто такий Тубіч і чому він не потрібен «Карпатам». Причин для цього не бракує – мало не в кожній грі наприкінці сезону Неманья видає результативну помилку – то м’яча на хід супернику викотить, то живота підставить під навіс. Все це так і без критики не обійтися. Але, мабуть, треба звернути увагу на те, що серб справді провів надзвичайно важкий сезон і зараз десь вилазить втома. Олег Кононов сказав, що Неманья вже місяць грає з переломом. Це теж візьмемо до уваги, тільки зважимо на те, що Тубіч віддав м’яча Зідану не рукою (саме вона травмована), а ногою. А далі був гол. Зідан метнувся у бік, обігрався з партнером, який і віддав пас на вільного Левандовскі. Боковий суддя, який стояв у кількох метрах від епіцентру подій неймовірним чином не помітив метрового офсайду, в який заліз польський форвард. А це серйозна помилка, яка коштувала «Карпатам» третього голу. Левандовскі накрутив двох захисників, посадив Авелара на філейну частину і спокійно закотив круглого саме у той кут, де не було Руденка. Прикро через офсайд, але ще більш прикро через Тубіча…

Це був алєс, кінець, тобто. Суддя, здається, навіть вирішив нічого не додавати до основного часу гри і свиснув відразу ж по закінченні основного часу гри. Чи варто робити підсумки? Мабуть, найбільш красновним буде той факт, що «Карпати» не нанесли по воротах «Боруссії» жодного більш-менш небезпечного удару. Ані Кузнецов, ані Худоб’як, ані Ткачук, ані Кожанов, ані будь-хто інший з гравців атакуючої ланки не мали жодного шансу.

P.S. Згадувати статистику виступів «Карпат» в єврокубках вже нема сенсу. Ті, хто захочуть позловтішатися, можуть і без неї обійтися. Монітор і клавіатура під руками...