Віталій Денисов: "Кожний матч - це окрема історія"

На зимові канікули "Дніпро" пішов на четвертій позиції в чемпіонаті та з планами здолати в півфіналі Кубку України донецький "Шахтар" на "Донбас Арені". Підбиваючи підсумки року, UEFA.com поспілкувався з одним із лідерів команди й захисником збірної Узбекистану Віталієм Денисовим.

Чемпіонат "Дніпро" розпочав з п'яти перемог поспіль, пропустивши лише один гол. Однак потім був спад, коли команда в шести турах виграла лише раз. У чому причина таких метаморфоз?

- На мою думку, це сукупність факторів. Одна з причин полягає в тому, що на деяких футболістів випало величезне навантаження через виступи за національні збірні, інші відіграли без замін у цілій низці матчів.

Можливо, на це вплинув і невдалий виступ у Лізі Європи, де "Дніпро" в стиковому раунді не зміг упоратися з польським "Лехом"?

- Дійсно, в емоційному плані виліт з єрокубків аж ніяк не сприяв гарному настрою. Але якщо цей момент й відобразився на діях команди, то лише трохи. Адже кожний матч - це окрема історія, яка починається з чистого аркуша. Щодо протистоянні з поляками - не думаю, що треба шукати якісь виправдання нашій невдачі, на кшталт поганого стану газону в Познані, хоча від дійсно був дуже важким. Все просто - ми не виграли, а вони пішли далі. Хоча я не вважаю, що польська команда була нам не по зубах.

"Дніпро" продовжує боротьбу на обох українських фронтах. Які якості можуть допомогти пройти в півфіналі кубку "Шахтар", а в Прем'єр-лізі поборотися за призові місця?

- У першу чергу, згуртованість нашого колективу. Якщо віритимо у власні сили - будемо здатні впоратися з будь-яким суперником. Головне, щоб цьому не заважали зовнішні фактори, такі, як, приміром, суддівські помилки, яких у матчах за участю "Дніпра" в цьому сезоні було вже достатньо.

Нещодавно "Дніпро" очолив Хуанде Рамос, і команда змогла покращити турнірне становище. Вважаєте, це заслуга нового тренера або радше психологічний момент?

- На мою думку, покращенню результатів посприяли обидва фактори. До того ж, кожна серія має своє закінчення. Перемоги повинні були прийти до нас. Думаю, невдачі лише зміцнили команду, підвищили її морально-вольові якості, що дозволило на мажорній ноті провести кінцівку першої частини чемпіонату. Адже нам довелося провести заключні поєдинки за важких погодних умов, що не могло не відобразитися на якості гри.

Руку Рамоса відчули відразу, чи іспанець тільки знайомиться з клубом і українським чемпіонатом?

- Звичайно, коли приходить новий наставник, він не може відразу все взяти й змінити. Йому потрібен деякий час на те, щоб познайомитися з гравцями, зрозуміти нюанси місцевого футбольного процесу, протягом якого постійно виникають різні ситуації, котрі потребують відповідної реакції.

Іноземний фахівець - це найчастіше інший менталітет, мовний бар'єр та інакше бачення футболу. Чи легко команді й вам особисто знаходити з наставником спільну мову?

- У цьому немає жодних проблем. Він чітко та зрозуміло пояснює те, що хоче побачити від нас на полі. Суттєво не змінилися й тренувальний та ігровий процеси. Так, з'явилися деякі нюанси, але в цілому ми працюємо, як і раніше. Тим не менше, вважаю, що зміни ми побачимо вже під час зимових зборів.

Останнім часом в Україні спостерігається підйом молодіжного футболу. Багато талановитої молоді виступає і в "Дніпрі". Як це відображається на Прем'єр-лізі?

- Так, нині все більше уваги стали приділяти молоді. Боротьба за обдарованих юнаків постійно посилюється - клубні скаути ведуть постійних пошук майбутніх зірочок у дитячих футбольних академіях і школах. Великі зусилля сьогодні спрямовані й на роботу з молодіжними складами. Мені здається, що змінилася філософія клубів. Вони сьогодні не намагаються будь що придбати готового виконавця за великі гроші, а концентрують зусилля на вихованні своїх кадрів. Молодь повинна грати, здобувати досвід, відчувати потребу в собі. Це дуже важливо, оскільки в таких виконавців не виникне думка кудись піти "відтягнутися", порушити режим. Вони, навпаки, прикладатимуть ще більше зусиль, аби покращити свою майстерність. До того ж зараз у них є чудовий стимул - ЄВРО-2012. Мабуть, кожен футболіст бажає зіграти на такому турнірі, котрий проходитиме в них на батьківщині.

Який матч вам найбільше запам'ятався в цьому році?

- Не стану нічого виділяти, оскільки вважаю для себе рік невдалим. Мабуть, таким він видався для всієї команди. Ми втратили багато шансів, які б могли реалізувати й досягти набагато більшого. Я сам припустився декількох дитячих помилок, хоча вважаю, що ні в якому разі не знижував вимоги до себе. Що ж, працюватиму з подвійною енергією.

Відомо, що вашим хобі є баскетбол. Ви займалися цим видом спорту?

- Ні, але мій старший брат В'ячеслав - професіональний баскетболіст. За збігом обставин він також грає в Дніпропетровську за місцевий клуб "Динамо". Тож, можна казати, що саме це в значній мірі вплинуло на моє хобі.

Яка ваша улюблена баскетбольна команда?

- Раніше уважно слідкував за грою московського ЦСКА в чемпіонаті Росії та "Чикаго Буллз" у НБА. Але зараз моєю найулюбленішою командою є "Бостон Селтикс", побудова гри якого мені дуже імпонує.

У вас спортивна сім'я. Батько виступав за "Пахтакор", потім перейшов на тренерську роботу. Бажаєте піти його стопами?

- Я дивлюся на тренерів і розумію, що це неймовірно важкий труд. Не кожному під силу стати наставником. Звісно, поки я не розглядаю таке питання, але й не виключаю можливості, що своє майбутнє теж зв'яжу з футболом.

Новий рік - ваше улюблене свято?

- Я люблю його, але, чесно кажучи, сприймаю це вже далеко не так, як у дитинстві. До того ж, у футболістів святкування постійно випадає на переїзди, або відбувається в якихось інших місцях, далеко від сім'ї. Ось і цього разу я не зможу зустріти Новий рік у родинному колі, проте зі мною буде моя друга половинка.