Молода надія "Оболоні"

Київська «Оболонь» - одна з небагатьох команд української Прем’єр-ліги, в котрій тренерський штаб багато довіряє молодим футболістам. Осінню і на полі, і в запасі інколи було по 5-6 необстріляних виконавців. Тут розуміють, що довіряючи молоді, закладають підвалини майбутніх успіхів.

Ось і на перші контрольні збори головний тренер «пивоварів» Сергій Ковалець взяв цілу когорту молодих футболістів. Ще п`ятеро дублерів повинні приєднатися до колективу найближчими днями. Наставник хоче, щоб хлопці відчули атмосферу команди, підтягнули свою майстерність.

Цікаво, що у першому контрольному поєдинку проти казахстанського «Таразу» саме завдяки настирливості молодих талантів киянам вдалося створити чимало гострих моментів і зрівняти рахунок. Одними з кращих у цьому матчі були захисник Юрій Путраш, півзахисник Олександр Толстяк та нападник Антон Шевчук. Саме їм ми поставили кілька запитань у холі готелю Limra, де нині базується столична команда.

- Хлопці, за ці кілька днів, котрі пройшли з початку зборів втягнулися в роботу?

Ю.П. – Спочатку було важкувато, навантаження давалися взнаки. Адже попри те, що у відпустці намагався виконувати всі індивідуальні завдання, все ж робота в колективі та під керівництвом тренерів на порядок ефективніша. Тому, звичайно, потрібен певний час аби війти в русло.

О.Т. – Потихеньку звикаю до навантажень. А те, що перші два дні буде непросто, я знав. Через це всі проходять.

А.Ш. – Повністю. Головне для мене було «відчути м`яч», а то відвик від нього за час відпустки. Зрозуміло, що за день-другий взаємодія з партнерами не налагодиться, але в нас є ще чимало часу до старту чемпіонату.

- Що найважче на даному етапі підготовки?

А.Ш. – В перші дні з’явилася крепатура, дихання збивалося, але тепер все стабілізувалося. Та й температура тут плюсова, тому бігати легше, ніж при морозі.

О.Т. – Набрати темп, піймати ритм. А коли вже розкачаєшся. То далі працювати значно легше.

Ю.П. – Фізично. Тактичних навиків також не вистачає, але практично кожного для я маю індивідуальну бесіду з помічником головного тренера Вячеславом Миколайовичем (Нівінський – Прим.авт.), котрий розбирає зі мною помилки і пояснює, як краще зіграти в тому, чи іншому моменті. Та й під час занять завжди підказує.

- Практично всі вправи на тренуванні відбуваються з м`ячем. Звикли працювати у такому ритмі?

О.Т. – В дублі такі ж самі завдання виконуємо. Хіба, що не на таких швидкостях, як в основі. Але ж я не перший раз на зборах з головною командою, тому добре все сприймаю і намагаюся виконувати. Можливо не все вдається, але ж ми для цього працюємо двічі на день. Та й теоретично нас «підковують» тренери.

Ю.П. – Дійсно, у тих командах, де я грав раніше (ужгородське «Закарпаття», донецький «Металург», тернопільська «Нива») ми тренувалися 50 на 50. Тобто половину підготовчого процесу займала бігова робота. У Сергія Івановича доводиться більше працювати над технікою роботи з м`ячем, над тактикою. Це значно цікавіше і приємніше.

А.Ш. - Я прийшов в «Оболонь» з любительської команди, де просто не вистачало м`ячів для нормального тренувального процесу. Ми м`ячі бачили, коли грали у футбол на тренуванні. При тому тоді у мене вистачало сил, щоб повністю відбігати все тренування. Зараз же інколи навіть здається, що залишається запас сил після занять. Але ось над технікою роботи з м`ячем потрібно чимало працювати.

- Тренери часто кричать на вас?

Ю.П. – Коли неправильно виконуєш завдання на полі, то кричать. А інакше в запалі можна просто не почути їх підказку. А взагалі в команді ніхто ні на кого не піднімає голос. Всі питання вирішуються спокійно і без зайвого галасу.

А.Ш. – Не було такого. Навпаки, Іванович (Ковалець – Прим.авт.) дуже часто жартує і підтримує нас. Я перш за все відчуваю довіру з боку тренерського штабу і, звичайно, вимогливість.

О.Т. – Мені частенько дістається за те, що перетримую м`яч, не так швидко розлучаюся з ним, як це потрібно для колективної гри. Сам знаю, що потрібно швидше працювати з м`ячем, частіше грати в пас, в один дотик. Ось з цим і борюся. Поки що не вдалося повністю це викорінити, але зрушення на краще видно неозброєним оком.

- Як знімаєте втому у вільні хвилини?

- Ю. П. – В готелі є басейн, сауна. Обов`язково туди ходжу. Вдень на кілька хвилин заходжу в море. Для ніг це дуже корисно. Інший час проводжу в кімнаті. Ноутбук у мене поламався, тому переважно сплю або дивлюся телевізор.

А.Ш. – Практично весь вільний час проводжу в номері. Читаю новини в інтернеті. Переважно спортивні. Інколи дивлюся фільми, комедійні передачі, цікавий футбол.

О.Т. – Для мене найкращий відпочинок – сон. Люблю посидіти за компом. Частенько прогулююся по березі моря. Там красиво.

- З ким живете у кімнатах?

О.Т. – З Віталієм Грицаєм. Він поки що не є повноцінним гравцем команди, але тренується з дублем «Оболоні» ще з осені. Так що з ним непогано потоваришували і коли дізналися, що поїдемо на збори, вирішили поселитися разом. Головний тренер не був проти такого варіанту.

А.Ш. – На цей раз мене поселили з Євгеном Лозинським, хоча заздалегідь ми домовлялися жити разом з Юрею Путрашем. Але тренер сказав, що досвідченим треба брати шефство над молодими. Так я опинився в одній кімнаті з Женею. Запевняю, що ми вжилися чудово.

Ю.П. – А я живу разом з Сашею Бондаренко.