Ігор Кульчицький розповів про зародження "Карпат"

Зовсім небагато залишилося очевидців того, як створювалися «Карпати». У ті часи вагому роль у функціонуванні команди відігравали не так фінансові тили, як слово лідерів партії. Щастило тим містам, де партійні діячі любили футбол. Детальніше про створення «Карпат» розповідає легендарний гравець Ігор Кульчицький.

- На львівську команду «Сільмаш», кістяк якої складався з вихованців інституту фізкультури, чекали перехідні ігри з дрогобицьким «Нафтовиком» за право грати у класі «Б». Перед двобоєм з «Нафтовиком» окремі представники львівського СКА робили все можливе, аби ми не виграли у цієї команди. Першу гру в Дрогобичі «Сільмаш» програв з рахунком 0:1, а матч-відповідь ми провели на своєму рідному, а не армійському, заводському стадіоні і, розгромивши суперників з рахунком 3:0, вибороли путівку до класу «Б».

- Як виникла назва команди «Карпати»?

- Назва «Сільмаш» уже не підходила для такого рангу змагань. Наша команда належала до товариства «Авангард». Тож обговорити нову назву команди у грудні 1962 року в приміщенні облпрофради на проспекті Шевченка в кабінеті тодішнього голови профспілок області Гліба Климова зібрались тренери «Сільмашу» Юрій Зубач та Василь Соломонко, а також директор заводу «Сільмаш» Іван Калиниченко. Пропонували як старі назви «Спартак» чи «Динамо», адже такі клуби раніше існували у Львові, так і нову назву «Галичина». У підсумку Зубач разом з Климовим запропонували назву «Карпати». При цьому за подібний «географічний» приклад називали дніпропетровську команду «Дніпро». Так новостворений колектив отримав свою назву.

- Як формувалася нова команда?

- У 1963 році рішенням Федерації футболу СРСР була створена друга група класу «А» – проміжна ланка між класом «Б» та вищою союзною лігою – де було виділено місце для Львова. За всіма канонами у цій так званій буферній зоні мала виступати команда СКА. І тут своє слово сказав перший секретар обкому партії Василь Куцевол, статус та повноваження якого на той час можна було порівняти з губернатором області. Після розширеної наради вирішено було відмовити команді СКА, яка на вирішальних етапах змагань високих результатів не показувала, бо кращі гравці переводились в інші команди. Тому домовились направити у буферну зону новостворену команду «Карпати», яку треба було підсилювати. І тодішній голова облспорткомітету Леонід Арцишевський запропонував гравцям львівського СКА Юрію Суслі, Олександру Філяєву, Володимиру Валіонті та Віктору Іванюку перейти у «Карпати». Команда почала комплектуватись також приїжджими гравцями. Із Донецька прибув Валерій Шутильов, із Кадіївки – Віталій Кулаковський, із Закарпаття – Дюла Баканчош, з Тернополя – Олександр Кольцов. А зі «Сільмашу», крім мене, залишився лише Йосип Фалес.

- Чому очолили «Карпати» приїжджі фахівці?

- Василь Соломонко працював в інституті фізкультури, готував дисертацію, а у Юрія Зубача не було відповідного досвіду роботи на такому рівні. У Львові та Дрогобичі на той час також не було досвідчених тренерів. Тому за пропозицією республіканської федерації футболу на посаду головного тренера запросили досвідченого Олега Жукова з Донецька, а його помічником став Ернест Юст, який приїхав з тернопільського «Авангарда». Начальником команди став Євген Горянський, який очолював чернігівську «Десну». Тренувальний збір провели на Закарпатті. А перед чемпіонатом, 14 квітня, на львівському стадіоні «Динамо» зіграли товариську гру з іжевським «Зенітом» і перемогли з рахунком 1:0 після удару Олександра Філяєва. Уже тоді почав зароджувати карпатівський дух, адже гравці з різних куточків країни виходили на поле повністю мобілізовані і налаштовані лише на перемогу.

- Як тоді оцінили підсумкове сьоме місце «Карпат-63» у турнірній таблиці?

- Це був пристойний результат для новоствореного колективу з різнопланових гравців у турнірі 18 команд, які у попередньому сезоні були кращими у своїх підгрупах класу «Б». Серед них виділялись такі клуби, як «Шинник» з Ярославля, «Волга» з Горького, «Труд» з Воронежа, запорізький «Металург», луганські «Трудові резерви», одеський «Чорноморець», дніпропетровське «Дніпро». Особливу допомогу у виступах «Карпат» надавали наші вболівальники, які десятками тисяч заповнювали спочатку стадіон СКА, а з 18 серпня і «Дружбу». Вони повірили нам, і у Львові «Карпати» програвали дуже рідко.