Юрій Фурта: "Хотілося б отримати "вільного агента"

Найкращий бомбардир минулої першості серед молодіжних команд Юрій Фурта перебуває нині в пошуках нової команди. На жаль, гравець, який за два останніх сезони у першості дублерів забив 25 м’ячів, не став у нагоді тренерському штабу львівських «Карпат» і віднині намагається працевлаштуватися в іншому клубі. Аби познайомити наших читачів із цим неординарним нападником, ми зателефонували Юрію, який саме збирався на тренування. Довелося перетелефонувати за дві години — розмова вийшла цікавою та насиченою.

Не схильний до святкувань вдалих ігор

— Ви дебютували у професіональному футболі в другій лізі за «Карпати-2» ще п’ять років тому. Зможете з ходу пригадати ім’я суперника й рахунок матчу?

— Ви знаєте, вже підзабув. Пам’ятаю, що вийшов на заміну на весь другий тайм, а зрештою, ми перемогли, здається, 3:0. Хто був суперником...? Ні, не згадаю.

— Це була івано-франківська «Чорногора». Сильно хвилювалися напередодні дебюту?

— Та ні. Я перед сезоном пройшов збори з першою командою, злітав з ними до Угорщини, тому впевненість у собі була. До того ж, у дитячому футболі в мене все виходило: багато грав, багато забивав. Коротше кажучи, якщо хвилювання й було, то робоче.

— Перший свій м’яч ви забили у ворота ще одного івано-франківського колективу «Факел», але ваша команда тоді програла 1:3. Чого було більше: радості від першого професіонального голу чи смутку від поразки вашої команди?

— Якщо чесно, то більше було радості. По-перше, програли ми досить сильній команді, та ще й на виїзді (того сезону «Факел» посів другу сходинку в групі А другої ліги, а «Карпати-2» — п’яту). А по-друге, голи в ДЮФЛ — це одне, а в професіональному футболі — зовсім інше.

— Святкували якось після гри?

— Ні, я взагалі не схильний святкувати голи, перемоги тощо. Просто радів з того, що забив м’яч і, як виявилося, завдяки цьому вибив собі місце в основному складі, де в подальшому й грав.

Інколи за вихідні грали по два матчі

— Багато хто з молодих футболістів скаржиться на відсутність ігрової практики, але про вас цього не скажеш — у сезоні 2006/2007 ви грали відразу в двох турнірах — у другій лізі за «Карпати-2» та в першості молодіжних команд. Важко було фізично?

—Так, трішки було важкувато, але краще, коли забагато граєш, ніж коли не граєш зовсім. Траплялися такі моменти, коли у п’ятницю, наприклад, граю в Харкові за дубль, а потім повертаємося до Львова, і вже в неділю їду на гру до Тернополя за «Карпати-2». І так було неодноразово.

— Того сезону в обох турнірах ви забили 15 м’ячів. Тодішній головний тренер Олександр Іщенко розмовляв з вами з приводу ваших перспектив?

— Одного разу була така розмова. Я пам’ятаю: саме забив м’яч за «Карпати-2», тож Іщенко викликав мене й ще трьох-чотирьох хлопців. Він тоді сказав, щоб ми працювали, прогресували, що він на нас розраховує. Загалом, Олександр Олександрович трішки підтягував молодь, але так, щоб конкретно когось награвав, то ні. Переважно це були виходи на заміну, але у мене й такого шансу не було: Іщенко розраховував на пару нападників Батиста — Ковель.

— Не образливо було забивати за дубль і не потрапляти навіть на лаву запасних у першій команді?

— Одного разу я поїхав з першою командою на матч до Одеси, але зрештою на поле так і не вийшов. А з приводу образи? Скажімо так: мені було 19 років, я результативно грав за дубль, тренер Володимир Хохлов дуже добре ставився до мене, я грав на тій позиції, яка мені найбільше пасує, і працював з усіх сил з метою потрапити до основного складу першої команди. Це нам, до слова, ще Іщенко казав, що готуватися потрібно постійно — і не тільки до матчів, а й до тренувань.

— Ви тут зачепили тему вашої улюбленої позиції...

— Найзручніше мені грати відтягнутого нападника, коли попереду форвард високого зросту.

Свою роботу в дублі я робив

— Після Іщенка прийшов Валерій Яремченко, але з вашим просуванням кар’єрними сходами нічого не змінилося...

— Тоді мені було ще важче претендувати на потрапляння до першої команди, адже перед початком чемпіонату я травмувався й не готувався разом з усіма, а потім, упродовж сезону, ще раз вилетів на місяць. Коротше кажучи, той сезон у мене видався не зовсім вдалим — переважно я грав за дубль, та й то нерегулярно (що, втім, не завадило Юрію відзначитися шістьма забитими м’ячами. — Прим.авт.).

— Напередодні сезону 2008/2009 команду очолив білоруський фахівець Олег Кононов. Новий тренер, нові перспективи?

— Для мене все почалося не дуже добре. Влітку команда полетіла на збори до Угорщини, але мене не взяли. Та потім я довів, що гідний того, аби отримати свій шанс — у перших п’яти матчах за дубль забив п’ять м’ячів, і Кононов узяв мене до Харкова на матч із місцевим ФК «Харків». Цікаво, що господарі вигравали після того, як м’яч забив наш колишній одноклубник Батиста, але хвилин за десять до закінчення матчу я забив свій перший м’яч у прем’єр-лізі і, зрештою, матч закінчився внічию (Юрій Фурта у тій грі вийшов на заміну на 75-й хвилині замість Ігоря Худоб’яка, а забив на 83-й. — Прим. авт.). Утім, я все одно грав переважно за дубль і того сезону забив десять м’ячів. За першу ж команду лише кілька разів виходив на заміну на 10-15 хвилин.

— Чому ж вам не вдалося зробити крок уперед у наступному чемпіонаті?

— Не знаю, про це потрібно питати тренера. В нього є своє бачення гри, під яке він підбирає відповідних гравців. Свою ж роботу за дубль я робив, забивши у тій першості 15 м’ячів, але до першої команди мене майже не підпускали (в активі Фурти вісім хвилин за першу команду в матчі проти «Оболоні». — Прим. авт.). Коли ж до першої команди почали залучати молодших хлопців — Гудиму, Габовду, то я зрозумів, що після закінчення чемпіонату треба вже щось вирішувати й пускатися в самостійне плавання. Тим паче, що того сезону ми виграли «золото» в чемпіонаті молодіжних команд, а я став найкращим бомбардиром. Куди ще далі? Якщо тренер не бачить тебе в першій команді, то треба шукати собі інший колектив.

— А ви не підходили до тренера із запитанням про свої перспективи в «Карпатах»?

— Я попросив тренера дубля Романа Толочка, щоб він запитав про мене у Кононова, а потім ще й сам підійшов, коли дубль тренувався разом із основою. Олег Георгійович сказав, що навряд чи я матиму ігровий час, бо є Батиста, з оренди повернеться Кузнецов, а у мене вже такий вік, коли подальші виступи за дубль зупинять мій розвиток. Ось тоді я й вирішив спробувати свої сили в оренді.

«Карпати» чудово виступили в Лізі Європи!

— А як виник варіант з «Олександрією»?

— Ще на бенкеті, присвяченому закінченню сезону, до мене підійшов наш тренер Роман Толочко й сказав, що йому телефонував Володимир Шаран і питав про мене, бо їм потрібен був нападник. Щоправда, я певний час чекав, бо був варіант поїхати до «Оболоні», але кияни не хотіли брати орендованих гравців і, зрештою, я опинився в Олександрії.

— Як охарактеризуєте півроку, проведені в місцевій команді?

— У побутовому плані все було на хорошому рівні, команда прагне до прем’єр-ліги і там усе відповідає цій високій меті: в них дуже хороша інфраструктура, професійне керівництво, сильний тренерський штаб, добір гравців ще й зустріли мене теж добре. А ось те, що не вдалося заграти — це погано.

— А в чому були проблеми?

— Головне те, що команда вже була зіграна й виконувала серйозні завдання, тому часу на експерименти не було. Й попри те, що в передсезонних матчах я і забивав, і віддавав голеві передачі, до основи пробитися мені не вдалося. На жаль, за ті 15-20 хвилин, які я отримував, продемонструвати свої найкращі якості не встигав.

— У матчі олександрійців проти «Дністра», який я мав змогу подивитися, ви начебто грали не на своїй звичній позиції...

— Так, Володимир Богданович поставив мене на фланг нападу, і той матч мені відверто не вдався.

— Під час вашого перебування в Олександрії львівські «Карпати» грали в Лізі Європи. Слідкували за командою?

— Звісно! Всі матчі по телевізору бачив.

— І які враження від гри команди, чого не вистачило?

— Я не вважаю, що «Карпатам» чогось не вистачило. Головним завданням для команди було потрапити до групового етапу, аби забезпечити собі єврокубковий досвід і подарувати вболівальникам свято: хлопці це завдання виконали. У деяких матчах драматизм просто зашкалював, а вболівальники такого задоволення не отримували, мабуть, і тоді, коли команда вигравала «бронзу» під орудою Маркевича. Звісно, що можна було в деяких матчах розраховувати на більше, але то вже був би стрибок вище голови.. З точки зору досвіду для хлопці цей груповий етап Ліги Європи просто неоціненний.

— Повернімося до вас. У «всесвітній павутині» ходила інформація, що ви були на перегляді у польській «Краковії».

— У випадку з поляками не дуже добре спрацював агент, через якого ми їздили до Польщі, але давайте на цьому й зупинимося. Як тільки в моїй кар’єрі настане якась визначеність, тоді й будемо детальніше говорити, а нині я тренуюся з білоцерківським «Арсеналом», і всі мої помисли пов’язані лише з цим.

— А з «Карпатами» вас уже нічого не пов’язує?

— Та в тому й проблема — у мене ще рік контракту з «Карпатами», а клуби орендованих гравців не дуже хочуть брати. Воно й зрозуміло: сьогодні ти тут, а завтра клуб тебе повертає назад, і тренеру доводиться вирішувати проблему, як закрити позицію, на якій ти діяв. Я розмовляв із генеральним директором «Карпат» Ігорем Дедишиним, вони не проти віддати мене в оренду, але, відверто кажучи, хотілося б отримати статус «вільного агента» — тоді було б набагато легше вирішувати проблему працевлаштування.