Лукас: "Перейшов у "Карпати" не для того, щоб просиджувати на лаві запасних"

Нинішньої зими «Карпати» уклали контракт з чотирма новобранцями. Чи не найбільший резонанс у пресі викликав перехід до табору «зелено-білих» іспанського нападника Лукаса. І вже нині багато хто – як серед журналістів, так і серед вболівальників – вірить, що 22-річний форвард суттєво підсилить склад нашої команди і допоможе їй у вирішенні поставлених перед нею завдань. Сподівання на це озвучив і сам Лукас.

– Мені дуже подобається бути гравцем команди «Карпати». І з кожним днем я все більше переконуюся в тому, що прийняв правильне рішення, коли погодився переїхати в Україну. Я не на словах, а на ділі бачу, що «Карпати» – це справді клуб з амбіціями, який прагне весь час розвиватися і вдосконалювати свою гру. Також мені дуже до вподоби відношення тренера і команди та взаємостосунки між гравцями. Мене, наприклад, прийняли у команді як свого. Думаю, мої слова підтвердять й інші новачки «Карпат». І це важливо з огляду на два чинники. По-перше, це позитивно впливає на мікроклімат і формування колективу однодумців. А в футболі це дуже важливо, бо результату досягає вся команда. А по-друге, допомагає легше переносити навантаження на тренуваннях. А ми зараз дуже багато і важко працюємо.

– Те, що ти приїхав з Іспанії, де сезон у розпалі, полегшило тобі життя на зборах?

– Звичайно, що так. У мене не було жодних проблем одразу втягнутися в робочий ритм занять. А навантаження тренер дає гравцям насправді дуже великі. Проте всі ми добре розуміємо, що це необхідно, бо в іншому разі, не зможемо у кожній грі 90 хвилин діяти з максимальною самовіддачею.

– Чи є для тебе щось незвичне в тренуваннях «Карпат»?

– Думаю, кожен тренер у своїй роботі має свої особливості. От і в «Карпатах» ми виконуємо деякі вправи, з якими раніше не стикався. Але скажу, що з їх виконанням у мене проблем не виникає. Хоча зрозуміло, що не кожного разу все вдається виконувати стовідсотково саме так, як того вимагає тренер. А загалом мені дуже подобається тренувальний процес у моїй новій команді. Для мене він є і цікавим, і корисним. Та й результати уже свої приносить.

– Що ти маєш на увазі?

– Як що? Ми ж виграли в Іспанії турнір Copa del Sol! Невже хтось думає, що це було так просто зробити? Всі наші суперники, як і ми, у кожній грі викладалися повністю. Всі ж бачили, якою засмученою була кожна з команд після поразки від нас. І лише ми щоразу мали нагоду тішитися: спочатку, бо пройшли далі, а насамкінець – бо виграли трофей.

– Незважаючи на неофіційний статус турніру, перемога на ньому є для тебе настільки важливою?

– Гра є гра, і вигравати потрібно прагнути в кожному матчі, в кожному турнірі. Яка різниця – офіційний матч чи товариський? Програвати завжди не дуже приємно, хіба ні? А значить, і вигравати також завжди приємно і радісно.

– Ти майже всі матчі на турнірі грав від першої до останньої хвилини. Тебе не здивувало, що тренер одразу тобі давав стільки ігрового часу?

– Ні. Я, в принципі, перейшов у «Карпати» не для того, щоб просиджувати на лаві запасних. І потім, напевне, десь функціонально я на той момент був краще готовий за інших, тому й проводив стільки часу на полі. Але мені здається, що гру я не псував.

– Багато журналістів вказували, що ти частенько зловживаєш індивідуальною грою і перетримуєш м’яч…

– Я – індивідуаліст?! Абсолютно ні. Просто у вас, у Східній Європі, інший футбольний менталітет. Ваші команди намагаються весь час грати комбінаційно. А у нас, в Іспанії, до цього ще й додається намагання за рахунок індивідуальних дій загострити ситуацію. Я вважаю, що саме через більш різноманітні дії, в яких поєднується командна гра з індивідуальною майстерністю, наші клуби та збірні й досягають частіше успіху.

– Що для тебе важливіше – забити гол самому чи віддати результативну передачу партнеру?

– Головне, щоб виграли «Карпати»! Звичайно, я нападник і повинен весь час прагнути забити гол. Але повірте, коли мій партнер буде перебувати у більш зручній позиції, ніж я, то я обов’язково віддам йому м’яча. І коли він заб’є гол, то буду тішитися ні на грам не менше, ніж якби це зробив я сам.

– Також журналісти зазначили, що ти граєш дуже багато лише лівою ногою…

– Так і є, я ж шульга. Я й не приховую, що лівою у мене виходить значно краще. Мене таким зробила природа. Не розумію, що в цьому поганого? Он Мессі, також грає майже лише лівою. І що?.. Головне – результат. Коли я буду корисним для своєї команди, то яка різниця, якою ногою я граю.

– Але ж проти «одноногого» гравця захисникам діяти значно простіше.

– Це ще побачимо. Давайте поговоримо на цю тему пізніше, коли я зіграю за «Карпати» трохи більше матчів.

– Згода. Поки що Олег Кононов ставив тебе в нападі і зліва, і справа, і в центрі. А на якій з цих трьох позицій найкомфортніше діяти тобі самому?

– Для мене головне – виходити на поле і грати. Так, я дуже люблю атакувати, такий уже в мене темперамент. Але й в обороні, коли вимагає тренер, я також відпрацьовую по повній програмі. Щодо позиції в нападі, то моє улюблене місце – на правому фланзі. Дуже полюбляю пройти флангом і зміститися в центр. А далі вже діяти за ситуацією: або йти в обіграш і вриватися в карний майданчик, або зробити гострий пас партнеру, або пробити здалеку по воротах.

– Під час перебування на зборах в Іспанії тебе запрошували на радіо Marca. Про що тебе там питали?

– Я їм розповів про свої перші враження від нової команди, від Львова. А вони в свою чергу побажали мені щасливої кар’єри в «Карпатах» і сказали, що будуть слідкувати за моїми виступами в Україні.

– І що ти їм розповів про Львів?

– Сказав, що мені там комфортно, що мене дуже добре прийняли і в клубі, і в команді. Ще про українську кухню розповідав, що вона смачна, але не настільки, як іспанська.

– До речі, яку страву найбільше любить Лукас?

– Ту, в якій побільше м’яса. А ще люблю фрукти, особливо персики, і солодке.

– Зайву вагу набрати не боїшся?

– Харчування на мою вагу не впливає. Я не є товстий. І до того ж я дуже багато працюю на тренуваннях.

– Житло у Львові собі вже знайшов?

– Цим питанням цікавився, але остаточно ще не визначився. От приїду з Туреччини, тоді щось оберу. Але мені потрібно велике помешкання, бо до мене частенько будуть приїжджати друзі з Іспанії.

– А дівчина твоя буде з тобою у Львові?

– Моє серце наразі вільне. Та й взагалі у мене поки що в голові лише футбол.

– А твоя половинка має бути обов’язково іспанкою?

– Та ні, головне, щоб ми одне одного кохали і щоб нам вдвох було добре.

– То можливо, ти її зустрінеш у Львові?

– Коли трапиться саме так, то я це сприйму як подарунок від Бога.