"Карпати" в Туреччині. День 9-ий

На ранок перед грою була запланована традиційна прогулянка. Команда зібралася в холі готелю і навіть вийшла на двір, однак кудись йти далі не було сенсу – падав дощ. Тож карпатівці трохи поговорили під накриттям і повернулися до своїх номерів.

Дощ практично не припинявся. Вже за перші хвилини гри проти «Сількебрга» гравці обох команд були мокрими. Негода не дозволила гостям, які прийшли на спаринг, додивитися матч до кінця. Зокрема, головному тренеру московського «Локомотива» Юрію Красножану. У першому таймі він разом з іншими гостями ще намагався сховатися від дощу під хвойними деревами, але вже у перерві вирішив покинути поле.

А от представникам суддівського комітету Росії діватися було нікуди. Вони гуртом спостерігали за діями головного арбітра, час від часу жартівливо коментуючи його дії. «А как по украински сказать «судья»? – спитав один з них. «Суддя» - відповів я і знизав плечима. «А плохой суддя»? «Боюся, так само, як і у вас»…

Коли у грі наступило незначне затишшя, представники суддівського комітету вирішили трошки пожвавити он-лайн репортаж на офіційному сайті «Карпат». Один з них крикнув лайнсмену: «Давай там офсайд якийсь, бо нам до Львова треба подзвонити». Окрім жартів, хлопці розпитали про зміни, які відбулися в українському чемпіонаті з приходом куратора Коліни.

Інший спостерігач, який дивився за матчем з протилежного боку, був не такий веселий. Зокрема, він ніяк не міг пережити розгромної поразки московського «Локомотива» від луганської «Зорі». «Це просто жах. Причому «Локомотив по ділу програв. І до того ж основним складом. Алієва одного не було, але всі інші грали. Негайно треба Красножану ту всю «шушару» розігнати, а почати з Лоськова. Сам вже грати не може, ходить і усім на п’яти наступає». Правда, потім він змінив тему і заговорив про «Карпати». «Я чув, що ваша команда зараз на ходу, це так?»

В принципі матч показав, що «Карпати» і справді виглядають дуже непогано. «Зелено-білим» часто вдавалися цікаві і непередбачувані атаки. Вони грали розкуто, впевнено у власних силах і з фантазією. Цього разу Резван Кочіш вийшов з перших хвилин. Він часто взаємодіяв з Кожановим за допомогою короткого пасу. Варто також відзначити його стартову швидкість та вміння відкриватися у потрібний момент. Загалом атакувальна лінія «зелено-білих» у першому таймі склала дуже приємне враження. Та й захист вміло розбивав усі сподівання суперника. Ощипко та Петрівський встигали і нападу допомагати, Тубіч та Балажіц також при нагоді починали атаки.

За весь матч данці завдали по карпатівським воротам лише один удар. Богатінов впорався з ним без проблем. А от з передачею назад від Петрівського справитися не зміг. Мабуть, такий гол пропускав кожен голкіпер, от нещодавно подібним «відзначився» воротар збірної Англії Пол Робінсон. Зрештою, такі ляпи просто тінню ходять за воротарями. Добре, що це все-таки був товариський матч. Попри це, якось язик не повернеться назвати саме Петрівського автором цього «трафунку». Захисник «Карпат» тут, власне, і ні до чого. Просто в таких випадках усі відразу ж згадують, що віддавати пас воротарю завжди треба убік від рамки. Знав би, де впадеш…

Цей фразеологізм підходить і до подій, які трапилися з Володимиром Гудимою. Молодий нападник знову відзначився. Правда, цього разу не так успішно, як в грі проти «Літекса». Буквально за одну хвилину Гудима заробив дві жовті картки, відповідно, був вилучений з поля. Коли автобус з гравцями повертався до готелю, Володя розмірковував над тим, що трапилося. «Ну, перша картка – я суперника ліктем зачепив. Вистрибували обоє, так сталося. А друга – я чесно вірив, що зможу м’яча дістати, не навмисно ж ударив гравця. Ще б зрозумів, якби я його від душі, а то ж просто зачепив»… «Буває» - підтримав молодого нападника Артем Федецький, який сидів поруч…