Анатолій Дем'яненко: "Кварцяний лютував, але зовсім трішки"

Одразу три українські команди під час зимового міжсезоння мірялися силами у контрольних поєдинках проти узбецького клубу “Насаф” (Карші), який очолює наш фахівець Анатолій Дем'яненко. Його підопічні з рахунком 0:2 програли харківському “Металісту”, розписали нульову нічию з полтавською “Ворсклою” і з несподіваним рахунком 5:2 розтрощили луцьку “Волинь”.

Період закордонних тренувальних зборів у команди Дем”яненка закінчився. Колектив повернувся до Узбекистану і вже першого березня стартуватиме в Кубку АФК, другому за значимістю клубному турнірі, що проводиться на теренах Азії. Перед стартом нового сезону кореспондент сайту “Футбол 24” зателефонував Анатолію Дем'яненкові до Узбекистану.

- Анатолію Васильовичу, які ваші враження від товариських матчів проти українських клубів?

- Я задоволений грою своєї команди. Нам протистояли міцні українські клуби. З такими командами дуже корисно грати товариські зустрічі.

- Що сталося з вашою командою чи точніше з “Волинню”, що ви їх обіграли з хокейним рахунком 5:2?

- Не знаю. Важко відповісти. “Насаф” просто дуже добре зіграв.

- Як Віталій Кварцяний відреагував на поразку? Не лютував?

- (Сміється). Було трохи. Але зовсім трохи. Все-таки це була товариська гра, яка проводилася на тлі втоми. Було помітно, що волиняни виснажені.

- То ви мали певну перевагу над “Волинню”?

- Ні-ні, ми були у рівних умовах. Хлопці посилено працювали, тренувалися двічі на день. У нас був напружений графік контрольних матчів. Фактично кожних два дні з кимось спарингували. Ми просто були сильніші за “Волинь”.

- Ви самі домовлялися з нашими клубами про товариські зустрічі?

- Ні. Цим займалися менеджери “Насафу”. Вони пропонували варіанти, а я вирішував. Таким чином вони домовилися з “Ворсклою” і “Волинню”. Натомість з Мироном Маркевичем я особисто домовлявся про товариську зустріч. Я дуже прагнув зустрітися з “Металістом”.

- Чи мали ви неформальне спілкування з українськими колегами по тренерському цеху?

- Так, я двадцять хвилин спілкувався з Мироном Маркевичем. Ще стільки ж Миколою Павловим. А з Віталієм Кварцяним обмінялися декількома словечками після гри. Було приємно на чужині зустрітися з колегами.

- Вже першого березня “Насаф” зіграє перший матч проти клубу “Аль-Ансор” (Ліван)...

- Так, але ми не маємо достатньо інформації про цей клуб. Така собі темна конячка. Нам обіцяють передати диски із записами гри ліванського клубу.

- Період укомплектації вже закінчився?

- Так, 21 лютого ми подали заявку зі складом на виступ в Кубку АФК. Натомість трансферне вікно в чемпіонаті Узбекистану закривається другого березня. Навряд чи ми вже когось дозаявимо.

- Восени ви заявляли, що взимку проведете величезні кадрові зміни. Кадрова революція вдалася?

- Авжеж. Ми виконали все, що запланували. Склад “Насафа” змінився на 60-70 процентів.

- Восени ви також казали про можливу появу у таборі своєї команди українських легіонерів...

- Не склалося. Ми переглядали півзахисника Максима Лісового, який минулий рік захищав кольори “Севастополя”, та до підписання контракту справа не дійшла. Більшість новобранців — представники Узбекистану. Річ у тім, що тут існує жорсткий ліміт на легіонерів. У кожній команді на полі не повинно перебувати більше чотирьох іноземців. Мало того, в Узбекистані не можна тримати в команді більше чотирьох легіонерів. Все дуже суворо. Тому ми були обмежені у виборі і зосередили увагу на вихованцях місцевого футболу. Ми тільки уклали угоду із сербським захисником Бояном Малишичем, чорногорським форвардом Іваном Бошковичем, а також з одним із латиських футболістів. Ми добре підсилилися і готові боротися за чемпіонські звання у першості Узбекистну і достойно виступити на міжнародній арені.

- Чи не звично вам мандрувати азіатськими країнами? Все-таки ви звикли до гостьових матчів, що проходять в Європі...

- Нічого, вже звик. Ліван, Індія, Ємен.. Трішки поїздив Азією і ще добре помандрую. Так склалося, що я опинився далеко від рідної країни.

- Чи контактуєте з колишніми одноклубниками по “Динамо”? Вас вже повідомили про те, що “Шахтар” хоче зорганізувати товариську зустріч з участю ветеранів донецького та київського клубів у рамках святкування 75-річчя “Шахтаря”?

- Ні, ось перший раз про це чую. Від вас. Було би приємно зустрітися. Та навряд чи я матиму можливість вирватися з Узбекистану. Буде важко.

- Як ви ставитеся до розмов про те, що нині не варто в один ряд ставити заслуги ветеранів “Динамо” та “Шахтаря”?

- Чому? Я б не хотів рахувати кількість трофеїв. У 1980-х роках гірники також показували добротний футбол і не завжди нам було легко протистояти “Шахтарю”. Хто виграє зараз? Не знаю? Той, хто зберіг кращу готовність.

- А ви ще у формі?

- Хто?! Я?! Звичайно, що у формі. Тричі на тиждень ганяю м”яча. А от крос вже перестав бігати. Ліньки. Ще недавно бігав по 40 хвилин. Треба відновити фізпідготовку, щоб не набрати зайвої ваги.

- Ви ще не погладшали?

- Коли я був футболістом, то важив 74 кілограми. Нині моя вага — 79 кілограмів. Мені так комфортно.