Максим Шацьких: "У "Динамо" міг досягти більшого"

Останнім акордом першого весняного туру чемпіонату України стане поєдинок між київським "Арсеналом" та львівськими "Карпатами". Взимку столичні "каноніри" перезарядили гармати, тож зараз справляють враження озброєного і небезпечного суперника. Попереду у них вирішальні баталії одразу на двох фронтах. В ексклюзивному інтерв’ю для сайту "Футбол 24" форвард "Арсеналу" Максим Шацьких зробив "Карпатам" кілька компліментів, розповів про завдання на сезон і, врешті, запевнив, що "Динамо" для "канонірів" така ж мішень, як і решта команд.

- Максиме, стартувати доведеться в матчі із "Карпатами". Якої ви думки про команду Олега Кононова?

- Це хороший суперник, який заслужено потрапив у єврокубки. Колектив чудово зіграний, у чому величезна заслуга головного тренера. "Карпатам" можна робити лише компліменти. На полі вони завжди створюють супернику багато проблем – і нам, і всім іншим командам.

- Восени "Арсеналу" вдалося вибити "Карпати" з Кубка України. Чи означає це, що ваша команда переважає львів’ян?

- У футболі не буває однакових сценаріїв. Важко зараз щось спрогнозувати. Адже у чемпіонаті "Карпатам" таки вдалося нас перемогти. Якщо пригадуєте, на останніх хвилинах львів’янам пощастило забити переможний гол – 2:1. У попередньому сезоні ми зіграли внічию – 3:3, гра видалася дуже цікавою. Ми їм програємо, вони нам… У неділю, переконаний, буде гаряче.

- Від кого із карпатівців йде найбільша загроза для воріт суперника?

- У львів’ян дуже рівномірна команда. Колективний футбол – це їх козир. А ще – відмінна фізична підготовка. За "фізикою" вони у чемпіонаті не поступаються нікому.

- Чи до вподоби вам той факт, що друге коло розпочинається настільки рано? Міста і стадіони ще досі засніжені…

- Хотілося б, звісно, грати на нормальних газонах. Але що поробиш. У нас так з року в рік. Доводиться підлаштовуватися під клімат.

- Яке завдання стоїть перед "Арсеналом" у цьому сезоні?

- У нас орієнтир – єврокубки, тож друге коло буде повністю підкорене цій меті. Перші два матчі доведеться зіграти із найближчими конкурентами, тож старатимемося з усіх сил. Для "Арсеналу" кожна гра – на вагу золота. Будемо грати лише на перемогу.

- У півфіналі Кубка України на вас очікує зустріч із "Динамо". Як вам зимове підсилення киян? Адже повернувся Сьомін, тепер ось Алієв…

- Та яке підсилення?! Усе як було, так і залишилося. Звісно, в "Динамо" змінилася система гри у порівнянні з минулим роком…Побачимо, як воно буде…У яких кондиціях перебуватимемо ми, у якому – вони. Зараз передбачити складно.

- Справді, прогнози – річ невдячна. А от завдяки чому "Арсенал" зможе пробитися до фіналу?

- Завдяки чому? Завдяки самовіддачі. Якщо ми продемонструємо той футбол, у який зазвичай намагаємося грати, то "Динамо" вдасться пройти. Чому б і ні? Головне – віднайти свою гру.

- Напевно кожне нове побачення із колишнім клубом є для вас надпринциповим…

- Ні. Я вже багато разів казав, що то був би звичайний матч, якщо б не враховувати єдиного нюансу – це півфінал Кубка України. Тож варто стрибнути вище своїх можливостей, адже просто так «Динамо» не здолати. Якщо ж відкинути ефект півфіналу, то вийде звичайна календарна гра.

- Чи зуміли ви повністю реалізувати себе у "Динамо"?

- Звичайно, що ні. Вважаю, що міг досягти у "Динамо" значно більшого. Трішки образливо, бо не вдалося цього зробити. Але тепер вже нічим не зарадиш. Таке життя. Від усвідомлення цього нікуди не подінешся.

- А які голи у біло-блакитній футболці вам насамперед пригадуються?

Згадувати нема сенсу. Та й важко це зробити – усіх уже не відтвориш у пам’яті. "Нюкаслу" хороший гол вдалося забити. Причому, не лише у Києві, а й на "Сент-Джеймс Парку". "Дніпру" непогані голи забивав, "Шахтареві". Є що згадати.

- Ви належите до когорти найкращих голеадорів в історії українського елітного дивізіону. Чи є бажання кинути рукавичку Реброву і його рекорду?

У мене, насамперед, наявне бажання виходити на поле, забивати у кожному матчі і приносити користь "Арсеналу". Усе йде таким чином, як має йти. Натомість не прагну обірвати чийсь рекорд. Якщо вдаватиметься забивати, у команди все буде гаразд, то й рекорд не забариться.

- Переважна більшість ваших голів – ювелірно, по-більярдному витончена. Чи граєте в цю гру?

- О, так! (Сміється). Більярд - це одна з моїх найулюбленіших ігор. Граю, начебто, непогано. Залежно, із ким порівнювати.

- Хто вам складав компанію в "Динамо", а зараз – в "Арсеналі"?

- На динамівській базі періодично грав із Валіком Белькевичем, Олегом Гусєвим, Хациком (Хацкевичем, - Авт). А от в "Арсеналі" грати ніде, хоча тут також непогані хлопці є. Зокрема, Сергій Матюхін впевнено розкладає по лузах кулі. Інколи збираємося за більярдним столом у вихідні.

- Нещодавно ви повернулися з Катару, де відбувся Кубок Азії. Чи у змозі ця країна прийняти у себе чемпіонат світу?

- Запросто! Я переконаний, що навіть через 5 років Катар вже зміг би повноцінно прийняти Мундіаль. Там усе розвивається і розбудовується просто шаленими темпами. Це у нас погодні умови дещо гальмують роботу. А в Катарі будівельники працюють по 25 годин на добу. Переконаний, катарський Мундіаль стане одним із найвидовищніших в історії. Вони для цього не шкодують ні сил, ані засобів.

- Склалося враження, що місцеве населення не в захваті від футболу. Адже, до прикладу, на поєдинки вашої збірної приходило трохи більше трьох тисяч глядачів…

- Велику кількість вболівальників збирали лише поєдинки арабських збірних. Щодо Узбекистану, то тільки поодинокі вболівальники змогли дозволити собі приїхати у Катар і підтримати рідну збірну. Основну глядацьку масу становили гості з найближчих арабських країн, бо населення Катару усього 700 тисяч, якщо не помиляюся.

- Що трапилося з Узбекистаном у півфінальному поєдинку з Австралією, яка вас нокаутувала – 6:0?

- Що тут сказати, забагато пропустили, забагато…Бувають такі дні, і такі матчі. Начебто вивчили австралійців до дрібниць, усі їх сильні і слабкі сторони. Однак дитячі помилки, коли нам забивали перші два голи, розбалансували команду. Далі настала анархія – кожен займався тим, чим хотів. Від дисципліни не залишилося й сліду…

- Незабаром 8 березня. Яким є ваше ставлення до цього свята? Чи не вважаєте його "попсою"?

- Подарунки потрібно робити регулярно, а не лише 8 березня. Це зрозуміло. Однак попсою це свято не вважаю. Удома маю суто жіночий колектив, тож для мене цей день дуже радісний - люблю дарувати сюрпризи. Восьмого березня мої дівчата лише відпочивають. Я намагаюся відмежувати їх від усіх клопотів.