Валерій Яремченко: "Я виховую гравців для збірної України "

Одним із найцікавіших поєдинків першого весняного туру обіцяв бути матч в Запоріжжі, де місцевий “Металург” приймав маріупольський “Іллічівець”. Обидві команди борються за збереження прописки в прем”єр-лізі і обидва клуби неабияк змінили склад під час міжсезоння. Результат кадрових змін – 4:0 на користь маріупольців. Це найрозгромніший рахунок у всьому турі. Зрозуміло, що наставник “Іллічівця” Валерій Яремченко після такого успіху має чудовий гумор. Він охоче відповідав на всі питання кореспондента cайту “Футбол 24”.

- Валерію Івановичу, під час зимового міжсезоння ви зробили справжню кадрову революцію, запросивши до свого табору аж 12 новобранців. Чи не побоювалися перед грою у Запоріжжі, що оновлений склад не буде зіграним?

- Ні, не боявся. Поясню, чому я зробив таку кадрову революцію. У 19 матчах осінньої першості “Іллічівець” пропустив аж 45 голів. Вдумайтесь у це число. Якщо команда так багато пропускає, то це свідчення відсутності стабільності. У такій ситуації було важко розраховувати на задовільні місця у турнірній таблиці. Я був свідком гри “Іллічівця” з київським “Динамо”, коли маріупольці програли з рахунком 0:9. Тоді я й гадки не мав, що очолю “Іллічівець”. Але вже тоді я зрозумів, що деякі гравці не відповідають рівню. Як наслідок, ми попрощалися з десятьма виконавцями. Попрощалися по-людськи. Усім ми надали статус вільних агентів, і вони могли спокійнісінько знайти нові команди. У тій же грі з “Динамо” я не міг не помітити величезних дірок у захисті. Я почав з того, щоб підтягнути оборону. Залишив лише Путівцева та Западню. Останній, щоправда, пропускав гру через те, що мав аж чотири жовті картки. Із цієї самої причини не було в грі Пуканича. Словом, в захисті вийшли три нові футболісти. Я ними задоволений.

- Як вам дії голкіпера Шуста? Він постійно буде в основі команди?

- У день гри Богданові виповнилося 25 років. Розквіт сил. Майбутнє попереду. Перспективнішого воротаря я не бачив у жодній команді. Та Шусту не варто розслаблятися, бо скоро підійдуть молоді кіпери, з якими важче буде конкурувати.

- Ви сказали, що задоволені новими оборонцями? А чи вдоволені ви іншими новобранцями?

- Думаю, жоден із тренерів не може бути на всі сто відсотків задоволений підсиленням. Звісно, слабинки ще є. Можу сказати, що я задоволений тим, що співпрацюю з молодими хлопцями, в яких я бачу величезний потенціал. Мені самому цікаво, хто з них заграє у великому футболі. Думаю, відсотків 70 із них має грати у добротний футбол. Деякі з них показали свої можливості у грі з “Металургом”.

- У вашому таборі є чимало виконавців з віком, в якому існує велика імовірність зловити зірочку...

- Так, Владлену Юрченку лише недавно виповнилося 17 років. Інші гравці також юні. Я не боюся зіркової хвороби. Чому? Бо вони ще не впіймали зірочки.

- Які ваші рецепти від зіркової недуги?

- В усіх командах, в яких я працював, зірок не було. Команда – це святе місце, в якому немає місць зіркам. Вони на небі. А до неба футболістам ще дуже далеко. Якщо я бачу елементи “піжонства”, то легко викорінюю цей елемент. Зрештою, не конче мені особисто ставити на місце “піжонів”. Це легко може зробити колектив.

- До речі, чи можете без роздумів назвати точну кількість гравців, які грають в “Іллічівці” на правах оренди?

- Я ще не порахував. Думаю, душ 15 є... Ні, десь 12.

- Торік вболівальники “Іллічівця” різко висловлювалися про те, що їхня команда – фарм-клуб “Шахтаря”...

- Та це не вболівальники! Вболівальники – це ті, які працюють на трьох заводах: на Ілліча, на Азовсталі і на Азовмаші. А ті вболівальники, які казали про фарм-клуб, я до них серйозно не ставлюся. Прийшли троє п'яних хлопців і розказують, як треба грати у футбол.

- Чи визнаєте, що в будь-який момент “Шахтар” одним махом може повернути Чайковського, Юрченка, Федотова чи інших. Не боляче, що виховуєте футболістів для іншої команди?

- Ні, не боляче, бо я виховую футболістів для збірної України.

- Чим пояснити те, що у вашій команді грає лише один легіонер?

- Окріашвілі такий легіонер, як я бандерівець. Приємно, що у моєму колективі виступають лише українці. Це наша принципова політика. Я впевнений, що наші футболісти можуть грати не гірше за бразильців. У них треба повірити.

- Попри те, що “Іллічівець” зазнав кардинальних кадрових змін, у міжсезоння команда зіграла лише вісім контрольних поєдинків. Так мало товариських зустрічей провели лише “Карпати” та “Севастополь”...

- “Карпати” і “Севастополь”?! Ну, “Карпати” – це гранд українського футболу (Сміється). Чому ми так мало зіграли? Бо треба було побачити, на що спроможні наші новобранці. Це ми перевіряли на тренуваннях. Треба було багато тренуватися. Ігрові спаринги можна робити з тими гравцями, яких вже знаєш.

- Все одно “Іллічівець” став неофіційним зимовим чемпіоном України, набравши найбільше очок у товариських матчах. Це щось значить?

- Ні-ні, це від лукавого. На ці результати зважати не варто. Ми лише перевіряли новобранців. Справжню силу можна побачити лише в офіційних матчах.

- Ваш клуб вже на сім очок відірвався від представників зони вильоту. Чи варто викреслювати “Іллічівець” зі списку команд, які борються за виживання серед еліти?

- Ні, у нас дуже складний календар. П”ять матчів удома і п”ять на виїзді. У рідних стінах ми гратимемо зі сильними клубами, серед яких “Динамо” та “Шахтарем”, а в гостях з командами, які у такому самому становищі, як ми. Завдання складне, але не безвихідне.