Сергій Пташник: "Після Армянська команда повірила в себе"

Бурштинський «Енергетик» не зовсім вдало стартував у весняній частині змагань. Додала головного болю керівникам і тренерському штабу клубу ситуація з Ігорем Долотком, яку ми детально розглядали в нашій газеті. Та, нарешт, свято завітало й в Бурштин – команда здобула виїзну перемогу в матчі з армянським «Титаном».

— Сергію Володимировичу, то як настрій після перемоги в Армянську?

— Оптимізму цей результат додав суттєво, бо затягнули ми трішки з перемогами. В попередніх матчах не щастило. Можливо, й наші недоробки були. Та головне, що команда в себе повірила. Ще впродовж матчу я побачив, що хлопці до цього поєдинку поставилися значно відповідальніше — ми забили на початку гри, і в господарів було достатньо часу, аби зрівняти рахунок, але мої футболісти проявили характер і не дали їм цього зробити.

— До речі, навіть на сайті армянського «Титану» було написано, що «Енергетик» організовано захищався...

— Захищатися, звісно, легше, ніж налагодити якісні атакувальні дії. Саме тому ми й маємо певні труднощі у домашніх матчах, адже грати перед власними вболівальниками треба з відкритішим забралом, ніж у гостях. До того ж, у нашій команді брак нападників.

— Наскільки якісні дії попереду залежать від наявності чи відсутності колись провідного вашого бомбардира Дмитра Гордієнка?

— Наразі ніяк не залежать. Я б навіть сказав, що значно більше проблем нам створив перехід до «Буковини» Семенюка. Щодо Гордієнка, то, можливо, він би нам і допоміг, але не думаю, що кардинальним чином.

— Дайте, будь ласка, загальну оцінку старту команди у весняній частині.

— Тут, звісно, треба виходити з того завдання, яке переді мною поставило керівництво клубу, а саме — залишитися в першій лізі. Наразі воно виконується, і приводів для занепокоєння щодо невиконання немає. Враховувати треба і наші можливості для роботи на трансферному ринку. Взимку ми взяли гравців, більшість із яких грала на обласному рівні, тож цим хлопцям потрібен певний час, аби звикнути до нового рівня. Тому ставлячи оцінку старту, гадаю, на трієчку ми напрацювали, тож тепер після важливої у психологічному плані перемоги над «Титаном» намагатимемося розвиватися далі.

— Який матч дався найтяжче вам як тренеру?

— Однозначно з одеським «Чорноморцем». Я би не хотів називати причин, чому саме так, але в Одесі мені як тренеру було дуже тяжко.

— Прокоментуйте, будь-ласка, ситуацію з участю в західноукраїнському дербі з «Прикарпаттям» дискваліфікованого Ігоря Долотка.

— Ви в «Українському футболі» дуже добре розписали цю ситуацію, взявши коментарі у всіх сторін, а тому додати мені тут щось важко. Скажу так, що у нас були сумніви з приводу Долотка і тому ми зателефонували до ПФЛ, аби проконсультуватися. Працівники цієї організації, сказали, що Ігор має право грати в цьому поєдинку. Я ж би не поставив свідомо такого гравця на поле. До того ж, я не працював у команді в першому колі. Саме тому ми й консультувалися з ПФЛ. Розумію, що рахувати картки своїх футболістів має тренерський штаб, але оскільки в ПФЛ теж є працівники, які надають консультації, то вони б мали зробити це кваліфіковано. Більше того, я вважаю: якщо на сайті ПФЛ вивішується певна інформація, то вона повинна мати офіційний характер. Нині ж ситуація така, що даними, котрі є на сайті ПФЛ, не можна користуватися як офіційними. І коли телефонуєш туди, то їхні працівники кажуть: «Рахуйте самі».

— Як ви гадаєте, як вирішиться ця ситуація?

— Звідки ж я знаю? Оскільки ваша газета брала коментарі в багатьох фахівців, аби розібратися у цій ситуації, то варто визнати, що вона була дещо нестандартною. Гадаю, що й підходи для її вирішення треба обирати не такі, як завжди. Треба розглянути цей епізод з різних кутів.

— Ігор Долотко наразі не має права грати...

— І це велика проблема. Нині у нас така кадрова ситуація в клубі, що ми не маємо таких гравців, які б могли самотужки вирішити долю матчу — ми сильні командними діями, але Долотко дуже важливий гвинтик у цьому механізмі, й коли він не функціонує, то певний дає збій вся система. Звісно було б набагато простіше, аби Ігор відсидів дискваліфікацію і почав грати. Але найголовніша проблема в тому, що не один лише Долотко в нас випав. Наприклад, коли ми їхали до Армянська, то у нас випали відразу семеро гравців, що потрапляють до заявки на гру.

— Із суто ігрової точки зору, нічийний результат у матчі з «Прикарпаттям» справедливий?

— Ми з Миколою Пристаєм дуже добре знаємо один одного, а тому здивувати когось із нас якимись тактичними чи кадровими сюрпризами було важко. Я знав, що у «Прикарпатті» був певний брак тренувальної практики взимку, але й ми за великим рахунком, хоч і тренувалися значно довше, мали, так би мовити, «проблему грунту». Тобто: майже весь підготовчий період провели на снігу. Якщо з фізичної точки зору в цьому немає нічого страшного, то з ігрової... Нам доводеться нині фактично звикати до відносно нормальних полів. Вважаю, з іванофранківцями ми правильно побудували гру. Можливо, вболівальникам здалося, що вона була дещо обережною, але на першому місці для нас нині результат, а як я вже й казав, досягати його на цьому етапі легше, коли будуєш свою гру на вичікуванні помилок суперника.

— У першому колі ви, тренуючи «Прикарпаття», зіграли проти «Енергетика» тренером якого був той таки Пристай, не зовсім вдало...

— Так, оскільки дав команді вказівку діяти гостро в нападі. Хлопці побігли забивати й на контратаках отримали три голи. Звісно, що я зробив певні висновки із цього уроку й побудував гру команди трішки в іншому напрямку.

— Але ж із рештою ви все одно зіграли внічию.

— Тут головну роль зіграла помилка нашого кіпера Хомина. Досвідчений Володимир Ковалюк знав, де треба шукати щастя, і просто вдарив у напрямку воріт, а наш не менш досвідчений воротар грубо помилився.

— На тлі кадрових проблем у вас ще й календар нині такий, що не позаздриш...

— Ви знаєте, тут я турбуюся менше. Наразі я переймаюся з приводу наших травмованих гравців. Про Гордієнка ми вже говорили — його не буде майже два тижні. Сподівалися, що Януш зіграє вже з «Титаном», але в нього проблеми з колінним суглобом, і може таке бути, що навіть до гри з ФК «Львів» він не встигне відновитися. А з точки зору гри та психології я впевнений у хлопцях. Перемога в Армянську надала їм наснаги, і в них очі просто світяться.

— До слова, а яким чином проводиться підготовка до матчів? У першій лізі, мабуть, проблематично діставати відеозаписи з іграми суперників?

— (сміється) Тут доводиться підключати свій досвід, якісь напрацювання, вдаватися до старих знайомств. Повірте, жоден із суперників не уникне детального розгляду!