Сергій Морозов: "З Яковенком збірна може успішно пройти чотири відбірні цикли"

Напередодні засідання виконкому ФФУ, на якому мають затвердити нового тренера збірної України своїми думками про шанси кандидатів та про те, в якому керунку мала б розвиватися національна команда у ексклюзивному інтерв’ю "Спортаналітику" поділився відомий тренер Сергій Морозов.

- Сергію Юрійовичу, чуток про те, хто очолить збірну України більш, ніж достатньо. Доводилося чути, що справа з призначення на пост керманича Олега Блохіна практично вирішена. Інші джерела переконують, що ФФУ залишить все як є, лише забере приставку в.о в Юрія Калитвинцева, адже він найкраще знає стан справ у команді, а на експерименти часу більше нема. На ваш погляд, чи справді Юрій Миколайович сьогодні оптимальна кандидатура для оголювання збірної?

- Юрій Калитвинцев – дуже перспективний наставник, у нього може бути вкрай хороше майбутнє. Серед плюсів на його користь – хороші стосунки з молодими гравцями. Це дуже важливо. Але є одна особливість в його теперішній кар’єрі – в Калитвинцева обмаль досвіду клубних турнірів. По суті, він лише один рік працював у клубі – в "Закарпатті". Цього дуже мало. Урешті про його роботу на рівні збірної ми можемо судити лише з кількох товариських поєдинків. І останнє, що пригадується, – матч з Італією. А, погодьтеся, поразка 2:0 практично другому складу скуадри адзури приємних вражень не додає. Так, Юрій успішно працював з юнацькою збірною, але це геть інший рівень, аніж робота в головній команді країни. Тож ще раз скажу: Калитвинцев – перспективний фахівець, але досвіду у нього таки замало. І тут би я порадив йому наступне: не орієнтуватися в своїх планах на ФФУ, "Динамо", а почати йти своїм шляхом.

- Зате чимало досвіду в Олега Блохіна, та у ФФУ не надто поспішали, принаймні за офіційними даними, знову кликати його у збірну. Однак відомо, що Олега Володимировича запросили на засідання виконкому федерації. Що скажете про цього кандидата?

- Я думаю, що Олегові Блохіну найкраще займати посади спортивного директора, віце- президента якогось клубу, працювати у федерації, бути таким собі обличчям українського футболу, як Шевченко, Мунтян, інші відомі гравці. Олег Блохін – освічена, розумна людина. Йому і таким, як він, найкраще було б працювати у федерації, займатися організаторськими справами, ділитися досвідом. У ФФУ він би був на своєму місці. А знову стати тренером збірної… Я розумію, багатьом наставникам хочеться бути біля керма головної команди, адже це почесно, але відверто кажучи, я б не радив Блохіну погоджуватися на таку пропозицію. Як на мене, успішний виступ нашої команди на Євро-2012 під великим сумнівом. Не залежно від того, хто її тренуватиме, у тренера після чемпіонату полетить чимало стріл. Навіщо це Блохіну? Він сягнув хорошого результату на ЧС-2006, тож хай саме це і запам’ятається людям, а не провал із командою на домашньому Євро-2012.

- Із ваших слів можна зрозуміти, що в принципі вже й не важливо, хто зараз очолить збірну, адже ви переконані в поразці "синьо-жовтих"…

- Так, я переконаний, що збірна України вже програла Євро-2012, хоч, як не прикро про це говорити. Мені важко зрозуміти, чим керуються у ФФУ говорячи, що перед командою стоїть завдання перемогти на чемпіонаті Європи. Хто вірить, що таке можливе? Команда немає кістяка, тактичних побудов… Про яку перемогу може йтися? Збудувати повноцінний колектив за той короткий час, що залишився до чемпіонату, практично не під силу жодному наставнику. Єдиним правильний шляхом підготовки команди до Євро-2012 було призначення керманичем команди Мирона Маркевича. Але ми знаємо, чим це все закінчилося. Мирон Богданович – незалежний тренер у професійному плані. І, як виявилося, ФФУ такі непотрібні.

І тут я бачу такий варіант. Перестати думати про Євро-2012, як про головну ціль, а сприйняти першість як хорошу підготовку до відбірного циклу до ЧС-2014. У такій ситуації оптимальним варіантом для збірної є Павло Яковенко. Він зможе будувати команду базуючись на гравцях молодіжки, яких добре знає. Він зможе налагодити співпрацю з молодими клубними фахівцями – Кононов, Ковалець, Головко, Чанцев… Подивіться, наша молодіжна команда має хороші результати, і цих хлопців уже потрібно готувати до найвищих змагань. Так, під час Євро-2012 їм буде лише по 21 рік, але вже через два роки на ЧС-2014 – 23, на ЧЄ-2016 – 25, а на ЧС-2020 – 27 років. Це чотири відбірні цикли – довготривала перспектива, на яку Павло Яковенко зміг би почати працювати вже сьогодні, сформувати кістяк команди, який з кожним роком ставатиме сильнішим, зігранішим, матиме хороший досвід. Так, уже повелося, що ми завжди хватаємося за результат, хочемо перемог уже й негайно, натоміть їх немає. Варто ж почати думати про перспективу. З 10 відбірних циклів до ЧС і ЧЄ, в яких виступала українська команда, у фінальну частину турніру нашій збірній вдалося пройти лише одного разу. І це таки про щось тай свідчить – зокрема, про неправильний підхід до справи. Тільки чомусь ніхто не хоче відповідати за такий стан речей.