Руслан Гунчак: "Ми хотіли віддати борг "Чорноморцю"

«Ех, якби не Гунчак…», — мабуть, саме такими словами найчастіше коментували одесити розгром «Чорноморця» у Чернівцях. Форвард місцевої «Буковини» Руслан Гунчак тричі забивав «морякам» минулого уїк-енду і вже тепер одноосібно та впевнено очолює бомбардирську гонку першої ліги. Тож нам було що обговорити з нападником — голи, сенсації, перспективи та завдання.

— Руслане, зізнайся, чи ставиш перед собою мету стати найрезультативнішим футболістом сезону?

— Сказати: «Так» — досить голослівно. Радше відповім, що вже зараз, коли на три голи випереджаю найближчого переслідувача — закарпатця Матвія Бобаля, було би прикро не скористатися такою нагодою. Та, для мене, передусім — командний результат, а не власні здобутки. Тому радітиму, якщо й хтось із моїх партнерів раптом назабиває ще більше.

— На твоєму рахунку вже 17 влучень. Де завершується твоє мірило результативності?

— Перед зустріччю з «Чорноморцем» мріяв скоротити двадцятку, тепер, певно, є сенс підвищувати прагнення. Зрештою, для цього треба всього нічого — забивати в кожному з матчів, що залишилися (всміхається).

— Певно, наразі задоволений своєю грою?..

— Та ні, можна було й краще провести сезон. На жаль, подеколи не реалізовував забивні моменти.

— Від твоїх влучних пострілів останнім постраждав «Чорноморець». Результат 3:0 на користь «буковинців» Україна сприйняла за сенсацію. А як вважають у Чернівцях?

— Ми також згодні з таким твердженням. А як інакше? Одесити позиціонують себе грандом першої ліги, команда за кілька кроків од підвищення у класі, а тут маєш — розгром від «Буковини»! Найперше, ми хотіли віддати борг «Чорноморцю» за аналогічну поразку на їхньому стадіоні в першому колі. Тоді нам не все вдавалося, то ось у квітні настав час розплати. І наша команда перемогла заслужено.

— Руслане, ще на початку чемпіонату «Буковина» міцно трималася на лідерських позиціях. Чого ж вам не вистачило, щоби на них втриматися?

— По-перше, на старті сезону злий жарт зіграла з нашими суперниками їхня недооцінка чернівчан. Якось усі вважали, що колектив, який щойно підвищився з другої ліги, можна буде легко обіграти. Однак ми показували характер і, певною мірою, багатьох здивували. Далі ж настав певний спад, ми втрачали «необов’язкові» очки й ось так і опинилися всередині турнірної таблиці.

— Та й поборотися за вихід у прем’єр-лігу вже нереально…

— (всміхається) Такого завдання нам ніхто й не ставив. Це було би для нас, мабуть, надто швидко: із другої ліги транзитом через першу — в еліту. Ні, спочатку клубним очільникам варто подумати про будівництво сучасної тренувальної бази, «підтягнути» молодь, а вже потім можна спробувати піднятися у клас найсильніших. Бо нащо це зараз? Якби й вийшли, то сезон перетворився б у суцільний головний біль.

— Тобто ви задоволені статусом міцного середняка?

— Виходить, що так.

— Мабуть, ти після стількох забитих м’ячів отримував пропозиції перебратися в іменитіший клуб…

— (пауза) Давай не чіпатимемо цю тему. Зарано поки що про таке говорити. Наразі мене все влаштовує в Чернівцях.

— Чи можна стверджувати, що теперішній сезон — найвдаліший у твоїй кар’єрі?

— Певно, поки що так. Зрештою, вже вдалося забити сімнадцять м’ячів. До того ж, і командні результати приносять насолоду, і футбол у першій лізі досить непоганий. Тому рік прожив недарма. Таких би ще кілька в мої тридцять з гаком (усміхається)…