Томаш Хюбшман: "Багато що вирішує перший гол"

Перед інтригуючим протистоянням «Динамо» та «Шахтаря» у 27-му турі Епіцентр Чемпіонату України прес-служба ПЛ поспілкувалась із гравцем донецької команди Томашем Хюбшманом.

− Томаше, важко уявити, щоб «Шахтар» випустив з рук золоті нагороди. Наскільки важливо підтвердити факт чемпіонства у Києві?

− Кожен з нас налаштовується саме на такий варіант. Хоча справа навіть не у турнірному становищі. «Динамо» має великі традиції і багато титулів ще з часів Чемпіонатів СРСР. Проти такої команди будь-який суперник має показувати всі свої найкращі риси. Наші взаємовідносини стали більше важливими вже в останнє десятиріччя. Нехай кияни зараз відстають від «Шахтаря», але немає сумнівів, що це гідний суперник. Саме з ним було б добре оформити нашу недосяжність на першому місці. Непогано це і з арифметичної точки зору. З «Динамо» нам достатньо набрати одне очко, а з наступними суперниками − два.

− Попередні чотири матчі у гостях з «Динамо» твоя команда програла. Чому так, адже у зустрічах сильних суперників нечасто зустрінеш таку одноманітність?

− На згадку приходять різні матчі. Пригадую поєдинок попереднього Чемпіонату, коли ми програли із рахунком 0:3, але на перших хвилинах саме «Шахтар» не реалізував пенальті та ще кілька сприятливих нагод. Була ще одна зустріч − дуже пам’ятна. До речі, у ній ми не поступились. Це трапилось на півфінальній стадії останнього розіграшу Кубку УЄФА, коли ми з Києва вивезли нічию 1:1, а потім проторували шлях до виграшу почесного трофею. Легко не буває ані вдома, ані на виїзді. Гадаю, що більшої ваги у наших протистояннях набуває зовсім не той чинник, де ми зустрічаємось, а кому вдасться забити перший м’яч.

− Ваш матч першого кола припав на період тренерської відставки у «Динамо»…

− Так, тоді київський клуб не показував ні гри, ні результату. Тому зміни на тренерському містку не видавались чимось несподіваним. Щоправда, такий крок керівництва «динамівців» у Донецьку не допоміг. Втім, незважаючи на не дуже добрий стан суперника, ми не так вже легко здолали гостей. Матч не був багатим на гольові моменти. Добре, що два з них у другому таймі нам вдалось реалізувати.

− Дивлячись з боку на «Динамо», у чому різниця між командами Валєрія Газзаєва і Юрія Сьоміна?

− Складом вони майже зовсім однакові, а от гра набула нових відтінків. Мені здається, що не лише результати пішли вгору, але й видовищність у матчах за участю «Динамо» на більш високому рівні. Справа у психології та тренерській фаховості Сьоміна. Як він досягає успіху, краще спитати у його підопічних.

− Томаше, цілком ймовірно, що найближчої неділі відбудеться не останній поєдинок сезону за участі двох найтитулованіших команд країни. У разі проходження півфінальної стадії Датагруп Кубка України, ви будете виборювати почесний трофей у Сумах. Якщо обирати, який з двох поєдинків важливіший?

− Напевно, кубковий. Адже там все вирішуватиметься в одному матчі. В Епіцентр Чемпіонаті України, що не кажи, у нас є про всяк випадок три тури у запасі. А будь-який трофей − завжди подія для футболіста. Тому дам таку відповідь.

− Інтригу навколо чемпіонства майже вичерпано. А яким тобі бачиться підсумок боротьби за третє місце, за збереження прописки у Прем’єр-лізі?

− Багато що залежить від стабільності. А саме її не завжди вистачає багатьом командам. Якщо судити зі становища тих команд, які виборюють «бронзу», гадаю, «Металіст» вже не здасть нинішніх позицій. Так само занадто пізно взявся за справу запорізький «Металург». І попри останні результати, йому, мені здається, вже не вистачить турнірної дистанції для порятунку. А от ім’я другого невдахи не ризикну назвати. За календарем ще залишилось кілька протистоянь за участю безпосередніх учасників цієї групи команд. Там усе і вирішиться.

− Третє місце ти «віддав» «Металісту». У попередньому турі «Шахтар» лише на останніх хвилинах здолав харків’ян. Як гадаєш, результат справедливий, чи, можливо, нічия більше відповідала перебігу подій на полі?

− За грою це, поза всякими сумнівами, була наша перемога. Суперник не надто багато примусив нас працювати у захисті. Гольових нагод, окрім тієї, що призвела до взяття воріт, «Металіст» майже не створив. Ми ж могли забивати більше. Згадати хоча б удар у стійку…