Ігор Артимович: "Місцева влада не дуже й зацікавлена в команді"

Хто лідер першої ліги? Здається, просте запитання, відповідь на яке знайдете, ледь поглянувши на турнірну таблицю. А що як сухі цифри брешуть?.. Ось, скажімо, «Олександрія» з «Чорноморцем» — попереду всіх, але ж найкраще наразі виступає більш ніж скромний білоцерківський «Арсенал»! 2011-го саме цей колектив зумів набрати найбільше очок (п’ятнадцять у семи матчах), і якби боротьба не виходила на фінішну пряму, а тільки розпочиналася, футбольна Україна дивувалася би силі арсеналівців. Вдалий початок року не став сюрпризом тільки для головного тренера колективу Ігоря Артимовича, який досить стримано оцінює лідерство-2011 по-білоцерківськи.

— Ігоре Климентійовичу, цьогоріч «Арсенал» набрав найбільше очок у першій лізі. Не жалкуєте, що сезон не проходить за календарем «весна-осінь»?

— Що ж вдієш! (усміхається). Якби так стартували відразу, то, можливо, зараз були би й значно вище у турнірній таблиці. Та гадаю, ми досить непогано виступаємо і за теперішнім форматом календаря. Зрештою, в першому колі нам більше не щастило, тож ось тепер Фортуна повернулася лицем до нас.

— А все ж, у чому секрет такого переродження: з типового середняка — у грізну першолігову силу?

— Не вбачаю в цьому нічого надприродного, просто так уже склалося, що восени ми частенько втрачали очки в матчах з рівними собі, а нині стабільно набираємо «своє». Також додала нам сил і зимова кадрова ротація. Ті ж Постолатьєв, Фурта, Налигач, Леонов покращили гру. Тому дивуватися нашим звитягам, вважаю, зайве.

— А все таки, наскільки серйозно можна сприймати «Арсенал» у першій лізі?

— (пауза) Певний натяк?.. Та ні, я реально сприймаю життя, і не почуєте грандіозних планів від «Арсенала». Принаймні цього сезону. Ми розуміємо, що без осічок не обійдеться.

— Тобто, теперішня турнірна ситуація вас влаштовує?

— Минулого сезону команда фінішувала дев’ятою, наразі тримаємося восьмими. Мабуть, це наш справжній рівень, тому будемо задоволені, якщо завершимо чемпіонат ближче до шостої-сьомої сходинок.

— І про прем’єр-лігу, навіть у перспективі, згадувати зайве…

— Ну чому ж? Зрозуміло, що не цьогоріч, радше вже за два-три роки. Хоча, ти ж усвідомлюєш, що від мене мало що залежить — для виходу в еліту мусить бути хороше матеріально-технічне підґрунтя. А це вже питання до керівництва клубу.

— З ваших слів, Ігоре Климентійовичу, зрозумів, що мову про підвищення у класі з очільниками ви таки заводили…

— Хто ж не мріє про виступи в когорті найсильніших? А далі — такою має бути філософія клубу: не топтатися на місці, а прагнути чогось більшого.

— Яка ж прем’єр-ліга без стадіону!? Ось уже кілька місяців «Арсенал» домашні поєдинки проводить не в Білій Церкві, а в Обухові. Коли ж, нарешті, переїдете в рідне місто?

— Про це мені складно судити: тільки й того, що знаю про непрості перемовини клубного керівництва з мерією Білої Церкви. Наразі, певно, місцева влада не дуже й зацікавлена в команді бодай першої ліги. Доводиться нам грати в Обухові, де подеколи вболівальників команди-суперниці явно більше, ніж наших. Адже дорога в це місто від Білої Церкви досить далека, і 70 кілометрів зазвичай долають наших фанів зо тридцять. Натомість в Обухові місцеві любителі футболу не дуже тішать «Арсенал» своєю підтримкою.

— Можливо, є сенс залишитися там бодай заради фарту?

— (усміхається) Хіба що тільки задля нього! Але, на мій погляд, весною ми б демонстрували й не гірші результати у Білій Церкві. Тому хочемо додому.

— Ігоре Климентійовичу, повернімося до справ турнірних. Який з виграних матчів вам запам’ятався найбільше?

— Перемоги завжди довго тримаються в думках, а тим паче, схожі на наші останні звитяги. Тільки у двобої з харківським «Геліосом» «Арсенал» переважив суперника з різницею у два голи, усі ж інші матчі тримали нас у напрузі до останньої ігрової секунди, переживання довго не зникали й після фінального свистка. Повторюся: спасибі удачі, яка в проведених зустрічах була на нашому боці: якщо раніше за рівної гри ми зазвичай поступалися, то тепер навпаки — беремо гору.

— Мабуть, білоцерківської удачі явно не вистачає сьогоднішнім лідерам першої ліги «Олександрії» та «Чорноморцю». Вас не дивує чимала кількість осічок так званих флагманів чемпіонату?

— Ні. На диво цей сезон рівний у площині співвідношення сил між суперниками. Тому й не бачу нічого особливого у частеньких провалах олександріївців та одеситів.

— Гадаєте, в прем’єр-лігу потраплять найдостойніші?

— Складно відповісти, бо ж, приміром, якби той же «Львів» залишився у осінньому бойовому складі, то, вважаю, потрапив би в еліту. Скажу так — у разі підвищення в класі сьогоднішніх лідерів їм потрібно добре підсилитися вже у літнє міжсезоння. Принаймні такі висновки роблю з особистих протистоянь з ними у першому колі. Та на черзі у мене ще по одному побаченню з «Олександрією» та «Чорноморцем» уже в найближчих турах. Тоді для себе й відповім, чи й справді найдостойніші потраплять в еліту.

— То на що розраховуватимете у поєдинках з лідерами?

— Найперше, на якісну гру і, як мінімум, на нічию. Врешті, ми не фаворити, однак огризнутися спробуємо. Повір, мотивації нам вистачить.