Андрій Покладок: "У Львові динамівцям завжди було нелегко"

Цей форвард – культова постать в історії львівських “Карпат”. Окрім того, що Покладок став одним з найкращих голеадорів клубу, він ще й добре знає, як забивати київському “Динамо”. Упродовж пам'ятного літа 2000 року Андрій у двох поспіль матчах змушував киян виймати м'яч із власної сітки. Другий його гол узагалі став історичним для українського незалежного футболу, адже “Карпати” першими з вітчизняних команд зуміли завдати суперклубові поразки з різницею у два м'ячі.

Тож кореспондент сайту “Футбол 24” поцікавився думкою Андрія Покладка щодо шансів “Карпат” і “Динамо” на перемогу у сьогоднішньому поєдинку.

- Андрію Ярославовичу, насамперед, у який спосіб переглянете цей матч? Завітаєте на стадіон чи віддасте перевагу телетрансляції?

- Обов'язково піду на стадіон, бо люблю стежити за футболом “вживу”. Улюбленого сектора немає. Де доведеться, там і розташовуюся. Під ВІП-ложею, зокрема...

- Хто з суперників матиме кращу фізичну і психологічну форму?

- Шанси обох суперників на перемогу розцінюю як абсолютно рівні. “Динамо” зараз на піднесенні, адже здолало “Шахтар”. Навіть не пригадую, коли востаннє кияни забивали “гірникам” так багато голів. “Карпати” також мають непоганий настрій, адже їм вдалося вдесятьох втримати нічию у Харкові. Це важливий фактор, що засвідчує – у колективі сильний командний дух. Гра нас очікує дуже бойова, адже у Львові динамівцям ніколи не було легко. “Карпати” увійшли в історію незалежного футболу як команда, якій вдалося вперше перемогти “Динамо” з різницею у два м'ячі. Це, якщо не помиляюся, сталось влітку 2000 року.

- Чому “Динамо”, на ваш погляд, таке розбалансоване? Якщо відкинути перемогу над “Шахтарем”, результати киян, м'яко кажучи, не вражають...

- Є такі види запитань, на які можуть відповісти лише президент клубу чи головний тренер. Телефонуйте Сьоміну, Суркісу... Я про їх проблеми не в курсі.

- Гаразд, тоді поговорімо про “Карпати”. Роша Батіста вже тричі забивав динамівцям, зокрема – минулого року, коли львів'яни відсвяткували перемогу. Як можете оцінити форму цього бразильця?

- Батіста поступово додає у кондиціях, про що свідчить його гол у ворота “Металіста”. Дай Боже, щоб Роша вийшов проти “Динамо” у стартовому складі і знову забив. Ото була б радість для львівських вболівальників!

- А що думаєте про потенціал карпатівських форвардів?

- Кожен по-своєму небезпечний для суперника. Батіста – форвард таранного типу, Кожанов – прудконогий спец контратак, Кочиш – технічний і досвідчений гравець, діє з головою. Тож із карпатівською атакою усе гаразд.

- Якщо порівнювати сучасну лінію львівського нападу із тією, що була у 90-х роках, на чию користь піде таке порівняння? Які форварди найбільш “зубаті”?

- По-моєму, найрезультативнішою атакою “Карпат” була зв'язка Гецко-Паляниця. Упродовж сезону-1998/99 вони забили понад 30 м'ячів. Прикро, що цей тандем у Львові швидко розпався...

- Ми всі уже звикли, що “Карпати” часто опиняються в епіцентрі скандалів. Кому це може бути вигідно?

- А чому ви не говорите про “Динамо” і “Шахтар”? Хіба там не трапляються скандали? Ось випадок із вилученням Луческу, наприклад. А вилучення Моуріньо – не скандал? Такого ніхто заздалегідь не планує. Скандал виникає раптово.

- Чимало дискусій виникло після вилучення Зеньова у Харкові. Чи адекватно до “Карпат” ставляться арбітри?

- У футбольних правилах є такий пункт, де за поштовх суперника варто давати червону картку. Сильно штовхнув чи ні – неважливо. Ця дія відбулася, тож вилучення є логічним. Я б не брався стверджувати, що арбітри настільки принципові лише щодо “Карпат”. Таке часто трапляється у поєдинках інших клубів прем'єр-ліги. Напевно, з приходом Колліни наші арбітри стали значно відповідальніше підходити до своєї роботи. Якщо раніше щось і пробачали гравцям, то тепер ні.

- Упродовж кар'єри вас також неодноразово проганяли з поля. Хуліганили?

Та-а-ак, і жовті отримував, і червоні (Сміється). Суперники мене часто провокували, а я за характером – вибуховий, нестриманий. Вони копнули і втекли. Або плюнули у тебе, або наступили на п'яту. Тож я боровся за справедливість. А ще – ніколи не прибирав ніг, коли доводилося вступати у жорстку чоловічу боротьбу.

- Який із голів у ворота “Динамо” є для вас найпам'ятнішим?

- Обидва голи пам'ятаю, наче забив їх вчора. Але, напевно, ціннішим є той, який допоміг “Карпатам” здобути історичну перемогу – 2:0 під рясним львівським дощем. Тоді честь “зелено-білих” захищали, переважно, місцеві виконавці, зібрані з довколишніх районів.

- Звідки у вас такий непересічний бомбардирський талант?

- Навіть не знаю. Професійно почав займатися футболом лише в інституті фізкультури. Перед тим була проста ДЮСШ. Своєю кар'єрою завдячую Мирону Маркевичу, який у молодості тренував команду з Новояворівська, що виступала серед колективів фізкультури. Тут він досконало вивчив мої можливості, і коли очолив “Карпати”, запросив мене до Львова.

- А хто був кумиром для молодого Андрія Покладка?

- У ті часи, а це був кінець 80-х, усі захоплювалися грою Марадони, Платіні. Але я прийшов у футбол достатньо зрілою особистістю, тож ліпити собі ідола не було потреби. Кумири – це так, для школяра п'ятого класу.

- Що то за історія про штраф за спізнення на установку і хет-трик у ворота “Дніпра”?

- Було таке. Я не те що спізнився на установку. Я узагалі не прийшов, бо мене забули розбудити. Прибігаю в зал, а мене не впускають – тримають за двері зісередини. Пройшов який час – впустили. Запитують: “Де? Що? Як?” Відповідаю: “Проспав”. “Оштрафований!” Однак у календарній грі ми перемогли, я забив, тож Мирон Богданович штраф скасував.

- Якими тоді були зарплати і штрафи у “Карпатах”?

- Я не пам'ятаю, скажімо так (Сміється). Як на той час, штрафи у “Карпатах” були дуже пристойними. Та усі свої карточки я проплатив із власної кишені.

- Після чого залишився найприємніший футбольний спогад?

- Пригадую 1992 рік, коли ми приймали “Чорноморець”, поступалися з рахунком 1:3, але у підсумку здобули перемогу – 4:3. Одесити, на той час, були досить потужним колективом. Тут грали Нікіфоров, Цимбалар та багато інших відомих виконавців. Мені вдалося забити у їх ворота два м'ячі і віддати одну результативну передачу. Це стало переломним моментом у моїй кар'єрі.

- Що поробляєте зараз?

- Виховую трьох синів. Двоє з них навчаються в інституті, а третьому лише два рочки. Якраз його дзвінкий голосочок ви й маєте можливість чути у телефоні (Сміється).

- А у тренери податися не прагнете?

- Знаєте, як в нас кажуть: футболістів багато, а команд – мало. Звичайно, можна спробувати когось потренувати. Але якогось особливого стремління до цієї справи не відчуваю. Хоча продовжую жити футболом. Є інтернет, є телебачення, тож регулярно стежу за виступами своїх колишніх команд. Не лише “Карпат”, але й “Прикарпаття”, “Олександрії”, донецького “Металурга”. Інформації – море. Це вам не 90-ті, коли навіть про рахунок, з яким зіграли команди, важко було дізнатися.