Ярема Каваців: "Зробимо подарунок місту в його День Народження"

Повернення провідного захисника «Львова» в «синьо-золоту» когорту футболістів, насправді порадувало армію вболівальників городян, у цьому інтерв’ю Ярема розповів, де він був ці роки й про що мріяв

- На матч проти охтирського клубу ти вивів нашу команду на правах капітана. Чому саме ти?

- Це було рішення головного тренера.

- Розкажи, будь-ласка, коротко про своє дитинство.

- Я родом із Стрийського р-ну с. Угерсько (Львівська обл.). В 12 років я поступив у Львівське училище фізичної культури в спорт-інтернат і чотири роки там навчався. Потім грав за «Рава-Руську», а потім мене купив запорізький «Металург», там я провів два з половиною роки, після чого керівництво Футбольного клубу «Львів» виявило бажання бачити мене серед «синьо-золотих». Таким чином у 2007-му році я став городянином.

- Хто твій перший тренер?

- Дмитрасевич Ярослав Іванович.

- Ти виступава за «Львів» у багатьох матчах у Прем’єр ліги. Яка гра тобі найбільше запам’яталася й чому?

- Всі поєдинки були дуже хорошими й надважливими, ми боролися за кожне очко. Раніш «Львів» не виступав у найвищому футбольному дивізіоні України, але дуже прагнув там залишитися…але, видно, доля вважала по-іншому…Матчі геть усі запам’яталися, мову веду насамперед про ігри, де ми брали очки, боролися на емоціях. Нам не важливо було проти кого виступати, ми налаштовувалися й показували хорошу гру.

- Після виходу «Львова» в Першу лігу, ти перейшов до маріупольського «Іллічівця», як так вийшло й чому саме до тамтешньої команди?

- Я деякий час грав у Єревані в «Банансі», потім травмувався в Україні під час міжсезоння, лікувався тут у Львові. Так, я хотів продовжити свою кар’єру виступами за «Львів». Але доля так не склалась, мені зателефонував тренер із маріупольського клубу – Близнюк – і сказав, аби я приїздив. Так і зробивши, я пробув на перегляді й підписав контракт. До речі, граючи в «Банансі» здобув досвід виступу в єврокубках, мова йде про зустріч в Кубку УЄФА з командою «Широкий Брег» із Боснії й Герцеговини.

- Що скажеш про Вірменський футбол загалом?

- Рівень не поганий, там чотири команди за щось борються, а ще стільки ж «плавають». Чемпіонат, звісно, що слабший за український, але обертів він набирає.

- Після «Іллічівця» ти опинився в «Феніксі-Іллічівці» й навіть провів перший поєдинок у цьому сезоні, саме проти «Львова», тодішня твоя команда поступилася 0-3, а ти провів на полі всі 90 хв…

- Ви маєте рацію, коли граєш проти своєї колишньої команди, бажаєш викластись не на 100 відсотків, а на всі 120%. Згадуючи тодішній поєдинок, пам’ятаю, що перший тайм відіграли на 0-0, а в другому наш воротар припустився помилки і ми пропустили гол, після чого команда «посипалася». Також «Львів», і класом, і фінансово сильніший аніж «Фенікс», тому ми й програли.

- Пам’ятаю той день, стояла нестерпна спека, але після матчу твоя тодішня команда вийшла на поле й бігала…

- Це така схема тренувань, ми після кожного поєдинку проводили відновлювальний біг тривалістю 20 хв.

- Чи було, можливо, якесь відчуття, що з часом знову одягнеш футболку з емблемою Футбольного клубу «Львів»?

- Ну, моє серце завше було зі «Львовом», я звідціля родом, багато років провів у самому місті, навчався тут в училищі й інституті. В мене не те що думка, а велике бажання було повернутися, скажу чесно, у глибині своєї душі я завше відчував, що повернусь в стрій Синьо-Золотих Левів.

- Повертаючись до минулого матчу, не можу не спитати, чи знав ти, що це очко, здобуте в Охтирці є історичним для Львівських Левів – перше, яке здобуте «Львовом» за всі роки існування на стадіоні «Нафтовик»!

- Ні, не знав, не заглиблювався в історію. Так, ця гра була важкою, бо місцева команда - «неприємна» й грала вдома, при підтримці власних трибун, які гнали її вперед. «Нафтовики» постійно «нагнітали» ситуацію, били в сторону наших воріт. Ми ж грамотно оборонялися, установку тренера, думаю, виконали. Могли й забити гол господарям, але знову трішки не поталанило, але боротьба за вихід у Прем’єр лігу триває.

- Попереду гра з вінницькою «Нивою» саме на день міста «Львова», це було б символічно подарувати вболівальникам перемогу на День Міста, як ти гадаєш?

- Я думаю й надіюся, що ми переможемо, наша команда дуже молода й амбіційна. Ми зробимо подарунок місту в його День Народження!