Михайло Кополовець: "Пишаюся тим, що граю в такій команді"

Лише три хвилини знадобилося Михайлові Кополовцю для того, аби забити гол. Досить несподіваним ударом з-за меж штрафного, за допомогою рикошету, він застав Шовковського зненацька. Після гри карпатівець відповів на запитання Інформаційного центру.

– Гра була рівна. У першому таймі в Шевченка був один момент – і все. «Динамо» більше нічого і не створило, а голи, вважаю, ми самі собі привезли.

– А як щодо другого гола «Динамо»?

– Не можу нічого про нього сказати. Боковий суддя підняв прапорець, через це наші може трохи розслабилися. Але гру веде головний суддя і йому приймати рішення. Треба грати до кінця. Власне, хлопці і догравали до кінця, але піднятий прапорець їм трохи збив темп.

– Тобі всього три хвилини вистачило для гола...

– Була можливість вдарити по воротах. Трохи допоміг рикошет. Так що в мене знову Новий рік (колись Михайло сказав, що забиває рідко і кожен гол для нього як Новий рік). Хотілося людям свято зробити. Приємно, що вони не розходилися після гри. Нас красиво підтримували. Я пишаюся тим, що граю в такій команді, і я горджуся такими фанатами. Ця гра вже особливо не могла вплинути на турнірну таблицю, задачу ми виконали. Тому ми грали для наших уболівальників, всі налаштовувалися на сто відсотків і всі віддалися грі.

– Після твого гола були ще моменти відігратися?

– Чесно кажучи, це важкувато. Все ж «Динамо» дуже сильна команда, але ми зробили усе, що могли.

– «Карпати» взагалі почали грати краще, коли рахунок став 0:2...

– От про що я і говорю. Нам треба якийсь імпульс. Бо з перших хвилин не виходить нормально грати. Чи то треба, щоб нам гол забили, чи то вилучення якесь... Я розумію, що це погано, але виходить так, що ми вчимося на своїх помилках.

– Як тобі ідея з вишиванками?

– Приємна. Львів – найкультурніше місто України. Тут живуть щирі українці. І ми підтримуємо те, що їм до душі. Заради них ми граємо.