Перша ліга. "Львів" - "Нива" 4:1. Львів нарешті прорвало

«Львів» – «Нива» Вінниця 4-1 (2-0)

Голи: Чепурненко, 4, 82, Мельник, 5, Танчик, 63

Попередження: Гергелюк, 45, Варченко, 46

"Нива": 12 Сергій Русан, 10 Володимир Найко (к), 22 Олександр Прачук, 2 Дмитро Немчанінов (21 Дмитро Доценко, 88), 4 Олександр Гергелюк, 13 Сергій Герасимець, 11 Вадим Бовтрук, 9 Богдан Варченко (Павло Лук'янець, 55), 27 Дмитро Козьбан, 18 Руслан Качур (17 Віталій Мартинов, 35), 14 Андрій Шибко (8 Андрій Веретинський, 59). Запасні: 1 Олександр Гайдаржи, 15 Віталій Сокуренко, 20 Сергій Кушка, Головний тренер – Олег ФЕДОРЧУК.

"Львів": 46 Богдан Когут, 4 Вадим Жук, 3 Анатолій Бурлін, 5 Данило Лазар, 21 Андрій Мостовий, 22 Володимир Танчик (77 Михайло Сікорський, 90+1), 9 Євгеній Чепурненко (к) (27 Олег Орехов, 89), 7 Дмитро Проневич, 14 Антон Крамар (6 Віталій Грицай, 45+1), 20 Ігор Мельник, (24 Олег Маїк, 24), 10 Роман Мачуленко (18 Сергій Шаповал, 79). Запасні: 99 Артем Белошапка, 16 Антон Приходько. Головний тренер – Олександр РЯБОКОНЬ.

Городяни вперше в своїй історії за стартові п’ять хвилин подинку забивають аж два голи!

Хоча вперше відбулись ще деякі речі – дебют Олега Орехова й гол Ігоря Мельника за «Львів», але про все по порядку.

Футбольні колективи й глядачів «Лафорт-Арени» погода зустріла відчутною прохолодою, різким вітерцем та дощем, який моросив із низьких сірих прикарпатських хмар. Але з добрим настроєм і під супровід пісні Тіни Тернер «Simply the best» у золотистих футболках городяни вийшли на поле, аби виконати те, про що напередодні всі в один голос говорили – подарувати довгоочікувану перемогу для своїх уболівальників і присвятити її до Дня міста Львова.

Перед стартовим свистком Євгеній Чепурненко на правах капітана закликав партнерів стати в енергетичне коло, а фан-сектор «Львова» тим часом скандував: «А Ми є ЛЬВІВ!» Відразу, буквально зі стартових хвилин, городяни створили два гольові моменти, на першій та на другій хвилинах, але спочатку «снаряд» пролетів біля стійки, а потім надзусиллями воротаря суперників, який вийшов далеко з власного штрафного майданчика, вінничанам вдалось зберегти свої ворота незайманими. Але ненадовго, йшла четверта хвилина й тривала наша атака лівим флангом, де Роман Мачуленко віддав пас Андрію Мостовому, останній вивіреною передачею знайшов одинокого Євгенія Чепурненка й в один дотик пробив з центру поля, з метрів 25-ти в лівий нижній кут воріт – 1-0! Такий гол «холодним душем» для команди Олега Федорчука не стає, бо гравці «Ниви» продовжують «спати», а ось їхній наставник вже на ногах і щось несамовито кричить до своїх підопічних. Йшла наступна п’ята хвилина, й Володя Танчик обкрадає захисника гостей, який чомусь заворожено стояв на своїй половині поля, віддає на хід Ігорю Мельнику, на шляху останнього залишався один захисник і воротар. Першого Мельник обіграв на протиході, а другому, на класі, пустив м’яча між ногами, 2-0! Після цього і так заведені вболівальники «Львова» ще більш раділи та різноманітними кричалками гнали команду далі, а ось тренер вінницького клубу продовжував стояв на ногах і жваво керував діями своїх гравців з меж технічної зони. Гості відповіли на 11-й хв. неточним ударом у сторону воріт від Руслана Качура. Львів’яни відразу ж організували швидкий перехід від своєї половини поля й до атаки, завдяки Танчику й Крамару, спочатку одну половину поля пробіг один, а потім і другу - другий, але на гострий простріл у штрафний майданчик з лівого флангу ніхто не відгукнувся. На 17-й хв. небезпечно пробивав біля правої стійки городян Андрій Шибко, але цей, можливо найнебезпечніший удар «Ниви» за всю гру, минувся для шанувальників Львівських Левів без печалі. А через три хвилини хорошу нагоду відзначитись мав екс-львів’янин Дмитро Козьбан, відгукнувшись на передачу з лівого флангу й пробивши, метрів з 10-ти головою по воротах Богдана Когута, але удар був легким і чітко по центру, тому воротар галичан спокійно його забрав. На 22-й хвилині першого тайму активний (хоча великою активністю відзначались геть усі наші хлопці) Ігор Мельник, пройшовши лівим флангом, намагався увійти й до штравного суперника, але розібратись з двома дебелими захисниками «Ниви» не зміг і послизнувшись впав, загалом гравці в даній футбольній битві часто скользили. А на 25-й хвилині був прикрий епізод, коли футболіст у білій футболці відверто наступив шипом на руку Антону Крамару, але суддя, на превеликий жаль, цього епізоду не побачив. На 26-й хв. Чепурненко відмінно прострілює зі штрафного із лівого флангу, й Ігорю Мельнику, який вже «налітав» на м’яч, забракло зовсім трішки сантиметрів. І на цій же ж хвилині в другій своїй атаці Мельник знову виходив сам на сам з Сергієм Русаном, останній спочатку, наче й зловив круглого, але потім знову його втратив, і Мельник, який вже лежав на газоні, знову піднявся, аби заволодіти смугастим, але кіпер вкотре був першим. На 34-й хвилині Танчик, Чепурненко і Мачуленко знову організували швидку атаку воріт гостей, але штурм завершився лишень фолом зі сторони команди Федорчука. Під завісу першого тайму знову удар-близнюк гольового пострілу провів Чепурненко, але забракло трішки точності в траєкторії польоту шкіряної кулі. А ще на 44-й хвилині матчу трапився прикрий епізод, коли, після того, як у підкат пішов Антон Крамар, на нього, гравця, що був без м’яча, у підкаті постелився Олександр Гергелюк і так в’їхав у ноги півзахиснику Синьо-Золотих Левів, що, просто таки, «скосив» останнього наповал, але суддя, спочатку обмежився лише усним попередженням (!), і лише після того, як Антон, скорчившись від болю, викликав занепокоєння партнерів, останні підійшли й зняли гетру й щиток з ноги Антона, тоді всі, й навіть, трибуни, вгледіли багато крові, лишень після цього арбітр покликав футболіста «Ниви» й «вручив» йому жовту карточку, на апеляцію ж футболістів «Львова», мовляв, потрібно показувати за таке червону, голосно відповідав: «Я все вижу! Я все вижу!». Відразу після цього, коли Антона лікарі повели, підтримуючи під руки до швидкої машини, а футболісти продовжили гру, могла виникнути сутичка на полі, коли Ігорю Мельнику, який в зіткненні лежав на полі, хтось із вінничан наступив на руку, але суддя вважав чомусь даний момент симуляціює та призначає штрафний у нашу сторону. Після цього хороший шанс мав Танчик, який намагався дотягнутись до м’яча, після того, як його вибив Когут, але улюбленцю місцевої публіки забракло якоїсь долі секунди. Також на останніх хвилинах матчу на гостьовому фан-секторі «Лафорт-Арени» появились кільканадцять фанатів «Ниви», що вивісили велике полотно із написом «Вінниця». В другі сорокап’ятихвилинці на 54-й хв. Танчик проходить по-центру, віддає на Проневича, потім відкривається сам, але Дмитро приймає рішення, та б’є – вище. На 56-й хв. знову пробиває Чепурненко – кутовий. А на 63-й хв. йшла атака лівим флангом і Роман Мачуленко з лінії штрафної діагоналлю дав пас на Володю Танчика, який опинився сам і в стилі Мессі перекинув голкіпера «Ниви» - 3-0! Після цього м’яча головний тренер «Ниви» Олег Федорчук заспокоївся, присівши на лаві запасних і закинувши ногу на ногу. Але гол престижу гостям таки вдалось забити потугами колишнього футболіста «Львова» Дмитра Козьбана. Спочатку після сильного удару когось із футболістів вінничан, смугастий влучив у стійку воріт і городяни вибили його на кутовий. А після виконання ось цього стандарту, м’яч довго літав по львівській штрафній і врешті-решт зустрівся з ногою Козьбана буквально в двох-трьох метрах від воріт, як наслідок гості забивають гол, а його автор, взявши м’яч під паху, біжить до центру поля і, махаючи вказівним пальцем у сторону добромильчан, щось їм кричить, можливо Дмитро в той момент згадував, як саме на цьому полі три роки назад він так само біг із Кубком у руках, який засвідчував вихід «Львова» в новостворену Прем’єр-лігу... А час ішов далі. Бігла 82-га хвилина поєдинку й у боротьбі в центрі поля Дмитро Проневич (за яким, до речі, з трибун «Лафорт-Арени» споглядала кохана дівчина Катя, яка прибула в Добромиль із Києва, аби, за її словами, подивитися й оцінити який рівень майстерності зараз у Діми), головою скинув м’яча Ігорю Мельнику, останній вміло обіграв захисників «Ниви», вийшов один на один із воротарем, але сам до його честі з м’ячем егоїстично не повівся, а прокотив його на Чепурненка, який був один біля воріт і тільки точно підставив ногу, 4-1! У хвилинах, що залишалось дограти до закінчення матчу варто відмітити 89-ту. Спочатку зі штрафного небезпечно пробивав Олександр Прачук, а потім Володимир Танчик знову намагався перехитрити Сергій Русана, опинившись із ним сам на сам і перекидаючи його м’ячем, але останній фокус розгадав. Цікавим фактом є також і той, що Євген Чепурненко, коли сходив із поля на 89-й хв. передав капітанську пов’язку Танчику (саме Володю найбільша к-ть вболівальників, за підсумком голосування на офіційному сайті, бажала побачити в ролі капітана), а Володя, змінюючись на 90+1 хв., передав «мітку» Віталію Грицаю. Таким чином маємо те, що цього року в ролі капітана «Львова» себе спробувало вже аж шість (!) футболістів. Також другий раз на поле, захищаючи кольори «Львова», вийшов вихованець нашої дитячо-юнацької школи шістнадцятирічний Олег Маїк (тренер – Микола Дударенко), який здорово діяв «влився» в загальнокомандні дії.

Ось так, дивлячись на юних гравців Футбольного клубу «Львів», мимоволі наштовхуєшся на думки про те, як швидко подорослішали ці футболісти, наскільки сильними й професіональними вони стали. Ще не так давно вони програвали тій же ж, а вірніше ще навіть друголіговій «Ниві» з розгромними рахунками…Також приємно було спостерігати за тим, як найактивніші фанати «Львова» обіймались із футболістами біля свого сектору, наче справжні добре й давно знайомі друзі, бо, зрештою, воно так, і є, і, дай Боже, буде!