"Волинь" - "Металіст" 1:4. Різні вагові категорії

Луцьк. Стадіон "Авангард". 6 500 глядачів

Головний арбітр: Євген Арановський (Київ)
Асистенты: Сергій Соботюк (Киів), Владислав Тіпанов (Київска обл.)

"Волинь" - "Металіст" 1:4

Голи: Приндета 43 - Крістальдо 10, 20, 87, Тайсон 81

"Волинь": Ндоє, Пищур, Бутко, Годований, Ізворану, Приндета (Пічкур 46), Павлов, Максимюк, Лопес, Карковський (Герасимюк 23), Сімінін (Карасюк 62)

"Металіст": Дишленкович, Тайсон, Ткачьов (Шарпар 60), Гуйє, Крістальдо, Олейник, Хав’єр, Едмар, Березовчук, Вільягра, Романчук

Предупреждения: Сімінін 29, Павлов 68

Цей матч був по своєму важливий для обох команд. «Металісту» потрібно набирати очки і чіплятися за третю сходинку, «Волинь» же ще не втратила шансів поборотися за шосте місце, яке може стати єврокубковим. Проте цей матч наштовхнув на багато роздумів і поставив чимало запитань. В першу чергу, чи потрібні взагалі Волині єврокубки? Це стосується і якості гри, і тих невирішених проблем, які існують навколо клубу. Щодо харьківчан, то з такою грою в обороні вони в Європі далеко не зайдуть, попри те, що показують швидкий, доволі цікавий футбол. Інтрига в матчі дещо була нівельована відсутністю на тренерській лаві Мирона Маркевича, який відбуває дискваліфікацію. Було б цікаво подивитись на дуель двох товаришів Кварцяного та Маркевича, поспостерігати за ними під час гри. Хоча навряд чи результат від цього змінився б, швидше, ради інтересу.

Стартовий склад «Металіста»: у воротах – Дишленкович; в центрі захисту – Папа та Березовчук, на звичних флангах Романчук та Вільягра; півзахист: Едгар та Хав’єр, більше до лівого флангу Тайсон, правого Олійник, хоча, де тільки Денис не з’являвся у цьому матчі; під єдиним чистим форвардом діяв Ткачев, а на вістрі Крістальдо.

Кварцяний стартовим розташуванням гравців дещо здивував. У воротах, ніби, як зазвичай - Ндоє; центральну захисну лінію склали Ізворану і Годований, з ліва - Максимюк, з права – Сімінін; в центрі півзахисту – Карковський і … Пищур! Під центральним нападником Павловим діяв Приндета; на своїх флангах розташувалися Лопес та Бутко, які, за словами «коуча» волинян, мали грати форвардів, але, насправді, так не вийшло.

Початок гри виявився доволі інтригуючий. Уже на третій хвилині Павлов мав відкривати рахунок: оборонці харьківчан, мабуть ще не увійшли в гру, тоді як форвард української молодіжки отримавши пас опинився віч-на-віч з Дишленковичем, але переграти його не зміг. А на 10 хвилині спрацювала футбольна істина «не забиваєш ти – забивають тобі». При чому лучани привезли собі гол самі, коли здавалося небезпека атаки ліквідована, захисники замість того, аби вибити м’яч подалі, вирішили повозитися з ним і догралися. Отримавши шкіряного майже в центрі штрафної Крістальдо влучним ударом у правий нижній від воротаря кут відкрив рахунок. А буквально за кілька хвилин одиничка на табло могла перетворитися у двійку. Це Олійник промчав по центру віддав хорошу передачу на того ж таки Крістальдо, який добряче приклався до м’яча, але Ндоє цього разу був напоготові відбивши його кулаками.

Утім не довго з того довелося радіти вболівальникам та гравцям «Волині». Майже через десять хвилин після першого голу, «смугастий» побував у сітці лучан вдруге, і знову після помилки самих же господарів. Бутко на фланзі на своїй половині поля намагаючись вперед віддати передачу потрапив у гравця гостей, м’яч відлетів до Крістальдо, який на спринтерській швидкості утік від оборонців біло-червоних і спрямував сферу у лівий нижній кут від сенегальського голкіпера лучан - 0:2. Такі цифри на табло могли не засмутити лише байдужого на стадіоні «Авангард», окрім, звичайно вболівальників харьківчан. При тому, що в обох випадках, господарі самі собі «привезли» м’ячі. Хоча обрізки, перетримування, поперечні передачі усім цим грішив ледь не кожен гравець «Волині», неначебто випробовуючи долю. Ледь не догрався і капітан Пищур, контрвипад гравців «Металіста» закінчився кутовим, після якого форвард гостей міг оформити хет-рик, але не скористався помилкою Ндоє на виході пробивши головою вище воріт.

А за кілька хвилин до кінця першого тайму лучани організували гол, фактично, з нічого. Павлов поборовся до останнього заробивши кутовий. Бутко та Сімінін його розіграли, останній навісив у штрафну, де найвище вистрибнув Приндета, який записав до свого активу перший гол у Прем’єр-лізі. Мабуть Віталій – це єдиний гравець, який цей матч буде згадувати не як жахливий сон. Хоча загалом йому перший тайм не дуже вдався, але на фоні інших товаришів по команді, які не лише нічим не відзначились, але й робили купу помилок, відіграв не погано, а головне результативно. Уже в наступній атаці харьківчани могли відновити відрив у два м’ячі, але «футбольні боги» вирішили відкласти цю справу на наступний тайм.

Чекали другої половини гри глядачі з нетерпінням сподіваючись, що головний «коуч» волинян в роздягальні «підбадьорить» своїх вихованців. Однак початок другого тайму був знову за гостями: Ткачев з хорошої позиції майже по центру не погано пробив і шкіряний ледь розминувся зі стійкою. Минула лише хвилина, як уже герой двох голів у складі харьківчан, вийшов на побачення з Ндоє. Єдине, що було не на користь латиноамериканця це гострий кут, тому зблизившись ледь, не до метра з воротами, Крістальдо щосили вгамселив м’яч у ближній, де і стояв голкіпер лучан, однак влучивши у стійку шкіряний вилетів за лицьову лінію. Трохи згодом відповіли господарі. Лопес продемонструвавши техніку продерся по центру воріт і перед штрафною відпасував на ліво набігаючому Пічкуру, той прибрав захисника і вдарив по воротам, утім Дишленкович зреагував на цей удар під поперечку перевівши м’яч на кутовий. У наступній атаці уже Ткачев міг забивати опинившись віч-на-віч з сенегальським голкіпером, але Ісса вчасно вийшов з воріт перекривши кут обстрілу, тож харків’янин вдаривши на силу не зміг пробити Ндоє. Виручив страж воріт «Волині» і після удари Вільягри, який опинився на ударній позиції, лише довжелезні руки темношкірого легіонера врятували господарів. Хоча не надовго. За хвилину Хав’єр опинився під гострим кутом перед воротарем лучан, але не змігши його переграти почав з м’ячем рухатися по лінії штрафної від воріт, Ндоє замість того, щоб швидко повернутися в «браму» супроводжував півзахисника «Металіста», той же навісив у штрафну, де до шкіряного приклався Тайсон, удар якого оборонці заблокувати не змогли.

Після третього пропущеного м’яча стало майже все зрозуміло: «Металіст» перемогу не віддасть. Швидкі атаки харків’ян заставали зненацька захисників лучан, які явно не встигали за своїми опонентами. Олійник, Тайсон, Хав’єр, Крістальдо буквально розривали на шматки оборону господарів. Ті ж в свою чергу отримавши м’яч дуже довго не могли перейти у контратаку. Чергова помилка в захисті «Волині» призвела і до четвертого попущеного голу: Олійник узявши на себе оборонців та голкіпера викотив як «на тарілочці» Крістальдо, який переправивши шкіряного в порожні ворота оформив хет-рик. Після цього волиняни почали грати активніше в атаці та й гості уже давали більше простору. Під завісу матчу чудову нагоду змарнував Пищур, якому Бутко дуже класно видав м’яч на голову, однак сфера після удару капітана лучан пролетіла над перекладеною, розвіявши останню надію на бодай ще один гол.

«Металіст» по праву заслужив перемогу відігравши увесь матч на високих швидкостях. Ніхто з гравців не випадав з ігрового оркестру. Було помітно, що волиняни не встигають за переміщеннями гравців гостей. В атаці у лучан теж мало що виходило. Розраховувати доводилося лише на стандарти, один з яких і приніс результат. Одного Павлова було замало на вістрі. Хоча, можливо, якби був на його місці хтось з швидконогих «Волинь» могла б розраховувати на більше у цьому матчі, адже харків’яни грали і давали грати, подекуди оголюючи тили. Утім у біло-червоних не вистачало креативної думки, тому й лише один забитий гол. Пищур, який мав стати генератором атак, на роль диспетчера, принаймні в цьому матчі, не підійшов. А ось поява Пічкура у другому таймі пожвавила атакуючі дії. Разом з Лопесом та Бутко вони й створювали головну небезпеку. Захист же відіграв нікудишньою.

Олександр Іванов тренер «Металіста»

Понятно, что у нас сейчас очень сложные игры. В Луцке мы всегда тяжело играем, поэтому такая была ответственность за результат. Это немного повлияло, были поспешные действия в атаке. «Волынь» разобрали детально по полочкам, разложили как, что. Результата довлеет надо все выигрывать. Несколько было скомкано, хотя я считаю, было командное хорошее движение, очень много создавали моментов. Результат закономерный. Показали хороший футбол. Ну, это только первый шаг к той игре к которой стремимся.

- После того как Кристальдо забил второй раз мяч. Во втором тайме уж очень было заметно, что он хочет забить третий, в частности, когда он попал в штангу, а не отдал передачу. Не было желания его заменить?

Да нет если уж у футболиста, как говорится, кладка пошла, что менять. Тем более, что он один был на острие, все остальные и с глубины действовали. У него пошло. Мы не собирались его менять.

- Не хотите забрать в команду Лысенка, а то у него не получается в «Волыни»?

Вы знаете я не компетентный отвечать за вопросы селекции, к сожалению.

- Вы во время матча контактировали с Мироном Маркевичем?

Нет. Я получил только указания в перерыве по Шарпару. В процессе игры нет.

(Під час післяматчевого інтерв’ю тренера «Металіста» з роздягальні «Волині» лунали матюки та гучні слова Кварцяного, що він пошле усе під три чорти. Це навіть чути було крізь стіни у прес-залі (прим. Автора.)

Віталій Кварцяний головний тренер «Волині»

Сегодня мы увидели большую разницу между мастерством индивидуальным и перепуганными нашими футболистами. Они уже последних тура четыре – пять, даже с «Оболоню» играли на нервах беспокойных, хотя это не вина всех футболистов. Скорей всего это вина обстоятельств, вина наша, что мы не заставили их улыбаться и играть, не заставить, а предложить. Хотя предлагали играть с настроением, раскрепощено, но все позамыкались. Даже 37-летний Максымюк привез себе третий гол. Эксперимент с Романом Карасюком? Я спрашиваю, - Рома ты выйдешь у Симинина «желтая»?, - Полдня ему рассказывал, что к чему. Человек вышел, отдал поперек пас – забили четвертый гол. Только ему говорю, не играй поперек и не играй назад. Вперед, пусть не получится, подключи дистанционную скорость, на перехвате. Так играл, как пенсионер. Что делать с молодежью, как ее внедрять в состав? Прындета ошибался, но я им доволен. Обучался в нашей школе. Сначала играл назад и поперек, ошибался, но он игрок с характером. Должен заиграть через год, два.

Когда пропусти четвертый мяч, побежали, хотели забить, почему боялись играть раньше? Сказано было играем 4-3-3. Вы видели три нападающих? Рамон убежал, Бутко вообще играл непонятно где. Задача была играть, прессинговать, не получилось.

Ну самое главное, порцию критики от болельщиков получил я. Как обычно, эта толпа пьяная с сектора. Ну я наверное, еще две игры и больше волынскому футболу служить не буду. Вот это доработаю и все. Только слышишь грязь… Нас не надо хвалить, я не люблю. Но вы журналисты разгоняете болельщиков и накаляете обстановку против команды. Пишите дальше. Вам будут легче жить. Команда сыграла вничью и вы пишете. Я даю интервью, даю характеристику по игре, а вы пишете такую грязь про команду и за «Оболонь», и за Семфирополь. Едешь в свой город, а тебя там грязью обливают. А что команда должна выиграть в «Металлиста»? Можем и выиграть случайно. Еле собрал на игру игроков. Три месяца команда зарплату не получала. Это не причина, но нет радости. И хорошо, что мы в высшей лиге сегодня. Я устал говорить об этом все время. Вы знаете, но как бы не понимаете. И вы даете характеристику команде как специалисты, как Ян Шпара, как Саркисян, как Николай Озеров! От были журналисты, были комментаторы и вы хотите писать под них. Так надо сделать гармоничность условий и наших возможностей, и других. Мы вышли в высшую лигу мы пытаемся играть, сопротивляемся. Но вы ж делаете оценку не взирая ни на что. Надо смотреть под пальцем, под серцем, не прямо в серце бить. Я приезжаю, беру газеты, читаю, ну кошмар! Команда на девятом месте в Украине, а вы херячите эту команду вдоль и в поперек. Я могу давать комментарий как они играли, а вы не можете до конца розшифровать, до тонкости, что они играли, и как они играли. Как выходят два боксера на ринг 100 килограмм, а то 98-м, или 102, он уже не может быть 105. И тут уже идет оценка, какая специфика, какие возможности. Так играли, как можем, набирали очки. И от того, какое мнение у средств массовой информации о команде, такое мнение и у людей. Я проработал 21 год, ну лет 20 слышу одну грязь. И читаю одну грязь. (Журналісти своїх питань задати не мали можливості, Кварцяний після монологу залишив прес-залу. (Прим. автора )