Анатолій Діденко: "Нічого складного у моєму голі не було"

Нападник «Чорноморця» Анатолій Діденко, чий гол допоміг одеситам здобути перше очко після повернення до Прем’єр-ліги, поділився враженнями від старту своєї команди.

− Анатолію, після 1-го туру Епіцентр Чемпіонату України мало хто сподівався на позитивний для «Чорноморця» результат у Львові…

− Задля цього ми плідно працювали протягом тижня. Причому тренування були далеко не головними у процесі підготовки. Роман Григорчук наполегливо виправляв психологію футболістів, розмовляв з нами усіма разом та індивідуально. Ми мали дослухатись до тренера, що нічого страшного не сталось у першій грі сезоні. Нібито це стало нам у пригоді − минулий тиждень не минув даремно.

− Але спочатку проти «Карпат» вас також не було видно на полі…

− Багато молоді в основному складі − це завжди ризик. На перших хвилинах у наших діях, дійсно, було більше метушні і помилок, ніж продуманих дій. За цей період поєдинку могли пропустити і більше, ніж один гол. Але вдало зіграв наш голкіпер Євген Паст. Згодом заспокоїлись, і характер гри вирівнявся. Вважаю, що нічия − більш справедливий підсумок матчу, ніж якби ми програли.

− Ти став героєм в одному з ключових епізодів зустрічі, забивши гол перед перервою. Це стало наслідком награної комбінації?

− Я набрав швидкість з глибини поля і очікував діагональної передачі від Сергія Політила − тоді можна було б назвати таку взаємодію напрацьованою. Але він трохи затримався з м’ячем. Далі вже діяли спонтанно. Сергій одразу помітив мій рух у штрафний майданчик та зробив чудовий пас. Далі все було справою техніки − нічого надто складного у цьому голі не було.

− Перед другим таймом ви виходили на поле за нічийного рахунку. Чого було більше − бажання зберегти синицю в руці чи мріяли про перемогу?

− Звичайно, важко добитись успіху, якщо більше, ніж на нічию не розраховуєш. Але після перерви обидві команди мали рівні шанси на успіх. Більше всього я злякався, коли Ігор Худоб’як опинився на газоні у штрафному майданчику після зіткнення з нашим захисником Шиманеком. Я розмовляв з Войтеком, і він мене запевнив, що падіння було ініціативою самого львів’янина. Тож добре, що арбітр правильно розібрався у ситуації.

− Анатолію, ти один з тих гравців, які разом з командою понизились у ранзі рік тому, але продовжив виступи за свій колектив…

− Керівництво попросило залишитись і допомогти у поверненні на звичний для «Чорноморця» рівень. Ми знайшли спільну мову, тим більше, що я сам не хотів залишати Одесу. Тож незважаючи на пропозиції від інших клубів, вирішив прописку не змінювати. Радий, що повернувся до Прем’єр-ліги. Дай Боже закріпитись у ній. Хоча відчувається, що рівень змагань значно зріс навіть за той рік, що ми були відсутні. Зараз відбулись загальні збори колективу, і перед нами було поставлена мета пробитись до першої десятки. Будемо виконувати завдання.

− Наскільки його можна досягти з нинішнім складом виконавців?

− Ну, це питання все ж не до мене, а до тренерів та керівництва. Термін дозаявок триває, так що два-три нових досвідчених виконавці, якщо такі знайдуться і захочуть перейти до «Чорноморця», мають з’явитись і підсилити команду. Крім того, багато що залежатиме, як дебютанти подібного рівня змагань зможуть адаптуватись до них.

− Наступна ваша гра пройде вдома проти «Арсенала»…

− Особисто я дивився матч киян першого туру проти «Дніпра», де мені дуже сподобався наш найближчий суперник. Це якщо судити і за тактичним малюнком, і за індивідуальним рівнем гравців «Арсенала». Поки що не мав змоги переглянути поєдинок «канонірів» з «Іллічівцем», але мені розповідали, що у другому турі команда справила вже зовсім інше враження. Мабуть, не останнім фактором стане, наскільки ми зможемо завадити втіленню задумів суперника.