Анатолій Волобуєв: "Валентин Слюсар поламав Нгаху Колінса, і це призвело до п’яти операцій"

У третьому турі зустрінуться запорізький «Металург» та алчевська «Сталь», команди, які йдуть зі стовідсотковим показником за набраними очками. І це — центральний матч туру, напередодні якого журналіст «УФ» поспілкувався із наставником «червоних» Анатолієм Волобуєвим.

— Анатолію Івановичу, вітаю з хорошим стартом, а чи є передумови для продовження «банкету»?

— Як я вже колись казав, ніякі завдання перед командою не стоять: граємо для уболівальників. Планка піднята, «Сталь» — це один з провідних колективів першої ліги, за статистикою, за виступами. Тож така ніша зобов’язує працювати інтенсивніше, і люди, які до нас приходять, повинні підлаштовуватися під місцеву ідеологію. Ми повинні якомога краще грати, і бути в турнірній таблиці якнайвище. Бо й хочемо показувати хороший футбол, і, звісно, перемагати. Передумови? Певно, що такі є, якщо здобуваємо очки. Як мінімум морально-психологічного плану.

— Останній матч ви провели проти «Одеси». Чи все вдалося у тій грі?

— Два місяці тому ми вже грали проти них та «відстрибнули» на останніх хвилинах, звівши зустріч до нічиєї. І враховуючи, що в цьому колективі зібралося чимало досвідчених виконавців, зокрема Лавренцов, Опря, Полтавець, Ткаченко, Косирін, Білозор, ми зіграли добре. Все таки, досвід є досвід, і не слід забувати, що у нас в основному складі вже грають хлопці 1992-го року, на заміну виходять хлопчики 1993-го. У нас молода команда. Звісно проти досвідченого колективу, який вже бачив у футболі практично все, грати складно. Але, тим не менш, ми здолали опонента по грі, я це можу з упевненістю сказати, і думаю, що зі мною погодяться й суперники. Єдине, що не насторожило, це коли за рахунку 2:0, і нічого не віщувало біди, вони пустили в справу всю свою майстерність та вміння. Не скажу, що моя команда розслабилася, але хвилин з десять нам було не солодко.

— Ви щойно говорили про молодих гравців. Можливо, когось варто відзначити?

— Я не хочу нікого виокремлювати, бо ще «зірку» впіймають (сміється). Усі хлопці стараються, всі віддаються боротьбі. Тим паче, враховуючи те, що ми не провели влітку зборів, а до цього таких прецедентів не було. Хоча літня перерва і коротка, але виїзні тренування були необхідними: вони об’єднують колектив. Стартували нормально, футболісти всі стараються, головне — ні до кого претензій немає.

— Новачок Нгаха Колінс — це те, що ви шукали для гри у нападі?

— Цього футболіста запрошував ще коли працював у луганській «Зорі», бо знав усі його сильні якості. Це був дійсно класний нападник, але потім трапилася травма, і камерунець пропустив кілька років! Валентин Слюсар його поламав, і це призвело до п’яти операцій. Напевно, за роки «відчуження» Валентин жодного разу не поцікавився про здоров’я Колінса, але це так, я нічого не обговорюю, це все залежить від гравця, від його особистих якостей. Проте мені трохи шкода, що таких футболістів ще й викликають до національної збірної. Так ось, після п’яти операцій я суто по-людськи вирішив «воскресити» гравця, дати йому пограти на високому рівні. Мені здається, що це вдалося. Тепер «Сталь» заключила з ним новий контракт, і не жалкуємо, дві гри — два голи. Щоправда, й не тільки в голах справа: він на повну віддається роботі від першої до останньої хвилини, Нгаха — живе командою. Я притримуюся думки, що легіонер повинен бути на дві голови вищим за місцевих гравців, і Колінс свій хліб їсть не дарма.

— Поговорімо про справи майбутні. Запорізький «Металург» показує потужну гру на старті чемпіонату, виграв дві гри з різницею у чотири м’ячі, а вам — із ним зустрічатися…

— З повагою ставимося до цієї команди. Поки що не розбирали їхній футбол, це будемо робити завтра (розмова відбулася у четвер. — С.Б.). «Металург» — хороша команда, вона мені подобалася у другому колі прем’єр-ліги. Загалом кваліфікований колектив, і, до речі, нещодавно ми зробили розподіл за віком, то середній вік запоріжців — 26,3 роки, наш — 23,1. У команді-суперниці є гравець, можливості якого я знаю особисто — це Жуніор, він — справжня «футбольна енциклопедія». Звісно, ставимося до «Металурга» з повагою, але щоб його боятися, такого немає. Тим більше, що на нас не висить тягар відповідальності. Виграємо — добре, програємо при хорошій якості гри, що ж, будемо далі працювати. Така тепер наша доля.

— Чи будуть для ваших гравців якісь персональні завдання протидії проти конкретних суперників?

— Це залишу для своїх підопічних: перед грою не хочеться ділитися такою інформацією (усміхається).

— Анатолію Івановичу, а як ви ставитеся до того, що наразі домашній стадіон доводиться ділити з луганською «Зорею»?

— Я працював у «Зорі», тому коли вона звернулися за допомогою, то був обома руками «за». Якщо у колег склалася така ситуація, то їм треба допомогти. Було б це ранньою весною, коли газон є дуже чутливим, то подумали б довше, а зараз з полем нічого не трапиться. У нас дуже хороший газон. До речі, мене колись неприємно здивували слова нашого відомого «експерта», який все про нас «знає». Так ось він, товариш Сабо, сказав, що в Алчевську — погане поле. Хоча до того він кілька разів приїжджав у місто, і все йому подобалося. Вочевидь, професія «експерта» змінює людей. Повертаючись до питання із стадіоном, то ми раді допомогти своїм сусідам. Можливо колись і нам допоможуть.