Валентин Полтавець: "З Одеси — тільки вперед ногами" - Face 2 Face Betting August 19 2011
Валентин Полтавець: "З Одеси — тільки вперед ногами"Він змінив сім клубів і забив 77 м’ячів у еліті вітчизняного футболу, йому 36, а він і досі грає й досі забиває! Мова — про Валентина Полтавця, який, попри солідний футбольний вік, і надалі продовжує тішити своєю грою вболівальників нині першолігової «Одеси». Про нелегкі будні команди першої ліги і не лише Валентин ексклюзивно розповів «УФ». — Валентине, як розціните старт команди в чемпіонаті? П’ять ігор і п’ять залікових очок — це, скажімо так, не дуже… — Звісно, ми розраховували на кращий початок, ставили перед собою максимальні завдання — перемагати в кожній грі… Не вийшло. В цьому вині ми — футболісти. У своїх іграх створювали безліч моментів, але не реалізовували їх. А наших помилок суперники не вибачали. Ось, скажімо, грали з «Енергетиком», вели 2:0, але перемогу випустили. Так само з донецьким «Олімпіком» — вигравали, але дозволили супернику за хвилину після того, як забили ми (забив Полтавець. — В.Г.), рахунок зрівняти. Припустилися просто-таки дитячої помилки. В останньому матчі здобули нарешті перемогу. Але в тій грі ми мали беззаперечну перевагу, а забили лише один м’яч. Знову ж таки, отримали чимало моментів, але якось халатно до них ставилися, тож і не реалізовували. Інколи не вистачало елементарної майстерності при реалізації. — Яке завдання перед командою поставив тренер ще на початку сезону? — У нас новий колектив, точніше — клуб. Хотілося б фінішувати в десятці, але при цьому, повторюся, ми ставимо перед собою завжди максимальні цілі. В чемпіонаті для нас, попри не зовсім вдалий старт, ще нічого не втрачено. Запорізький «Металург» відірвався лише на 10 очок, а тому не бачу нічого надприродного, аби цей гандикап нівелювати. Потрібно просто перемагати і відтак вирішувати всі свої проблеми. — Валентине, а як ви особисто сприйняли пореформуваня овідіопольського «Дністра» в ФК «Одеса»? — До цього все йшло півроку, тому й не стало новиною. Дякувати потрібно нашому президенту, який не кинув нас напризволяще складної хвилини, коли взимку стало зовсім сутужно. Команда ж була за крок від розформування! Він нас утримав на плаву, а вже влітку, власне, і було створено новий клуб. — Що трапилося у кубковому матчі проти «Словхлібу»? Програли аматорській команді, а подібне мало хто прогнозував… — Що тут скажеш: за те люди й люблять футбол, що в ньому є місце сенсаціям. Вся провина — на футболістах, бо, коли дивитися по грі… «Словхліб» створив один момент і на дев’яностій хвилині з кутового забив нам м’яч. А ми не реалізували три виходи сам на осам і мали ще вдосталь моментів. Якось халатно ми підійшли до цієї гри. Повторюся, що вся провина лежить на наших плечах. Ми їхали на гру і думали, що без проблем «відвантажимо» опоненту 5-6 м’ячів, але сталося не так, як гадалося. Недооцінили суперника, це точно. — Валентине, в п’яти іграх ви вже відзначилися чотирма голами. Пристойний показник. А чи не ставите самі перед собою завдання стати кращим бомбардиром команди чи навіть ліги? — Якби мені було років зо 20, то, можливо, я би й тішив себе можливістю стати найкращим бомбардиром, а так… Всі свої голи краще проміняв би на очки. Для мене значно важливіше, аби перемагала команда. Нехай заб’є хтось інший три м’ячі й ми переможемо, ніж я заб’ю один, і ми програємо. — Ви вже далеко не хлопчик, «зав’язати» думали? — Три роки тому серйозно над цим замислювався. Але до команди прийшов Вікторович (Андрій Вікторович Пархоменко — головний тренер ФК «Одеса». — В. Г.) і повернув мені любов до футболу. В нього дуже цікавий тренувальний процес, і стався такий собі ренесанс. А взагалі сил у мене ще вистачає, тому до тих пір, поки моя робота приноситимн користь команді, я гратиму. — Ви вже довго мешкаєте в Одесі. Чи стало це місто для вас рідним і чи залишитеся тут, так би мовити, на постійній основі? — В Одесі живу сім років. Мабуть, уже став ледь не повноцінним одеситом. Тут у мене народилася дитина. Тепер з Одеси мене винесуть хіба що вперед ногами (сміється). | |