Ярослав Грисьо: "Інвестора немає, та кошти поки що знаходжу"

Голова Львівської обласної федерації футболу та член виконкому ФФУ Ярослав Грисьо дав перше інтерв’ю в якості президента ФК «Львів» саме нашому виданню.

— Ярославе Антоновичу, згадайте своє призначення на посаду президента ФК…

— Останнім часом багато спілкувався з Юрієм Кіндзерським щодо того, як врятувати команду. Юрій Іванович до останнього сподівався, що зуміє знайти спонсорів, які б її підтримали. На жаль, йому це не вдалося, допомоги нізвідки не було. І коли він зрозумів, що усі його зусилля марні, то оголосив, що завершує фінансувати «Львів». На що я у нього попросив трохи часу, аби з’ясувати, чи є реальні шанси знайти спонсорів і таким чином врятувати клуб.

Коли ж він остаточно вирішив припинити існування клубу, я не побачив нічого іншого, як очолити «Львів». Наскільки вдасться вивести клуб із цієї ситуації? Вірю, що все складеться добре.

— Треба розуміти, що поки спонсора як такого немає?

— Поки що ні.

— А зараз фінансування йде звідки?

— Кошти поки що я знаходжу. Не з власної кишені, нам допомагають деякі бізнесмени, але не можу сказати, що це серйозні грошові вливання.

— А ви часом не радили Юрію Кіндзерському певне коло інвесторів?

— Юрій Іванович — бізнесмен, він сам знає впливових і багатих людей. Навіть краще, ніж я. Та все було не так просто. І як у голови обласної федерації футболу в мене іншого виходу не було — тільки брати ініціативу в свої руки. Тим паче, я був причетний до створення цього клубу, мені не байдужа його доля. Що з цього вийде — мені зараз сказати складно, адже якщо бізнесмену такого рівня не вдалося за півтора роки знайти підтримку, то мені також буде нелегко. Але я сподіваюся, що пощастить знайти потрібних людей.

— Нині ви — одноосібний керівник «Львова»?

— У ситуації, що склалася, не можуть бути кілька керівників. Може бути тільки один очільник, який вестиме переговори з усіма зацікавленими особами. Якщо очолюватимть клуб двоє чи більше осіб, то кожен ухвалюватиме рішення по-своєму. У мене є коло друзів, які мені допомагають, але прийматиму рішення я один.

— Тобто такі рішення, як-от призначити головного тренера чи звільнити його з посади — будете ухвалювати ви?

— Так.

— Ви зараз очолюєте Львівську обласну федерацію футболу. Одне іншому не заважатиме?

— Як голова обласної федерації футболу мусив зробити такий крок, аби рятувати «Львів». Роботу на цій посаді я завершувати не збираюся. А ось доки поєднуватиму ці дві посади — покаже час.

— Оскільки у тренера мають бути помічники, так, напевно, вони необхідні також для президента…

— Зараз над цим працюю. Минуло мало часу, лише на тому тижні отримав документи на клуб, за лічені дні ще мало встигли зробити, зокрема і в кадрових питаннях. Зараз триває процес оформлення всіх необхідних документів, зокрема маємо директора, який веде ці справи.

— І якою хочете бачити команду найближчим часом?

— Допоки не вирішиться остаточно питання з інвестором, говорити про плани я не можу. Чи реально загадувати про перспективи, якщо немає економічного підґрунтя? Коли будемо твердо стояти на ногах, тоді й розповім, у якому напрямку рухатиметься клуб.

— Чому головним тренером ви призначили саме Романа Марича?

— Не можна запросити іменитого наставника до команди, в якої ще немає чіткого плану розвитку. Сьогодні «Львів» міг очолити лише фахівець, котрий погодився б працювати на тих умовах, що є. За винятком футболістів, з якими є контракти, вся решта в клубі — це фактично громадська діяльність. Роман Марич є тренером дитячо-юнацької футбольної школи ФК «Львів». Двічі за його керівництва команда школи грала у фінальній частині в змаганнях серед ДЮФЛ. За останні п’ять років це — найкращі досягнення серед дитячих тренерів нашого клубу. Тому цілком логічно, що першу команду очолив Марич.

— Наскільки відомо, він є виконувачем обов’язків головного тренера. Які мають бути причини для того, аби пан Марич позбувся цієї приставки?

— Якщо він покаже свій професіональний рівень, якщо буде видно, що навчально-тренувальний процес і сама гра команди покращуватиметься, у нього будуть шанси закріпитися на цій посаді.

— Він матиме право вирішувати кадрові питання?

— Я належу до тої когорти людей у футболі, які можуть дати пораду тренеру, висловити свою думку, але не втручаються у його роботу. Так зрозуміло?

— Ви вже говорили про те, хто буде його помічниками у тренерському штабі?

— Як і в період, коли команду очолював Роман Лаба, Мариничу допомагатиме Андрій Ханас.

— Перед командою ставитиметься завдання зберегти прописку в першій лізі?

— Безперечно, це найактуальніше.

— Зважаючи на молодий вік футболістів, як збираєтеся конкурувати з командами першої ліги?

— Це — складне завдання. Та з іншого боку — це шанс у хлопців проявити себе на хорошому рівні. А коли ж їм рости, як не у двадцять років? Якщо вони хочуть прогресувати, то мають повірити в те, що можуть досягти кращих результатів. Якщо ми налагодимо належне фінансування клубу, то зможемо під час зимового міжсезоння й посилити команду.

— Актуальне питання: де «Львів» проводитиме свої домашні матчі?

— Гратимемо на «Лафорт-Арені» в Добромилі, тож немає нам сенсу поки що змінювати цей стадіон. Переїзд в інше місто тягне за собою багато юридичних питань і вимагає певних витрат. Щоб грати, наприклад, у Львові, потрібно мати ліцензію на стадіон, домовленості з власником тієї арени. Все не так просто.

— Це й справді добра новина для добромильських уболівальників?..

— Коли вони про це почули, то дуже зраділи. Добромильські фани заслуговують на те, щоб у їхньому місті була така команда. Питання оренди цілком вирішено, і з доброї волі Юрія Івановича Кіндзерського ми будемо виступати на цьому стадіоні.

— А навчально-тренувальна база, поля…

— Це — питання майбутнього.