Сергій Ковалець: "Взимку ми будемо шукати підсилення"

У п’ятницю гостем UA-Футбол став головний тренер київської «Оболоні» Сергій Ковалець, який на протязі години відповідав на запитання наших читачів. Пропонуємо вашій увазі заключну частину спілкування.

- Сергей Иванович, хотели бы вы возглавить более именитый клуб?

- «Оболоні» у наступному році виповнюється 20 років. Це також клуб із традиціями. Звичайно, як і кожному футболісту, так і тренеру, хочеться прогресувати і досягати хороших результатів, грати у Лізі Європи. Я вважаю, що все має відбуватися поступово і те, що я зараз працюю в «Оболоні» - це дуже хороша школа для того, щоб рухатися вперед. Ті футболісти, які грають у нашій команді, мають шанс показати себе і з цією командою досягти хорошого результату.

- Сергей Иванович, не говорили ли вы с Александром Слободяном на тему переезда «Оболони» в Хмельницкий? Ведь этот город для вас и для президента клуба родной, да и болельщиков явно больше будет.

- Дякую за запитання. Багато регіонів України вболівають за нашу команду, бо в нас грають українці. Олександр Слободян у своєму інтерв’ю сказав, що якщо не ми будемо давати шанс українським футболістам, то хто цей шанс буде їм надавати? Звичайно хочеться, щоб і відношення до команди було нормальним в плані всіх нюансів, тому що команда у нас своя – з українців.

У минулому сезоні я спілкувався с президентом клубу про Хмельницький, тому що там є стадіон і хороший вболівальник. Я впевнений, якщо там буде хороша команда, то її матчі будуть завжди збирати у місті повний стадіон глядачів. Хотілося зробити у Хмельницькому фарм-клуб, щоб наші молоді гравці грали там у першій чи другій лізі, але поки що фінансовий момент не дає нам змоги розпилятися. Проте така розмова нарахунок Хмельницького була, все може бути. Зараз там є команда – «Динамо». Хочеться, щоб вона прогресувала, тому що ми продивляємося першу та другу лігу, з чемпіонату області переглядаємо гравців, з дублюючих складів приїжджає багато дітвори, яких ми також переглядаємо. Потрібен час, щоб створити хороший колектив, міцну команду. Якщо брати зараз, то наша команда працює другий рік. Нам не хватає трішечки часу в плані психологічної стійкості команди, тому що психологія тренується, коли є більше позитиву. Ми шукаємо виходи із цієї ситуації і я думаю, що футболісти розуміють, що поважають сильних. Треба бути сильним для того, щоб тебе поважали.

- Щойно звільнилась вакансія в «Іллічівці». Вас туди не запрошують?

- Це запитання з Маріуполя? (посміхається). Зараз я – тренер «Оболоні»,тому ми говоримо про команду «Оболонь».

- Дуже часто читачів цікавлять фінансові питання. Яка середня зарплата гравців «Оболоні»?

- Я хочу сказати, що заробітна плата та преміальні у нас виплачуються. Може вони не такі і великі, але все виплачується стабільно і вчасно. Якими є ці цифри – це комерційна тайна нашого клубу. Дуже важливо, що все це є, і відчувається підтримка клубу, заводу. Я вже казав, що ми являємося заводською командою, хоча багато людей з цього сміються. Але ми фінансуємося від того, як працює наш завод «Оболонь». Я колись вже жартував, кажучи, якщо б в Україні літо тривало 12 місяців, то наша команда по бюджету була б на першому місці.

- Ходят слухи, что доктор вашей команды - настоящий шаман. Даже в матче против «Кривбасса» было видно, как он за полем оказывал помощь игроку с помощью странных движений руками. Прокомментируйте это, пожалуйста.

- Я вважаю, що наш медицинський склад працює досить продуктивно. Нажаль, у цьому сезоні у нас серйозні травми отримали Котенко та Бондаренко. Ці гравці являються основними футболістами нашої команди. Якщо говорити про медицину, самий хороший показник – це здоров’я футболістів. Я думаю, що у цьому плані у нас все на хорошому рівні. Про масажиста та доктора краще запитати у футболістів, як їх лікують. Багато тренерів говорили, що є шамани. Я розумію, що така думка має право на життя. Хто як хоче досягає результату, але я думаю, що перший результат – це праця і це те, що роблять футболісти на футбольному полі, вони мають грати для вболівальників від душі. Ми робимо все для того, щоб команда грала і показувала хороший результат.

- Каково состояние здоровья Ивана Котенко и Александра Бондаренко? Когда будут в строю? Передавайте им пожелания скорейшего выздоровления.

- Хороше запитання. Дякую. Їм буде приємно читати. Ми зізвонюємося з Котенко і Бондаренко. Нажаль, у цьому сезоні вони нам вже не допоможуть. Головне, щоб вони відновилися і взимку поїхали разом з основним складом на збори.

- Какую роль в клубе играет господин Сергей Морозов?

- Він являється консультантом по футболу при президентові.

- «Оболони» Максимова два года назад «Динамо» помогло игроками (Бойко, Варанков, Фартушняк, Морозюк). Вы ведь тоже экс-динамовец. В связи с этим переговоров об аренде кого-нибудь (кроме Родины) не вели? Если нет, то почему? Если да, то о ком конкретно речь?

- Ми хотіли взяти хороших футболістів в оренду. Але існує політика клубу, яка полягає у тому, що ми не орендуємо гравців. Ми хочемо виховувати своїх футболістів. Хоча я вже казав, що Ребенок, Кривошеєнко, Белік – це ті виконавці, яких ми хотіли запросити в «Оболонь». Ми вели з ними переговори, була домовленість, що вони перейдуть в нашу команду, але вони перейшли в інші клуби. Я задоволений тим, як вони грають у своїх нових командах.

Що стосується оренди, ми хотіли взяти Варанкова або Кравця із «Динамо». Але Зозуля перейшов в «Дніпро», Варанков – у «Карпати», які грали у Лізі Європи. Хотіли ми взяти воротаря в оренду, вели переговори по Каніболоцькому із «Дніпра». Але добре, що до нас перейшов Рева. Звичайно, було б краще, щоб він прийшов перед початком чемпіонату, але у нього також були різні варіанти проводження кар’єри. Зараз він являється лідером клубу, якщо б він пішов в атаку, мені здається, він і там би забив гол. В нас не вийшло взяти тих футболістів, яких ми хотіли. Ми маємо вирішувати завдання з тими футболістами, які є зараз у нашому складі.

- Пенальтистов назначаете лично вы или игроки ориентируются по ситуации в игре?

- Звичайно, існує тактичний малюнок гри, стратегія, стандартні положення: аути, кутові, пенальті. Ви пам’ятаєте, як Пластун забив у ворота «Металіста», хоча мав бити Лупашко. Ігор відчув, що може забити, тому пішов і реалізував пенальті. Точно так було і у матчі з «Арсеналом», але не вийшло. Усі стандартні положення, які виконуються, назначаються.

- Свого часу були чутки, що стадіон «Оболоні» будуть обладнувати додатковими місцями для глядачів, щоб збільшити місткість до 8 тисяч. Чи це справді планується, чи просто так і залишиться чутками?

- Наскільки я знаю, в планах це є. Розроблений попередній план для того, щоб збільшити місткість стадіону. Звичайно, нам потрібна база, де команда змогла би займатися, тому що у нас багато молодих футболістів і їх треба вчити прийняти м’яч, вдарити, віддати хорошу передачу. Нажаль, багатьох гравців, яких ми беремо, треба вчити технічним елементам. Для цього потрібна база і це також є в планах. Я вважаю, що дуже важливо, коли є власний стадіон. Поступово, можливо не дуже швидко, у «Оболоні» відбувається розвиток клубу. Дуже приємно, що в нас є затишний стадіон, добре, що ми маємо два футбольних поля хорошої якості у Бучі. Скоро у нас відбудеться реконструкція поля на нашому стадіоні. Також планується збільшити місткість трибун. Я впевнений, що це відбудеться.

- Так дали команде 100 литров пива за гол в ворота «Металлиста»? Если да, то Игорь Пластун приговорил их с командой?

- Так, дали 100 літрів. 50 літрів віддали вболівальникам, так вирішили футболісти. Іншу половину гравці взяли по домівкам своїм товаришам та друзям. Так що, все що було сказано, все було виконано.

- Куда пропал японец, который находился у вас на просмотре?

- Він не хотів прийняти громадянство України (сміється). Це, звісно, жарт. Він не дотягував до рівня команди. Існує філософія клубу – запрошувати українських футболістів. Порадившись з президентом клуба, ми вирішили не укладати угоду з ним. Хоча в «Оболоні» грали легіонери – білоруси, хорвати. Тому «ніколи не говори ніколи». Але коли існує такий напрямок і ти бачиш, що українські футболісти, які не грали у Прем’єр-лізі, прогресують (Тимченко, Барілко, Бобух, Шендрік) і на рівних грають з хорошими командами Прем’єр-ліги, то розумієш, що їм треба давати шанс. Звичайно, не вийде одразу досягти того результату, якого хочеться – вийти у Лігу Європи, але все треба робити поступово.

- Сергей Иванович, так как мы уже одной ногой в первой лиге, будет ли зимой усиление линии атаки и защиты? Стоит ли ожидать футболистов с первой и второй лиг, которые усиления команде не дадут?

- Олег Мазуренко, який завершив кар’єру футболіста, працює у селекційній групі нашої команди. Вчора ми з ним зустрічалися, він продивився всю першу і другу ліги і сказав, що є гравці, на яких ми можемо звернути увагу. Але саме основне – вони не зможуть підсилити команду. Їм також потрібен час, а щоб одразу підсилити команду, потрібні такі гравці, як Рева. В кожну ланку нам потрібні досвідчені гравці, які мають практику і досвід гри на рівні Прем’єр-ліги. Такі гравці під дією психологічного пресу можуть спрацювати. Хочемо ми чи ні, але, як казав Сабо, в нас «дворова команда». Я цим пишаюся, тому що раніше саме у дворі була чесність, справедливість, у дворі визначався лідер. Нинішній склад команди збирав наш тренерський штаб, тому за результат відповідаю я. Звичайно, взимку ми будемо шукати підсилення для того, щоб команда вирішувала ті завдання, які перед нею стоять.

- Сергей Иванович, в чем секрет вашего позитивного настроя в любой ситуации?

- Хороше запитання. Ми зустрічалися з президентом і в нас відбулася розмова. Звичайно, президент – це людина номер один у клубі, його слово – закон. Тому, коли ми говоримо про перспективи та стратегію клубу, у нього є своє бачення ситуації, про яке він говорить, і це нормально. Я даю відповіді на ті чи інші питання. Існують багато причин, які впливають на результат. Цій команді, команді українській, треба не те, щоб допомогти, просто до неї треба ставитися нормально. Хоча я розумію, що запитання про підсилення клубу, бюджет, - це нормально. Звичайно, для того, щоб розвиватися , все має бути. Ми орієнтуємося на тих гравців, яких ми можемо взяти. Ми хочемо когось запросити, але можливості клубу не дозволяють. Тому нам залишається працювати зі своїми гравцями, молоддю, і тими гравцями, які приходять до нас з інших клубів і хочуть підвищити свій рівень майстерності. Я завжди стараюсь позитивно ставитися до усіх моментів. Звичайно, багато аналізуєш, у голові виникає багато нюансів як зробити так і так. Я вважаю, що коли Лобановський повернуся в Україну , він дав напрямок розвитку українського футболу. Коли він повернуся почала грати і збірна наша, і Шевченко перейшов до «Мілану», де здобув «Золотий М’яч», і «Динамо» у півфіналі Ліги Чемпіонів грало. То є рівень тренера, Валерій Васильович ніколи не сварився, він завжди був позитивним, він поважав особистість. Коли людина не підходила під його рівень і стиль гри він ніколи не нервувався, а дякував, і футболіст йшов у інший клуб.

Як на мене, я стараюсь працювати чесно і так, як бачу. Я завжди стараюсь йти до вболівальника і завжди кажу футболістам, що треба не боятися вболівальників, а завжди йти їм на зустріч, тому що ми граємо для них. Ми стараємося робити все для того, щоб команда прогресувала і давала хороший результат. Але зараз він є такий, який є, і ми нічого не можемо зараз придумати для того, щоб «домалювати». Ми можемо тільки своєю працею і відношенням зрушити.

- Сергей Иванович, как вы относитесь к мысли, чтобы сократить количество команд Премьер-лиги?

- Коли говорять про об’єднання чемпіонатів Росії і України, або про зменшення кількості команд, я цього не розумію. На мій погляд, треба намагатися збільшити кількість команд, покращити умови. Поліпшити наш власний чемпіонат, а не об’єднати його. Треба підняти рівень команд, рівень суддівства, інфраструктури. Наші люди, уболівальники – вони люблять футбол. Мені здається, не потрібно зменшувати кількість команд. У першій лізі є багато команд, які мають бажання грати у Прм`єр-лізі. Зараз, якщо брати вищу лігу, то, на мій погляд, прохідних поєдинків у ній немає, чемпіонат цікавий, адже всі команди посилили склад. Близько 10-ти команд ставлять завдання грати у Лізі Європи і це хороші команди! Ми маємо робити все можливе, аби наш український футбол зростав. Треба довіряти вітчизняним футболістам.

Одне з питань стосувалось маріупольського «Іллічівця», там виступає багато молодих українських футболістів – це перспектива нашої збірної і нашого футболу.

- З урахуванням невдалого старту, чи мінялись президентом завдання на сезон?

- Завдання, яке стоїть перед нами – це показувати хороший, якісний, класний, результативний футбол, який подобається вболівальникам.

- Чи будете ви в найближчі вихідні грати за ветеранів Хмельницького, які зустрічаються з ветеранами «Шахтаря»?

- Я знаю, що захищаю кольори ветеранів міста Красилова, там де живуть мої батьки, брати. Саме з Красилова я пішов грати у хмельницьке «Поділля», потім у київське «Динамо». Якщо у мене є час, то я приїжджаю. Запрошення саме на цей матч мені не надходило.

- Сергей Иванович, какова роль «Оболони» в городе в котором такое количество клубов Премьер-лиги? Как вы позиционируете свой клуб? В состоянии ли команда занять весомое место в череде столичных клубов?

- Дуже хороше запитання і ті призи, які я приніс в редакцію, ви можете передати саме цьому автору (Viktor1983 (Днепропетровск) - Прим.ред). Якщо взяти Лондон – в цьому місті є 7 – 8 клубів, але у кожного є свій стадіон, свій уболівальник. Так саме і «Оболонь», ми представляємо великий район. Плюс ми також представляємо працівників закритого акціонерного товариства «Оболонь». У цієї команди є свій вболівальник. Якщо помріяти, то хочеться, щоб команда грала у Лізі Європи. В майбутнє ми дивимось позитивно. Команда є і наш президент завжди буде з командою. Є стадіон, база, футбольна школа, в якій тренується 600 дітлахів. Нація розвивається, її треба підтримувати. Повинна бути державна підтримка спорту, діти мають знати і займатися спортом. І якраз в цьому контексті «Оболонь» знайшла себе. За неї переживають не лише в Києві, а, як ви бачили, і в Хмельниччині, впевнений, що і на Львівщині. Багато вболівальників є у Харкові, та по всій Україні. Цю команду поважають.