Сергій Ковалець: "Розумію, що довіра президента не може тривати вічно"

У п’ятницю гостем UA-Футбол став головний тренер київської «Оболоні» Сергій Ковалець, який на протязі години відповідав на запитання наших читачів.

- Сергій Іванович, в мене запитання про турнірне становище команди! Хто винен і що робити? У чому все ж таки причина невдалого початку сезону?

- По-перше, добрий ранок. Хочу привітати усіх глядачів онлайн-трансляції, а також тих людей, що задали питання. Приємно, що їх дуже багато. Звичайно, хотілось аби вони були більш позитивними, але з огляду на результат - усе логічно. Можна було прийти до вас після матчу з «Чорноморцем», або «Карпатами», коли результат був би більш-менш позитивний, але хочеться прийти, коли команді важко. Питання, які будуть сьогодні звучати, вони мають право на життя. Команда «Оболонь» є українською командою і має свого глядача, багато людей переживають за цей клуб. Тому я і прийшов, щоб відповісти на питання, які, можливо, будуть не дуже приємними для мене. Але я постараюся відповісти чесно, так як я думаю.

Звичайно, нас не влаштовує те місце, яке команда займає в турнірній таблиці. Звичайно, є об’єктивні і суб’єктивні причини, про які говорити не хотілось би. Нам треба виходити з цієї ситуації. Вважаю, що є криза результату, але не гри, самовіддачі і бажання. У цій ситуації є один дієвий рецепт – треба багато працювати, щоб результат був таким, як у минулому сезоні.

- Как команда планирует забивать (только 4 гола в 12-ти матчах) и что можно было бы изменить в атаке? Может, купить забивного форварда, как это сделала «Волынь»?

- Ми є виробничою структурою і фінансування залежить від успіхів заводу. Ми робимо ставку на вітчизняних футболістів. Нажаль ми не можемо купити хорошого нападника, але це є проблемою не лише «Оболоні». Команди усієї Європи хочуть мати гравця, який буде регулярно забивати голи.

Якщо подивитись наші поєдинки, то у кожній грі ми маємо по три-чотири моменти, в яких треба забивати голи. Але нажаль м’яч поки що не йде у ворота. Але саме основне, що команда вірить у те, що ми залишимося у Прем`єр-лізі, ця розмова відбулась у четвер, на зустрічі з командою. Звичайно, за результат відповідає тренер. Але самовіддача, настрій – це залежить від футболістів.

- Керівництво клубу було присутнє на цій зустрічі?

- Напередодні я зустрічався з президентом Олександром Слободяном. Я відразу сказав, що: «ви президент і людина номер один у клубі, тому вирішувати вам: залишаюсь я, чи не залишаюсь». Була хороша бесіда. Я завжди раджусь з президентом: відносно селекції, матчів. Він завжди цікавиться поєдинками, складом, позицією футболістів.

Звичайно, треба виходити з цієї непростої ситуації, довіра президента не може бути вічною. Поточний результат перекриває усі попередні моменти.

- Сергій Іванович, з яким суперником я зможу побачити «Оболонь» з трьома нападниками?

- У київському матчі проти донецького «Металурга» у нас одночасно грали три форварди: Бондаренко, Тимченко і Мандзюк. В 20 останніх хвилин гри ми створили багато гольових моментів, але… Мабуть, в деякій мірі ми стали заручниками минулого вдалого сезону. На адрес команди пролунало багато дифірамбів, а футболісти отримали запрошення в клуби, які ведуть боротьбу за зону єврокубків. До нас почали відноситись по іншому, серйозно налаштовувались. Плюс елемент везіння, точніше невезіння. Але з іншої сторони розмову треба вести про майстерність, треба краще працювати, щоб м’яч залітав у ворота.

- Сергію Івановичу, ви часто говорите про те, що у команді немає паніки та психологічної ями. Це підтверджують і футболісти. Тим не менш результату немає, може тоді краще жорсткіше поговорити з гравцями?

- Звичайно, що ми проводимо розмови з футболістами, які в тому числі запрошуються в збірні. Я працював за Валерієм Васильовичем Лобановським, який ніколи не кричав і не матюкав. А якщо людина не підходила під його стиль гри, він казав «дякую» і прощався. Я вважаю, що це правильно. Деякі тренери можуть підвищити голос, це також має право на життя. Але в мене інший стиль.

- І таке саме питання відносно гри. Ви кажете, що задоволені діями своїх підопічних, що вони грають для вболівальників. Може спробувати зіграти більш прагматично, на результат? Хоча б на виїзді.

- Хороше запитання. Люди переживають за команду і це приємно. Ми постійно говоримо нашим футболістам, що вболівальник вибачить все, крім байдужості. Якщо ви грали с душею, то вболівальник це оцінить. Усі ці моменти перекреслюють результати. Якщо буде хороша гра, то буде і хороший результат.

- Сергей Иванович! Объясните, пожалуйста, почему вы решили, что надо "убрать" из команды Кутаса, Лозинского, Кучеренко? Эти футболисты не собирались уходить из команды, ребята в составе команды сделали Вам имидж и не предали команду в свое время? Да и вообще как можно было отказаться от таких исполнителей, хотя они не собирались уходить?! В своем интервью вы сказали, что ребята сами изъявили желание уйти, а господин Слободян сказал, что это было лично Ваше решение и ребят не нужно было отпускать?!!! Видимо, вы сами себя перехитрили!!! Может теперь то, что происходит с командой Ваша вина. Жаль ребят, жаль команду, если вылетят в первую лигу((( Сколько стараний было и все насмарку!

- Мені приємно, що всі ці футболісти грають у Прем`єр-лізі, в командах, які ставлять завдання потрапити в єврокубки. А, наприклад, у минулому сезоні багато гравців перейшли в команди першої ліги. Тобто різниця помітна.

З Пашою Кутасом, Женею Лозинським, Сергієм Кучеренко ми спілкуємось. Дуже важливо залишитися людьми. Звичайно, те що вони пішли з команди, це було моїм рішенням, але з кожним із них я розмовляв. Про що саме? Краще спитайте їх. Думаю, це була нормальна професійна бесіда. Я завжди намагаюсь поговорити з футболістом, ставлячи його в склад, чи не ставлячи.

Кучеренко пішов в оренду в команду, яка є лідером першої ліги, взимку він може повернутися до «Оболоні». На мій погляд, я поступив чесно і ніяких образ бути не може. Якби у нас був кращий результат, то, можливо, не було б таких питань.

Вважаю, що Кучеренко, Лозінський і Кутас дуже добро провели попередній сезон.

- Зараз у чемпіонаті пауза, як команда збирається її заповнювати?

- Як ви знаєте, раніше в такі «вікна» ми їздили до Криму. Але на цей раз вирішили залишитись у Києві, проведемо тут збір, будемо працювати в одноразовому режимі. У нас є база і два хороших поля, так що ми можемо працювати продуктивно. Дев’ятого жовтня плануємо провести контрольний поєдинок, щоб не порушувати недільний графік.

- Ви пропонуєте футболістами нестандартні вправи: вони стрибають, бігають специфічні естафети з трьома - чотирма м’ячами…

- Коли результат є, все спокійно, коли він відсутній, то шукають причини, а чому так відбувається? Чи то не вистачає фізики, чи то є прогалини у тактичній виучці. Не так давно ми провели обстеження, яке показало, що у фізичному плані команда знаходиться на піку, але енергетика і психологія – на середньому рівні. Футболісти переживають за результат, читають пресу, дивляться телебачення, тому, звичайно, тиск є.

Ми намагаємося урізноманітнити тренувальний процес, щоб футболісти відчували задоволення. У свій час я працював помічником Мирона Маркевича у «Металісті», де усі тренування, усі вправи виконувалися з використанням футбольного м’яча. Коли я був на ліцензуванні, отримував PRO-диплом, то там були присутні спеціалісти з Нідерландів, які говорили, що не розуміють, як можна проводити тренування без м’яча. А ми взимку місяць бігаємо без м’яча, потім фіфті-фіфті і тільки останні десять днів перед поновленням чемпіонату граємо у футбол. А у них – усі вправи з м’ячем. Звичайно, коли ти весь час бігаєш кроси і форт-леки, то не завжди встигаєш підтягнути техніку.

Думаю, ви погодитесь зі мною, що «Металіст» прогресує з кожним роком, як у чемпіонаті так і у єврокубках. Звичайно, ми коректуємо тренувальний процес з урахуванням можливостей футболістів, які грають у «Оболоні», але більшість вправ проводиться саме з м’ячем.

- Сергій Іванович, на одному з відкритих тренувань ви казали, що ставите високі задачі у Кубку України. Чому вже майже другий рік поспіль цього турніру для нас не існує? Чому ви не поїхали разом з командою на кубкову гру у Черновці? «Раніше вилетиш - менше потратиш»?

- З молодіжним складом у нас працює, на мій погляд, дуже хороший тренерський склад на чолі з Василем Рацем. Порадившись с президентом і тренерами мі вирішили, що необхідно дати шанс молоді, тому що команда знаходиться у верхній частині турнірної таблиці, показує хороший футбол, у її складі є гравці молодіжної і юнацьких збірних. Звичайно, що їм потрібно дати шанс, адже ми робимо ставку на вітчизняних футболістів. Через це пройшли Пластун, Путраш, Бондаренко…

Вважаю, що вийшла хороша гра з суперником, який серед команд першої ліги знаходиться в верхній частині турнірної таблиці. Наша молодь грала на рівних і показала хороший футбол. Чому я не поїхав? Це також було вирішено – так, як більшість гравців було із молодіжного складу, то я залишився працювати з основною групою, яка готовилась до матчу чемпіонату, а у Чернівці команду повіз Василь Рац.

- «Молодежка» сейчас 4-я в своем турнире. Кто-то еще (кроме Мякушко и Толстяка) у вас на "карандаше"? И нет ли смысла дать им шанс уже в ближайших матчах?

- Ми розуміємо, що також завдяки президенту клуба ці молоді футболісти: Мякушко, Толстяк, а також Месхіа, Ковалець, Яковенко, Майданевич, Турчанов, Черемісін, Остапенко – це гравці, які взимку разом з нами їздили на збір. Це також велике підспір`я. Коли я тренувався в «Динамо» у дублюючому складі, яким керував Колотов, то ми займалися в один час з основним складом. На сусідньому полі за нами займалися Михайличенко, Заваров, Дем`яненко, Безсонов, а поряд, ми, молодь: Юран, Ковалець, Анєнков, Мороз... Ми могли бачити тренувальний процес основної команди і якщо Валерій Лобановський давав передишку комусь із футболістів першої команди, то його місце відразу займав гравець дублю. Була спадкоємність, Валерій Васильович готував молодь під основний склад. «Оболонь» працює також за такою схемою і багато гравців дублюючого складу їздять з нами на збори. Звичайно, молодим гравцям потрібно давати шанс і ми його даємо.

- А як виникла ідея запрошення Василя Раца? Наскільки тривалим виявився переговорний процес?

- Коли в 89-му році я перейшов в київське «Динамо», то саме Василь Рац взяв мене під опіку. Допомагав мені і підказував під час закордонної поїздки в Італію – капіталістичну країну. Для мене, хлопця із Красилова, багато що було у диковинку. Василь Рац багато у чому мені допоміг, та і в принципі я зайняв його місце в основному складі «Динамо». Рац поїхав у Будапешт і тривалий час жив там, але ми продовжували підтримувати зв'язок, телефонували друг другу. Потім Василя Карловича запросили у тренерський штаб «Динамо», допомагати Йожефу Сабо. Звичайно, ми з ним часто спілкувалися і знаходили спільне бачення на розвиток футболу. В той же час в «Оболоні» виникла потреба підсилення тренерського штабу «дублю», ми переговорили з керівництвом клубу, Василем Рацем і він дав згоду. Зараз наша молодь, вважаю, виступає добре. Але хочу сказати, що ця команда вже існувала, а Василь Рац привніс якісь свої нові бачення. Головне, що існує системність в підготовці першої команди і дублюючого складу.

- Пане Сергію! Якщо припустити гіпотетично, що "Оболонь" за підсумками цього сезону опуститься в першу лігу, то ви залишите "Оболонь", чи все-таки будете разом з командою боротися за повернення в Прем'єр-лігу?

- Коли зустрічався з президентом, то перше, що сказав: «ви президент і вам вирішувати». Звичайно, що це прерогатива Олександра Слободяна.

- Если покинете команду, игроки те, что пришли с ФК Львов уйдут вместе с вами? Будете их переманивать?

- Думав, що це запитання зі Львова, але воно задане російською мовою (посміхається). Я – тренер «Оболоні» і у нас зараз одне завдання, піднятися в турнірній таблиці, вирішити поставлені задачі.

- Обращались ли вы к президенту, чтобы удержать Худзика? Путём повышения заработной платы и прочими уступками? Согласитесь ли вы с тем, что ему (Худзику) так адекватной замены и не найдено?

- Звичайно, що Рибка і Худзік – це були основні гравці нашої команди. Приємно, що Олександр Рибка, якого запросили в «Шахтар» і викликають у національну збірну, розкрився саме у «Оболоні». Це свідчить про те, що клуб і тренерський штаб працюють. Худзик також був лідером, багато забивав, але у нього було запрошення. Звичайно, він хотів піти. Президент міг покращити йому умови, але у нас є планка заробітної платні. Павло і Саша продуктивно попрацювали, команда могла пробитись навіть у Лігу Європи. Іноді кажуть, що з «Оболоні» пішло небагато футболістів, але команда змінилась. Але буває, що навіть втрата одного футболіста є суттєвою, якщо він був лідером. А Рибка і був таким лідером. Але тримати його ми не могли, адже «Шахтар» це одна з найкращих команд не лише України, а і Європи. Худзік також перейшов у команду яка ставить завдання грати у єврокубках. Плюс за його трансфер клуб отримав компенсацію.

- Коли Рибка переходив у «Шахтар», багато хто пророкував йому місце дублера Пятова. Але поки що все відбувається навпаки. На ваш погляд, за рахунок чого Рибці вдалося так впевнено дебютувати у «Шахтарі»?

- У Олександра є характер і це дуже важливо. Коли він пішов із «Динамо», то психологічний стан його був на низькому рівні. Адже дуже приємно грати у Лізі чемпіонів, проти «Реалу», коли перед тобою розкривається багато перспектив. Але покидаючи «Динамо» він був ще молодим футболістом, тому, мабуть, у нього було багато образ. Коли він перейшов у «Оболонь», то перше що в нього було – це бажання доказати (і в першу чергу самому собі), що він є хорошим гравцем. Хоча перше півколо він пропускав багато м’ячів, але поступово вийшов на високий рівень. Вважаю, що наш клуб допоміг йому, зробив багато для того, щоб він зараз грав у Лізі чемпіонів. Думаю, було багато таких моментів і вважаю, що Сашко вдячний «Оболоні» за це.

Звісно, було багато людей, які не вірили у його перспективи у «Шахтарі». Але психологія у нього нормалізувалась. Плюс «Шахтар» є такою командою, яка більше часу проводить на половині суперника. Відомо, що Луческу вимагає, щоб голкіпери уміли грати ногами, робити перший пас. Це у Сашка також є, думаю, він буде продовжувати прогресувати. 24 роки для воротаря – це зовсім мало. Ми бажаємо йому успіхів, як і іншим футболістам, які пішли з нашої команди.

Чекайте на продовження...