Олександр Жабокрицький: "Виходити на поле за такої підтримки, як у нас, — величезне задоволення"

Журналіст «УФ» вирішив порівняти одного з лідерів першої ліги — «Севастополь» з грандами європейського футболу. Розібратися, на кого схожий кримський клуб — чи то на «Челсі», чи то на «Барселону» — допоміг капітан команди Олександр Жабокрицький. Проте наша розмова розпочалася з більш «приземлених» тем.

— Олександре, за 208 матчів у складі севастопольців ви провели 31 гол. Минулого туру вражаючим дальнім ударом забили переможний м’яч у ворота «Одеси». Вважаєте цей гол найкрасивішим з усіх?

— Звичайний гол, нічого особливого. Зрозуміло, що удар вийшов класний, це — беззаперечно, але ніяких зайвих емоцій із цього приводу не виникло. Найголовніше, що він став переможним.

— Після того ж матчу тренер «Одеси» Андрій Пархоменко заявив, що «Севастополь» схожий на «Челсі». Згодні з наставником опонентів?

— (Усміхається) Ну якщо він так сказав — мабуть, схожі. Взагалі ми не прагнемо якихось порівнянь. «Севастополь» схожий передусім на «Севастополь».

— Напередодні матчу з «Металургом» знову процитую того ж Пархоменка. Він сказав, що нині запоріжці виглядають сильніше за інших кандидатів на вихід у ПЛ. Він має рацію?

— Знову-таки — це його особиста думка. Хто сильніше — подивимося в кінці чемпіонату: турнірна таблиця розставить усіх по належних місцях. Він оцінює за окремими матчами. Скажімо, його «Одеса» зіграла і з «Металургом», і з нами — можливо, звідси Пархоменко зробив такий висновок.

— До слова, пам’ятаєте зустрічі із запоріжцями рік тому в прем’єр-лізі?

— Звісно, тоді ми втратили чи не вирішальні очки у боротьбі за збереження прописки в еліті. Та це вже історія, з тих часів обидві команди суттєво змінилися. Зрештою, на усі запитання відповідь дасть гра.

— А кого знаєте поіменно зі складу майбутнього суперника?

— Нікого.

— Ігор Дуляй та Маріуш Левандоскі через травми опинилися поза футболом. Наскільки великий їхній вплив на команду?

— Що й казати — вони футболісти дуже авторитетні, виграли в Україні все, що тільки можна було. І їхня присутність, беззаперечно, важлива для колективу. Але футбол — командна гра. У нас такий склад, що кожному можна знайти заміну, тому, гадаю, це не така вже й велика проблема для нас. Хоча, звісно, усі ми чекаємо на повернення на поле Ігоря й Маріуша.

— Останнім часом «Севастополь» додав у домашніх матчах. Справді переїзд на нову арену настільки вплинув на команду?

— А ви бували у Севастополі?

— Поки що не доводилося.

— Тож раджу приїхати і все оцінити на власні очі. Нині у нас справді великий ажіотаж довкола футболу, трибуни на новому стадіоні завжди заповнені — незалежно від суперника. Подекуди здається, що у такій атмосфері просто нереально втратити очки. Нашій команді доводилося чимало грати за межами Севастополя і, відверто кажучи, це було нам не дуже до вподоби. Виходити на поле за такої підтримки, як у нас, — величезне задоволення. Звідси і результат. Однак в останньому заслуга найперше нашого наставника Олександра Рябоконя.