Марко Девіч: "І атмосфера у нас — південноамериканська"

Думаю, ніхто не сперечатиметься з тим фактом, що головним героєм минулого туру в прем’єр-лізі став «Металіст» після звитяги на «Донбас-Арені» над «Шахтарем». «УФ» реагує на ситуацію, тому читайте інтерв’ю з одним із лідерів харківської команди та просто приємним хлопцем — Марком Девічем.

«Джонатан Крістальдо мусив «добити» господарів»

— Марко, в кінцівці першого тайму донецького матчу «Шахтар» створив кілька дуже небезпечних моментів і, здавалося, що саме вони заб’ють м’яч у роздягальню, але сталося навпаки…

— Звісно, коли забиваєш у такий час — на останніх секундах першого тайму, то відразу починаєш набагато впевненіше почуватися. Проявляються тільки позитивні емоції. Ми відчули, що можемо діяти у необхідному для нас ключі. Саме з цього «ростуть ноги» такого вдалого другого тайму. Тому варто відзначити, що це стало головним чинником нашої перемоги над чемпіоном.

— Отож, після перерви команда вийшла на поле з думкою про якомога швидший другий гол?

— Якщо хочемо чогось досягти, особливо проти «Шахтаря», то потрібно діяти з позиції сили. А постійно відбиватися не вдасться. І, звісно, для закріплення успіху першого тайму нам треба було забити вдруге. Дуже приємно, що цього вдалося досягти. Я вважаю, що другий тайм ми провели дуже гідно, десь до того моменту, коли вилучили Папу Гуйє.

— Але ж після епізоду, коли «Шахтар» зусиллями Генріха Мхитаряна забив м’яч, «Металіст» притиснувся до своїх воріт, і ледь не втратив набуту перевагу. Чому так сталося?

— Це, до речі, була нормальна реакція. Хотілося б побачити команду, яка б не відійшла назад. «Шахтар» уперед, але все одно ризикував пропустити втретє. Той же Джонатан Крістальдо міг відзначитися на останніх секундах та добити «гірників». Але не приховуватиму, що нам певною мірою пощастило. Господарі потрапили м’ячем і в перекладину, і в стійку! Які ж тоді емоції вирували! Тож потрібно задовольнитися й такою перевагою.

— Особливо приємною перемога є для тебе, адже ти чи не вперше за останній час вийшов у основному складі…

— Зрозумів твій натяк. Звісно, останнім часом мені доводиться виходити переважно з лави запасних. Але я задоволений тим, що можу приносити користь команді виходячи на заміну. Щоправда, в основному складі починати гру набагато приємніше.

«Рецепт універсальний — треба виходити та грати»

— Серія складних ігор для «Металіста» триває. Якщо поглянути на календар чемпіонату, то два наступні суперники сприймаються грізно, адже вони, як і харківська команда, наразі виступають у груповому турнірі Ліги Європи. Чого очікуєш від ігор з «Ворсклою» та «Динамо»?

— Тут рецепт універсальний — треба виходити та грати. У «Ворскли» зараз ідентичний до нашого графік: їм треба проводити по дві гри щотижня. Це ж стосується й «Динамо». Але в нас є два рівноцінних склади, і в цьому факторі бачиться перспектива. Відверто кажучи, лава запасних є значно сильнішою, ніж торік: виконавці у нас дуже добре підготовлені. Заради результату працюють всі служби клубу, тому ми встигаємо відновитися до кожної наступної гри. Мирон Маркевич також знає, що саме необхідно робити, тому, думаю, як мінімум, із фізичними кондиціями не буде жодних проблем. А далі — справа за нами.

—Той факт, що ці два поєдинки проходитимуть на рідному стадіоні, полегшує завдання?

— Знаєш, у сучасному футболі треба вміти досягати результату в будь-якому матчі. З турнірної точки зору не існує різниці між очками, набраними на своєму чи якомусь іншому стадіоні. Проте на стадіоні «Металіст» своя, приємно-незвична аура, завдяки якій хочеться «гризти землю». До речі, повболівати по-особливому нашим уболівальникам вдалося і на «Донбас-Арені». Але, з іншого боку, не треба нікуди їздити, тому, певно, вдома грати все-таки краще.

«Про відсутність Мирона Маркевича вперше почув від тебе»

— А перед цим на вас чекає кубкове протистояння з львівськими «Карпатами» (розмова відбулася напередодні матчу, у вівторок — Ю.О.) Чи є воно принциповим?

— Ні, ні… Ставимося до матчу з «Карпатами», як до будь-якого іншого. Але, на мій погляд, львівська команда, за підбором гравців та якістю гри точно не заслуговує на те місце, де опинилася. І треба сказати, що «Металісту» не поталанило із жеребом. Але й «Карпати» також не дуже ним задоволені.

— Чи вплине на команду відсутність Мирона Богдановича, який розповів після зустрічі з «Шахтарем», що не полетить до Львова?

— А його хіба не буде?. Вперше це чую саме від тебе. Та впевнений, що ніяким чином його відсутність не вплине. Тому що всі в нашому клубі є професіоналами і розуміють: якщо наставник і не на місці, то все одно треба робити все те ж саме, як і за його присутності.

— Тобто присутність головного тренера на грі не є обов’язковою?

— Юрку, сам розумієш, що це запитання є двозначним. Це — рішення головного тренера, і якщо він так вирішив, то так буде краще для команди.

«Напрацювали менталітет переможця»

— Ти вже багато років граєш у «Металісті». Чим відрізняється він нинішній від того, який, приміром, грав проти «Евертона» — першого єврокубкового суперника в сучасній історії?

— Це вже практично інша команда. З’явилися нові гравці, а це дуже серйозне підсилення. Взагалі трансферну політику в клубі поставлено на найвищому рівні. Ті виконавці, які приходять, показують кращий футбол, ніж, скажімо, їхні конкуренти з інших клубів. Також дуже сильно змінилася інфраструктура, починаючи від стадіону та бази, закінчуючи дитячою академією. В цьому найголовнішою є заслуга президента, який вкладає в команду дуже багато грошей та свого часу. Взагалі, все у нас зараз на найвищому рівні. А тоді, коли «Металіст» грав із «Евертоном», можливо, ще чогось не вистачало. Будь певен: нам немає на що скаржитися.

— А якщо говорити не про клуб у цілому, а лише про команду як колектив…

— … То з’явилася впевненість у своїх силах. Команда вже майже двадцять ігор йде без поразок. Хіба ж це не свідчення менталітету переможця? Останній — дуже важливий чинник. Можливо, саме тому і не взяли свого часу гору над «Евертоном», адже для багатьох ті матчі були першим подібним досвідом. Та й мало хто вірив у перемогу. А зараз для нас немає жодної різниці з ким грати, навіть на європейській арені.

— Зараз у команді чимало південноамериканців. Що вони привнесли у гру «Металіста»?

— Всі вболівальники та фахівці це бачать, навіть краще за мене. Це дуже вагоме підсилення. І атмосфера у нас зараз така собі південноамериканська.

— Із запальними танцями?

— Еге ж!. Хоча без танців, але з радісними усмішками! Присутність наших любих латиносів ще й вплинула на стиль гри команди: «Металіст» користується коротким пасом. І думаю, що крім результату й гра в нас на високому рівні.

— А чи не додало це певного дисбалансу в колектив?

— Жодним чином. Якби це було й справді так, то «Металіст» би зараз не вів боротьбу за лідерство.

— Завершити нашу розмову хотілося б запитанням про твою найголовнішу мрію, яка стосується нинішнього сезону.

— А що хочеш почути?

— Здогадатися нескладно. Певно, мета — чемпіонство?

— Це — як мінімум. Але, аби стати найкращим, треба зробити неймовірно складну роботу! Та «Металіст» до неї готовий.