Історія взаємовідносин національних команд України і Грузії налічує сім поєдинків. У п’яти з них виграли жовто-блакитні, темно-вишневі спромоглися лише на дві нічиї. Цікаво, що у кожному зі згадуваних двобоїв зіграли лише два футболісти: український воротар Олександр Шовковський і грузинський півоборонець Леван Кобіашвілі. Ніхто не сумнівається, що й у суботу місце у рамці команди Блохіна займе київський динамівець. А ось Кобіашвілі вчора повідав нам, що поки не може ніяк відновитися від травми м’яза, отриманої у грі за збірну у Люксембургу.
- Приїхав до Тбілісі ще на початку тижня, - каже Леван. – Два дні тренувався не на повну потужність, а четвергове заняття пропустив узагалі. Травмований у, на перший погляд, рядовому товариському поєдинку матчі три тижні тому м’яз досі болить і не дає змоги нормально бити по м’ячу і робити прискорень. Втім, лікарі все ж не полишають надії, що до суботнього поєдинку з Україною поставлять мене на ноги. Хочу грати, адже я вже й так пропустив два останніх матчі бундесліги за «Шальке».
- Леване, Грузія вийде проти українців невмотивованою з турнірної точки зору. Підопічним же Блохіна навпаки треба перемагати…
- Це не міняє ситуації. Ми вже так давно не радували наших шанувальників, що зобов’язані зробити все можливе, щоб переграти Україну. У нас же в збірній – майже всі легіонери. Не було смислу з’їжджатися з усієї Європи, якщо не вірити у перемогу.
- До речі, у вас чи не вперше у цьому відбірковому циклі зібрався бойовий склад…
- Так, лише Зураба Хізанішвілі з «Блекберна», який відбуває дискваліфікацію не вистачає. Та й от я під запитанням. Інші, слава Богу, здорові. Звісно, то якщо забути, що завершив виступи за збірну Шота Арвеладзе, якого дуже не вистачає в атаці. Сподіваюся, у суботу ми нарешті зможемо показати те, на що спроможні.
- Стосовно Арвеладзе. Крім того, що він надзвичайно стомлюється, у Шоти не було інших мотивів, щоб залишити національну команду?
- Розумієте, у Шоти після кожного тренування проявляються нові й нові болячки. Йому 35 років, тому до його рішення ми всі поставилися з розумінням. Арвеладзе зробив для нашої збірної чимало, виступав за неї багато років, забив багато важливих м’ячів. Так що осуджувати його ніхто не має права. Усе-таки йому у футболі залишилося небагато і потрібно чимось пожертвувати, щоб не покинути спорт вже найближчим часом.
- Пригадую, коли ми спілкувалися з вами востаннє, ви бідкалися, що у збірній вами затикають дірки, ставлячи на різні проблемні позиції…
- Хочеться вірити, що хоча б у суботу (якщо, звісно, видужаю) зможу зіграти на своєму улюбленому місці опорного півоборонця. А так, дійсно, у збірній хіба у воротах не стояв. Ось навіть з вашою збірною два роки тому у Львові грав на лівому фланзі, торік у Києві – під нападниками. Зрештою, я готовий зайняти будь-яку позицію, лиш би мене випускали на поле. У нас у зараз вистачає проблем. Ось не буде Хізанішвілі, а значить, виникає діра на правому фланзі захисту. Після того, як пішов зі збірної Арвеладзе, є чималі труднощі з нападом.
- Ви сказали, що не стояли у воротах. Але ця позиція у нинішній грузинській збірній, мабуть, найпроблемніша…
- Дійсно, то наша біда. Ось чув, що Георгія Ломаю відрахували з ваших «Карпат». То велика проблема, адже на нього наш тренер Клаус Топмеллер сподівався, мабуть, найбільше. Залишається лише сподіватися, що Георгій зможе відновити моральні сили, тренуваннями компенсувати ігрову практику і пристойно зіграє у суботу. Хоча, не виключаю, що тренер довірить місце у рамці комусь іншому.
- Ви грали в усіх поєдинках збірної Грузії проти України. Знайшли відповідь на запитання, чому жодного разу так і не переграли цього суперника?
- Мабуть, лише у двох-трьох поєдинках з семи перевага українців над нами була очевидною. В інших випадках ми грали не гірше. Особливо у двох останніх виїзних матчах. Скажімо, у Львові ми повністю переважали Україну у першому таймі, однак забити так і не змогли, у підсумку програвши 0:2. У Києві ж ми навіть вели у рахунку 2:1 у другому таймі після голу Арвеладзе, але у кінцівці не вистачило концентрації… Мабуть, далася взнаки молодість нашої команди. Адже досвідчені Кінкладзе, Цхададзе, Джамараулі, Кецбая, брати Арвеладзе вже завершили з футболом. А молоді потрібен час, щоби рівноцінно їх замінити.
- Однак, навіть коли грузинська збірна була більш зірковою, крім кількох локальних перемог їй нічим відзначитися не вдавалося. Чому, на ваш погляд?
- Якби хтось знав відповідь на ваше запитання, то, вже, мабуть, би вніс корективи і ми були б принаймні не слабшими за вашу збірну. Однак факт залишається фактом: індивідуально ми були і залишаємося сильними, але з командною грою виникають проблеми. Раніше не вистачало ігрової дисципліни, однак німецький наставник Клаус Топмеллер усунув цей недолік. Після цього наші дії стали набагато ціліснішими, втім, результату це не дає. Якщо вдома ми діємо дійсно яскраво, у товариському матчі перемогли 2:0 далеко не слабкий Уругвай (Кобіашвілі у тому поєдинку забив обидва голи – авт.), то на виїзді виглядаємо відверто погано. Ось Литві програли, кілька тижнів тому не змогли забити Люксембургу, зігравши 0:0. Візуально ми сильніші за ці команди, однак хто це бачить, коли нема результату.
- Що говорять у Грузії відносно майбутнього Топмеллера? Припустімо, ви поступаєтеся Україні. Тренера можуть звільнити?
- Не можу вам нічого сказати з цього приводу, тому що не володію ситуацією. Хоча, звісно, цього не можна виключати. Цей фахівець отримує великі гроші, однак результату як не було, так і нема. З одного боку, гру у виконанні Грузії він зробив стрункішою, налагодив дисципліну. Втім, його запрошували не лише для цього. Думаю, якщо за підсумками цього відбіркового турніру ми переможемо лише команду Фарерських островів, то тренеру доведеться піти. Хоча мені й подобається працювати з Топмеллером, але, мабуть, так буде правильно.
- На закінчення хотілося б поговорити про ваші клубні справи. Стартові чотири тури бундесліги ваш «Шальке» провів без поразок, однак виграв лише раз…
- Шість очок – то, звісно, не те, на що ми розраховували. Хоча, загалом, вся боротьба ще попереду. Перед нами стоїть завдання – бути у трійці за підсумками сезону, тобто пробитися до Ліги чемпіонів. Гадаю, це завдання нам до снаги.
- А чемпіонських амбіцій у керівництва нема? Адже ви вже кілька сезонів боретеся за Срібну салатницю, однак незмінно вас хтось випереджає…
- Нам важко витримати чемпіонські перегони. У «Шальке» - сильний склад, однак суперники виявляються більш витривалими. Керівництво це добре розуміє, тому й завдання ставить прагматичні. Хоча потрапляння в трійку не виключає можливості боротися за чемпіонство (посміхається).
- На що розраховує «Шальке» у Лізі чемпіонів?
- Нам дісталася дуже складна група, де явні фаворити – «Челсі» і «Валенсія». Ігрових проблем у цих команд, таке враження, нема взагалі. Нам буде важко протистояти їм. Хоча, звісно, будемо битися.
- Ви розповідали, що товаришуєте з Андрієм Вороніним…
- Так, коли він грав за леверкузенський «Байєр», ми нерідко їздили один до одного в гості. Втім, з того часу, відколи Андрій перейшов у «Ліверпуль», ми з ним ще не спілкувалися навіть по телефону. Але за його виступами слідкую. Бачив всі голи Вороніна у новій команді, радий, що він там швидко адаптувався. Коли зустрінемося з ним на матчі у Тбілісі, обов’язково привітаю друга з останніми успіхами.
