Николай ПАВЛОВ: "Бросил пить, курить и ругаться с арбитрами"

Тренер-скандаліст. Саме таким Микола Павлов запам’ятався футбольній Україні на початку нового тисячоліття. У 2004 році після матчу очолюваного ним «Іллічівця» проти «Металіста», тренер відверто звинуватив арбітра, діями якого був не задоволений, у, так би мовити, нетрадиційній сексуальній орієнтації. Після довготривалої дискваліфікації, яку наклали на Павлова за образу судді, Микола Петрович до активної тренерської діяльності повернувся лише наприкінці минулого року – в грудні він підписав контракт на два з половиною роки з наступним суперником «Карпат» - «Ворсклою».

- Чи варто у п’ятницю очікувати чергового скандалу від наставника полтавської команди?

- Не думаю, мені здається, я став зовсім іншим, - розпочав розмову з журналістом тижневика «Карпати» Микола Павлов. – Тепер на післяматчевих прес-конференціях уже не лаюся з арбітрами, навіть якщо незадоволений їхніми діями (сміється. – Авт.). За ті три роки, що активно не тренував, вдалося привести до ладу нерви. Кинув пити і курити, а раніше частенько у такий спосіб заспокоювався.

- Зараз не жалкуєте за слова, сказані у 2004-му?

- Анітрохи! Якби я тоді промовчав, то не отримав би, мабуть, три найкращі роки свого життя. Адже більше часу я проводив з родиною, ходив на футбол як простий уболівальник. Крім того, покращив власну спортивну форму – частенько бігав, плавав. Також ганяв голубів на дахах, кроликів, ходив рибалити; я людина проста, люблю приділяти час своєму господарству за містом.

- То навіщо поверталися до тренерської діяльності, якщо і так почувалися комфортно?

- А я від футболу повністю і не відходив. Знав про усі події в українському чемпіонаті – спілкувався з фахівцями, своїми вихованцями. Зрештою, саме футбол - основна частина мого життя. Тому й погодився на пропозицію «Ворскли». Спочатку, звісно, було важко втягнутися в активний робочий процес, але зараз уже призвичаївся.

- З часу, як очолили «Ворсклу», і дотепер, команда змінилася?

- Фактично, перше близьке знайомство з «Ворсклою» відбулося вже після новорічних канікул – хлопці повернулися із зайвою вагою, дехто з чималим черевцем. Зараз вони уже в хорошій формі. Тому тут немає з чим порівнювати. Після трьох поразок на початку другої частини чемпіонату команда починає набирати форму – перемогли «Чорноморець»; хоч і програли, але показали непоганий футбол у матчі проти «Дніпра». Так, ми все ще перебуваємо небезпечно близько від зони вильоту, але маю хороші передчуття – все таки далі доведеться грати з простішими суперниками. З такими командами «Ворскла» може змінювати малюнок у кращий бік, тому, думаю, у класі цього сезону не понизимося.

- Говорячи про простих суперників, ви маєте на увазі «Карпати»?

- Не зовсім так. Скажімо, у Львові нас задовольнить і нічия. У вашої команди до традиційного карпатівського характеру з приходом Валерія Яремченка додався й донецький. У Львові перемогти «Карпати» завжди складно. «Зелено-білі» імпонують перш за все командною грою – у складі львів’ян багато вихованців західноукраїнського футболу, а це означає, що гравці й тренери спілкуються однією мовою.

- У «Ворсклі» також усі говорять однією мовою?

- Майже. Головне, щоб гравці розуміли російську чи українську – інакше мені складно працювати. Добре, що в команді, попри не надто хороші результати, хороша атмосфера, є конкуренція. Ось, наприклад, Саша Джурічіч, який ще минулого року був твердим гравцем основи, на позаминулий матч проти «Дніпра» не потрапив навіть до заявки - в команді є гравці, які зараз у кращій формі. Хто лідер теперішньої «Ворскли»? У принципі, я не люблю когось виділяти, а зараз і не варто цього робити – наш головний козир, як і у «Карпат», - командна гра.