Андрій Воробєй: "Хочеться залишити своє ім’я в історії українського футболу"

В останньому матчі «Металіста» проти «Карпат» Андрій Воробєй відкрив для себе четверту сотню ігор у Чемпіонатах України. За 301 поєдинок він забив у ворота суперників 104 м’ячі.

− Андрію, про скільки голів мріяв, коли розпочинав кар’єру?

− Чесно кажучи, тоді жодних статистичних планів не будував. Просто грав та забивав. Прагнув, щоб це траплялось частіше. А от останнім часом інтерес преси до сотого м’яча примусив мене слідкувати за кількістю власних голів. Звичайно, якось хочеться залишити своє ім’я в історії українського футболу, щоб було потім що згадати, про що розповісти дітям та онукам.

− Чи існує якийсь азарт у суперечці, скажімо з Максимом Шацьких?

− Не те, щоб суперечка. Просто така конкуренція в історичній гонці бомбардирів з Максом, або з тим же Сергієм Ребровим додає стимулу у грі, у досягненні результату.

− Повернімося до справ клубних. Коли «Металіст» почне вигравати вдома?

− Ми й самі занепокоєні цим питанням. Гадаю, здобудемо три очки вже у матчі 13-го туру Епіцентр Чемпіонату України проти «Волині». Варто вже ламати неприємну традицію цього сезону. У гостях все виходить, але там ми граємо обережніше. У Харкові ж уболівальники женуть нас уперед, що іноді заважає виконувати тренерські настанови.

− Багато Мирон Маркевич приділяє уваги теоретичним заняттям?

− Так, обов’язково. Працюємо і над власними схемами, а також вивчаємо ігри суперника. Коли проміжок між поєдинками більший, то можемо переглядати чергового опонента і три дні. Коли матч відбувається на третій-четвертий день − тоді лише одне заняття цьому приділяємо.

− Чим відрізняються тренування зараз, коли у календарі виникла двотижнева пауза?

− Зазвичай це більш відновлювальні та менш інтенсивні заняття − з прицілом безпосередньо на матчі. Зараз навантаження трохи більші, тренери можуть відкоригувати фізичну готовність. Це, звичайно, не міжсезонні збори, а їхній полегшений варіант.

− У Лізі Європи УЄФА гра проти «ПСВ Ейндховен» була багато у чому визначальною. Якщо не говорити про вилучення, чи справедливо виграли гості?

− Це був підготовлений, досвідчений європейський суперник. Голландці були холоднокровніші, розважливіші. Вони швидше пристосувались до погодних умов, до мокрого поля. Це й призвело до нашої поразки − гості обіграли нас на класі. Хоча це, дійсно, була ключова зустріч, зброї складати не збираємось. Все ще у наших силах повернути на краще.