Євген Боровик: "У житті можливо все" - Футбол Прогноз 3 ноября 2010
Євген Боровик: "У житті можливо все"Одним з безперечних героїв 15-го туру Епіцентр Чемпіонату України став Євген Боровик, який першим серед воротарів в Україні забив гол з гри. Рятівник «Кривбаса» погодився на інтерв’ю для прес-служби ПЛ. − Євгене, як у «Кривбасі» оцінюють половину турнірної дистанції? − Задоволених немає. На жаль, існує істотна різниця між тими планами, на які команду налаштовували, і тим, що ми зараз маємо. Мала кількість набраних очок змушує сподіватись тепер на решту 15 матчів. Вони здатні поліпшити і становище команди, і наш настрій. − Навесні нинішнього року «Кривбас» вів боротьбу за порятунок і збереження місця у Прем’єр-лізі і набрав досить багато очок. Що завадило продовжувати у тому ж дусі зараз? − Мені важко відповісти на це питання, адже навесні мене у Кривому Розі не було. − До речі, який твій статус і умови перебування у команді? − Мій контракт, як і раніше, підписаний із «Дніпром». А моя оренда розрахована до завершення осінньої частини змагань. Що буде далі − поки не знаю. Це вирішиться взимку. − Зараз твоє місце у воротах не підлягає сумніву. Чи були такі періоди у кар’єрі раніше? Як вони відбиваються на психологічному стані? − У мене такий період був у Вінниці, коли «Нива» грала у Першій лізі. Тоді увесь сезон провів майже без замін. Особисто для мене це добре − постійно відчувати ігровий ритм. Ні про яку втому − фізичну або психологічну − не йдеться. − Які матчі твоєї команди у першому колі Епіцентр Чемпіонату України можна виділити у кращий та гірший бік? − У Харкові, де ми переграли «Металіст» (4:3), мабуть, відбувся найбільш пам’ятний та вдалий поєдинок. А найменше хочеться згадувати зустріч у Кривому Розі, де ми поступились з великим рахунком (1:4) «Таврії». − У грі з «Металістом» «Кривбас» дійсно показав гідний футбол і результат. Однак для голкіпера три пропущені м’ячі навряд чи приємний показник… − Це був саме той випадок, коли можна зробити виняток і поставити особисті здобутки на другий план. Аби команда вигравала, згоден пропускати і дев’ять м’ячів, за умови, що «Кривбас» заб’є хоча б на один більше. − Не обійдемо увагою твій гол в останньому матчі у ворота «Арсенала», що дозволив «Кривбасу» здобути нічию. Яке твоє ставлення взагалі до «походів» воротарів до чужого штрафного майданчика? − Якщо ситуація цього вимагає, то требі бігти. Адже зайвий футболіст при розіграші «стандарту» дуже багато значить. Навіть якщо суперник вразить порожні ворота і рахунок стане 0:2, ризик того вартий, що вже не раз відбувалось у світовому футболі. − Біг з надією чи від безнадії? Коли зрозумів, що можеш забити? − Відчув надію, коли побачив, що м’яч летить у моєму напрямку, а повірив у гол, пересвідчившись, що пробив саме так, як хотів. − Чи варто наступного разу йти на подібні експерименти, адже кажуть, що двічі в одне й те саме місце снаряд не потрапляє? − А чому б і не забити вдруге? Нападники ж забивають по три м’ячі за матч, іноді в один й той самий спосіб. Чим ми, голкіпери, гірші? У житті можливо все. | |