Іван Мілошевіч: "Зіграв не найкращий свій матч"

По завершенні матчу у Полтаві центральний захисник «Карпат» Іван Мілошевіч, як і більшість львів’ян, з роздягальні вийшов не в найкращому гуморі.

– Ми мали хороші шанси виграти у «Ворскли» вдруге поспіль, взяти три очки і тим самим закріпитися в зоні УЄФА. Але не зуміли дотиснути команду господарів, хоча мали для цього не одну можливість.

– Тобто, на твою думку, «Карпати» в цій грі втратили два очки?

– Це футбол і тут буває різне. От і сьогодні, якщо брати перший тайм, то в ньому у нас далеко не все виходило і можна говорити, що «Ворскла» дивилася краще. Та й гол вони забили. Але в другій половині вже ми грали краще. І якщо вести мову про їхню перевагу до перерви, а нашу після, то я вважаю, що наша була значно більш вагомою. Так, у них також були моменти, але значно менше, ніж у нас, а головне, у нас вони насправді були гольовими. Якби у ворота влучив Гурулі або Федецький, все – перемогу ми б не віддали. Але оцінюючи матч в цілому, можливо, нічия є й справедливим результатом. У цьому питанні бути об’єктивним дуже важко. Тим паче, що я не є нейтральною стороною.

– Як ти дозволив Янузі відкрити рахунок у матчі?

– Щойно ми відбили їхню атаку, як пішла довга передача з центра поля мені за спину. Хто її робив, я не зауважив, але м’яч опинився в мене за спиною. Поки я розвертався, Янузі вже встиг відірватися і пробив низом у дальній нижній кут. Завадити йому пробити я не встиг.

– Другий тайм насправді був за «Карпатами». За рахунок чого вдалося переломити хід гри?

– У перерві Олег Кононов сказав, що нам треба додати в русі і точніше діяти в пас, контролювати м’яч. Тобто грати в той футбол, якому він нас вчить на тренуваннях і який хоче бачити у нашому виконанні. Ми це й зробили. Одразу, як тільки поновилася гра, ми забрали м’яч і фактично весь другий тайм його контролювали. «Ворскла» практично всією командою думала тільки про захист, вперед вони майже не йшли. Та й як підеш в атаку, коли тільки но відбереш м’яч, як тут же його знову втратиш. В центрі поля ми повністю перегравали суперника. Та й в атаці зіграли добре – он скільки моментів мали. Як би ще хоча б половину з них реалізували...

– Тим не менше, наприкінці матчу «Карпати» ледь не програли. Суддя не зарахував гол «Ворскли». Як один з учасників того епізоду, розкажи, що там трапилося.

– Як і в першому таймі, суперники просто «загрузили» м’яч нам за спину. До м’яча я і Безус встигали одночасно. Самі розумієте, що я, аби в судді не було приводу призначити пенальті, грав максимально акуратно. Натомість гравець «Ворскли» одразу почав штовхати мене в спину, а коли я падав, ще й прихопив і потягнув за руку. Так що порушення правил з його боку було очевидним. Не розумію, чому суперники так обурюються рішенням суддів. Я згідний, що футбол – це не балет і в ньому є місце контакту між суперниками. Але з іншого боку, це й не боротьба.

– Буквально за хвилину після цього епізоду стався ще один: Маркоскі опинився на газоні в карному майданчику «Карпат» і полтавчани почали вимагати пенальті.

– Та яке пенальті?.. Там однозначно мала бути жовта картка за симуляцію, а не пенальті. Гравець сам підставлявся під нашого футболіста, а щойно його ледь торкнулися, він немов підкошений повалився на газон. Це просто цирк, а не футбол! Але суддя й не купився на цей трюк.

– Як оцінюєш свою гру?

– Зіграв я не найкращий свій матч, це точно. Напевно, далося взнаки те, що я через травму не лише не грав в останніх іграх, а й не міг нормально тренуватися у загальній групі. Зараз вже зі здоров’ям все добре. Так що треба у найближчі дні добре попрацювати і якомога краще підготуватися до матчу з «Севільєю». Дуже хочемо в Іспанії не лише показати хороший футбол, а й досягти нарешті в групі Ліги Європи позитивного результату.