Тарас Степаненко: "Хотiв би зiграти так, як Жадсон"

Молодий опорний пiвзахисник "Шахтаря" Тарас Степаненко став новим вiдкриттям футбольного сезону. Гравцевi лише 21 рiк, а вiн уже встиг дебютувати в нацiональнiй збiрнiй, а в прем'єрному для себе матчi Лiги чемпiонiв забити м'яч.

У "Шахтарi" поява нових талантiв уже стала традицiєю. Торiк там засяяв Ярослав Ракицький, а тепер Мiрча Луческу показав Українi нового висококласного футболiста. Фахiвцi навiть називають молодого Степаненка другим Тимощуком -- вiн такий же наполегливий при вiдборi м'яча i чудово володiє першим пасом.

- Менi приємне порiвняння з Анатолiєм Тимощуком, - каже "Експресу" Тарас Степаненко. - Вiн був капiтаном "Шахтаря", його лiдером. Менi до цього ще дуже далеко. Але я прагну, щоб уболiвальники команди пам'ятали мене не як схожого на Тимощука. Хочеться лишити свiй слiд.

- Позицiя опорника тобi подобається, чи хотiв би грати ближче до лiнiї нападу?

- Я опорний пiвзахисник, завжди грав на цiй позицiї i чудово знаю свої обов'язки. Можливо, хотiв би зiграти так, як Жадсон, але так не вмiю. У нас у командi є хлопцi, якi краще за мене знають, що робити в атацi. У мене ж свої функцiї.

- Що вiдчував, коли забив м'яч у Лiзi чемпiонiв "Партизану"?

- Для мене це був приємний шок. Адже цей гол став не лише моїм першим у Лiзi чемпiонiв, вiн узагалi перший за "Шахтар"! У своїй кар'єрi я забив лише два м'ячi. Перший -- ще рокiв три тому за запорiзький "Металург" у ворота "Кривбасу", а тепер - "Партизану".

М'яч затрiпотiв у сiтцi, i мене просто накрила хвиля радостi. Я не знав - куди бiгти, що робити! (Усмiхається). Знаєте, iнколи думав, а що робитиму, коли заб'ю? I для себе вирiшив, якщо це трапиться найближчим часом, покажу "колискову" на честь сина Сашка Кучера. Та тiєї митi про все забув i просто бiг, охоплений радiстю. Неймовiрнi вiдчуття.

- Напевне, вiдчув себе найщасливiшою людиною у свiтi?

- А я i є щасливою людиною. Я граю у "Шахтарi", дебютував у Лiзi чемпiонiв, у складi нацiональної збiрної. Це мрiя, до якої йшов iз дитинства. Головне, щоб оминали травми i щоб моя сiм'я була здоровою.

- У "Шахтарi" кожен рiк з'являються новi зiрки серед молодих українцiв. Це збiг чи цьому є якесь пояснення?

- Молодому гравцевi дуже важко закрiпитися в дорослому футболi, навiть якщо ти виграв безлiч титулiв на юнацькому рiвнi. Худорлявому, ще не до кiнця сформованому хлопцевi доводиться штовхатися з досвiдченими дорослими дядьками. Це непросто. Є й iнший момент, психологiчний. На юнацькому рiвнi ти був лiдером, вигравав трофеї i вважаєш, що вже чогось досяг у футболi. А це стримує твоє зростання i подекуди взагалi викидає з гри.

Iснує ще й така рiч, як природний вiдбiр. Як не крути, а з однiєї юнацької групи на 30 людей лише один-два спортсмени йдуть далi. Так утворюються молодiжнi та юнацькi збiрнi України, з яких також тiльки двоє-троє, може й п'ятеро-шестеро футболiстiв починають грати в командах вищої лiги. З них лише найкращi потрапляють до нацiональної збiрної, а одиницi стають зiрками.