Михайло Кополовець: "Не знаю, як ми примудрилися програти ПСЖ"

Зелено-білі амбіції "Карпат" у Лізі Європи розтанули мов дим. Як би це банально не звучало, програно усе, крім честі.

У шостому турі підопічні Олега Кононова спробують гучно грюкнути дверима у єврокубках, перегравши на своєму полі начебто невмотивований ПСЖ, адже команда Антуана Комбуаре достроково вирішила усі турнірні завдання.

Про настрій футболістів "Карпат" перед останнім офіційним поєдинком 2010 року журналіст сайту Телеканалу новин "24" розпитав у півзахисника львівського клубу Михайла Кополовця, який, до слова, не зможе допомогти своїм партнерам. Хавбек відновлюється після операції на пахових кільцях.

"Пропускаємо, бо з’являється сумбур"

- Михайле, якою є атмосфера у команді напередодні матчу з ПСЖ?

- Ну й запитання ви ставите! (Сміється, - Авт.). Звідки я це можу знати? У мене з командою останнім часом абсолютно різні маршрути. Після операції у Мюнхені я одразу ж взяв курс до родичів на Закарпаття, тоді як "Карпати" вилетіли на п’ятиденний збір у турецький Белек. Цими днями я встиг поспілкуватися по телефону хіба що з Тубічем і Мілошевичем. Хлопці сказали, що настрій нормальний.

Але ж ви розумієте, що на поле "України" вийдуть не зовсім ті "Карпати", які ви звикли бачити? Через травми поза грою опинилася половина футболістів основного складу, тож зі стартових хвилин, напевно, з’явиться той же Грицько Баранець… Та й газон буде важким… Хлопці вже видихалися, хочуть у відпустку. Однак я переконаний, що увесь цей негатив відійде на другий план, коли прозвучить стартовий свисток арбітра матчу. На трибунах знову буде аншлаг, тож ніхто з гравців "Карпат" не дозволить собі розслабитися.

- Подейкують, що французи гратимуть напіврезервним складом. Чи стане від того "Карпатам" легше?

- Ні, бо дублери, прагнучи здобути довір’я головного тренера, гратимуть навіть самовідданіше, аніж хтось із "зубрів" колективу. Тим паче, молодь у ПСЖ ду-у-уже перспективна. Як полюбляє говорити Олег Георгійович: "Вам не на інших треба дивитися, а на себе". Можливо, ми зазнали стількох поразок саме через те, що занадто задивлялися на суперників? Хтозна.

- У паризькому матчі ви з’явилися на полі у другому таймі. Що запам’яталося з тієї гри?

- Запам’яталася лише образа за підсумкову поразку, на яку "Карпати" не заслуговували. Згадайте, скільки разів небезпечно пробивали по воротах ПСЖ Худоб’як, Кузнецов, Зеньов. Тим часом французи двічі "зарядили" з тридцяти метрів і оформили перемогу. Це випадкові голи. Ті ж "Боруссія" чи "Севілья" розігрували хитромудрі комбінації, перш ніж забити у наші ворота. Вони значно сильніші за класом, аніж ПСЖ.

- Чому у чотирьох матчах групового турніру Ліги Європи "Карпати" пропускали голи вже на перших хвилинах?

- Коли виходиш на поле проти топ-команди, особливо на виїзді, з’являється сумбур, якийсь мандраж. Нам було потрібно 10-15 хвилин, щоб освоїтися на полі, опанувати себе і налагодити комбінаційну гру. А за цей час висококласні команди вже вирішували долю матчу! Та я навіть задоволений, що "Карпати" опинилися у компанії грандів. Коли б іще Львів міг насолодитися грою своїх улюбленців проти Кануте, Луїша Фабіано?

"Бабуся дивиться, як "Міша грає"

- Де розташуєтеся, щоб переглянути поєдинок? У ВІП-ложі, на трибуні чи лаві запасних?

- Напевно, сидів би у ВІП-ложі. Однак цього разу запросив із Закарпаття п’ятнадцятьох друзів, купив їм усім квитки на трибуну, тож переглядатиму матч у ранзі звичайного вболівальника.

- Як почуваєтеся після операції?

- Усе супер! Лікарі кажуть, що у новому році зможу приступити до тренувань. Сподіваюся, що 15 січня разом із командою вирушу на перші тренувальні збори. А операція на пахових кільцях назрівала вже давно. Перед виходом на поле доводилося брати уколи або ж ковтати пігулки. Постійно заспокоював Георгійовича (Кононова, - Авт.), мовляв, один тайм зможу відпрацювати на всі сто, тож вимагайте від мене такої ж самовіддачі, як від інших хлопців. А от на другий тайм сил залишалося мало. Особливо тепер, коли газон став мокрим і важким. Я рухався, ковтаючи біль. Ноги аж "заклинювало"…

- Після Мюнхена ви рушили на Закарпаття. У кого гостювали?

- Я побував на Міжгірщині. Там мешкає моя бабуся. Вона часто переглядає матчі львівських "Карпат". Спочатку футбол не надто любила, але відколи внук став "карпатівцем", село прикипіло до телевізора, дивлячись, як "Міша грає". Ну й бабусі нікуди було подітися (Сміється, - Авт). Вона ще жодного нашого матчу у Лізі Європи не пропустила.

- Колись ходили чутки, що Кобін та Кополовець "постачають" у "Карпати" смачне домашнє вино…

- Нема диму без вогню. Таке справді кілька разів було. Трішки хлопцям привозили, трішки тренерам…Але у символічних дозах. Це робилося, щоб покращити їм здоров’я і кровообіг (Сміється, - Авт).

- А як ви назагал ставитеся до алкоголю? Не зловживаєте?

- Можу із впевненістю сказати, що ніхто із вболівальників мене не бачив у стані алкогольного сп’яніння. Ні разу! Келих вина або віскі можу собі дозволити лише на свята, причому – у помірній кількості. Від більших доз утримує не лише здоровий глузд, але й шлунок, який починає боліти. "Зловживаю" тільки колекціонуванням спиртного. Із кожної поїздки за кордон привожу у пакеті дві-три пляшки рідкісного вина або коньяку. Ось таке у мене хобі.

"Не пірнатиму, бо там акули"

- Прямісінько по курсу Новорічно-Різдвяні свята. Ви вже вирішили, де і з ким їх зустрічатимете?

- Так. Під бій курантів загадуватиму бажання поруч із батьками, після чого поїду до ресторану. Там збереться чимало моїх друзів. Відсвяткую як слід, а вже через кілька днів вигріватимуся на пляжі у Дубаї.

- Чи виникає острах, що акули, які лютують у Єгипті, переберуться до Еміратів?

- Ефект акул ще довго переслідуватиме мене у будь-якому морі. Тож напевно відмовлю собі у задоволенні пірнати чи купатися. Зайду у воду, змочу ноги, та й гайда на сушу!

- Хотілося б завершити розмову на більш оптимістичній ноті. Через кілька днів Святий Миколай розноситиме подарунки. Що ви зазвичай отримували під подушку?

- Як би скрутно не жилося моїм батькам, а часи це були непрості – кінець 80-х, кризові 90-і, я завжди знаходив під подушкою щось смачненьке. Цукерки та мандарини були "обов’язковою програмою". Пригадую, у ті казкові ночі мені завжди погано спалося. Я хотів будь-якою ціною схопити Миколая за ногу або бороду (Сміється – Авт). Не вдалося. Часи змінилися, та мама досі намагається мене приємно здивувати подарунком від Миколая – купує гетри, м’ячики. Вважаю, що обмін сюрпризами із такої нагоди не повинен припинятися ніколи.