Ярослав Годзюр: "На домашні матчі добираємося п’ять годин"

Здавалося, Ярославу Годзюру суджено бути вічно другим. Два холості сезони у «Крилах Рад» з Самари, невдала спроба закріпитися в київському «Динамо», просиджування на лаві запасних грозненського «Терека»… Як це часто буває, долю 25-річного голкіпера змінила одна-єдина гра. Відстоявши на нуль у переможному матчі з «Спартаком», Годзюр став першим номером «Терека».

– Чи хвилювався перед матчем?

– Лише трохи, бо був у добрій формі (виступав за молодіжний склад). Коли свого часу дебютував у «Чорногорі», то переживав набагато більше.

– А як взагалі тебе занесло на Кавказ?

– Агент запропонував поїхати на перегляд. Мене залишили. Але довелося чекати свого шансу. Ворота команди захищали албанець Ліма і наш співвітчизник Дикань. До речі, приклад Андрія доводить, що ніколи не треба втрачати віри. Хоч доля й розвела нас, ми часто телефонуємо один одному.

– Якою є Чечня сьогодні?

– Грозний відновлюється швидкими темпами. Центр вже впорядкували, працюють супермаркети, збудована велична мечеть. А от на окраїнах ще помітні сліди війни… У самому Грозному ми буваємо зрідка, оскільки базуємося за 300 км в курортному Кисловодську. Мешкаємо в пансіонаті серед чудової природи. На домашні матчі добираємося автобусом майже 5 годин, селимося у готелі на стадіоні, а після футболу - одразу у зворотну путь. Правда, за часів тренерства В’ячеслава Грозного користувалися літаком. Якихось півгодини лету – і вже на місці. До речі, дуже приємно було чути з вуст наставника рідну мову.

– Про щедрість президента «Терека» складають легенди.

– Рамзан Кадиров (глава Чеченської республіки – прим. ред.) направду дуже багато робить для команди. «Терек» – інтернаціональний колектив – латиноамериканці, африканці, європейці... Якщо президенту подобається наша гра, то він може розщедритися не лише на преміальні, але й на подарунки. Приміром, презентувати гравцю позашляховик.

– У тебе вже є такий?

– Мабуть, ще не заслужив (сміється).

– Рідню у гості не запрошував?

– Ні, краще я до них. Маршрут досить складний: Івано-Франківськ – Київ – Москва – Мінеральні Води. Доводиться тричі змінювати літак. Це важко навіть мені, звиклому до перельотів. Чого лиш варті подорожі у Владивосток чи Новосибірськ... З рідними спілкуюся телефоном або за допомогою комп’ютера. Вирватися додому вдається нечасто, переважно у міжсезоння. Але за українським футболом стежу. Останнім часом вболівав за «Карпати».

– Окрім відстаней, чим ще здивувала тебе Росія?

– Тим, що тут майже на всіх стадіонах штучні газони. Вони ідеально рівні, але мені більше до душі природне покриття. До речі, на новій арені Грозного буде натуральна трава. 35-тисячний стадіон проектували під чемпіонат світу-2018, але до остаточної заявки він не потрапив. Росія переходить на схему «осінь-весна», тож наступний чемпіонат триватиме півтора року, а кожен клуб проведе по 44 матчі. Мій контракт з грозненцями розрахований ще на два сезони...

Р.S. Днями стало відомо, що новим наставником «Терека» став славнозвісний голландський футболіст Рууд Гулліт.

Ярослав ГОДЗЮР. Народився 6 березня 1985 р. в Івано-Франківську. Займався у ДЮСШ «Прикарпаття», ДЮФК «Галичина», ДЮСШ №3. Перший тренер – В. Поптанич. Клубна кар’єра: 2002-04 рр. – «Чорногора» – 46 матчів (-50), 2005-06 рр. – «Газовик-Скала» – 44 (-48), 2006-07 рр. – «Крила Рад» (дубль) – 24 (-18), 2008 р. – «Динамо-2» – 4 (-10), 2008-10 рр. – «Терек» (мол.) – 14 (-17), «Терек» – 11 (-19).