Сандро Гурулі: "Незважаючи на травму, настрій робочий"

Напередодні від’їзду «Карпат» на другий тренувальний збір до Туреччини кореспондент Інформаційного центру клубу спілкувався з грузинським легіонером «зелено-білих» Сандро Гурулі.

– Перш за все скажи, як твоє здоров’я? Адже до збірної Грузії тиждень тому ти відправився з ушкодженням.

– На жаль, є проблеми. У півфінальній грі Copa del Sol з норвезьким «Олесундом» я отримав травму. Виявилося – мікронадрив задньої поверхні правого стегна. Через нього наразі не можу тренуватися. Тому перші дні в Антальї, як і на вчорашньому тренуванні, працюватиму за індивідуальною програмою – буду намотувати кола довкола поля та займатимусь у тренажерному залі.

– А коли зможеш тренуватися в загальній групі?

– На це питання відповісти з достатньо ймовірною точністю не можуть ані лікарі, ані тим паче я. Але сподіваюся, що цей момент настане достатньо швидко і я зможу добре підготуватися вже до першого матчу Прем’єр-ліги в цьому році.

– Коли ти полетів у розташування збірної Грузії, сподівався, що зіграєш в матчі з Вірменією?

– Ні, знав, що на поле не вийду. Тому відправився у збірну не в найкращому гуморі. Адже дуже хотів взяти участь в цій грі. Однак, не судилося – що тут поробиш… Тренер збірної Темурі Кецбая також через це трохи засмутився. Казав, що дуже на мене розраховував.

– Але після гри настрій у нього, напевно, був хороший?

– Звичайно, адже ми перемогли – 2:1. В першому таймі ми зіграли дуже добре, створили не один момент. Та й в обороні все було гаразд. Вірмени за 45 хвилин жодного разу не загрожували нашим воротам. А от після перерви картина на полі змінилася не на нашу користь. Але цьому є цілком логічне пояснення. Кецбая у перерві зробив аж сім замін. Вийшли значно менш досвідчені гравці. Натомість у Вірменії вийшов основний склад. Тож закономірно, що суперники перехопили ініціативу. Але добре, що нам вдалося втримати переможний рахунок.

– Це був товариський матч. Але, на твій погляд, по тому, як грали суперники, це був дійсно товариський спаринг чи все ж він більше нагадував офіційний?

– Між такими принциповими суперниками, як Грузія і Вірменія, статус гри значення немає. Тут завжди грають по-дорослому. Так що за своїм духом і цей матч був офіційним. Та й глядачів на трибунах було дуже багато. Чимало вболівальників приїхало на гру як з Вірменії, так і з Грузії.

– Що скажеш про збори «Карпат» у Іспанії?

– Мені вони дуже сподобалися. Навантаження отримували чималі, але всі працювали з повною самовіддачею. Ну й, звісно, дуже цікавий вийшов турнір. Зіграли чотири матчі проти досить сильних суперників. І при цьому змогли виграти турнір та привезли додому красивий кубок. От тільки коли б ще й травму не отримав… Втім, я вважаю, що це були чи не найкращі збори, в яких я брав участь. Також трохи шкодую, що не повернувся до Львова разом з командою. Хлопці розповідали, як гарно їх зустріли наші фанати. Це дуже нам всім приємно!

– Коли ти прилетів до Львова?

– Після гри з Вірменією я полетів разом зі збірною в Тбілісі, а у Львів прилетів у суботу. Так що дружину бачив лише два дні.

– У Грузії з родичами зустрівся?

– Лише з батьком. Він саме в ці дні був у Тбілісі по справах. А мати залишилася у Франції. Що ж до родичів, які живуть неподалік Зестафоні, то їх не провідав – я ж у Грузії був фактично один день.

– З яким настроєм летиш до Туреччини?

– Незважаючи на травму, настрій у мене робочий. Звичайно, прикро, що не зможу з першого ж дня включитися в роботу у загальній групі. Але сподіваюся, що так триватиме не довго. А найголовніше те, щоб команда набрала максимальну форму і вже в перших іграх перемагала. Ми повинні зробити все можливе, щоб не лише втримати за собою п’яте місце, а й піднятися якомога вище. Думаю, стати третіми шанси у нас є.