"Карпати" в Туреччині. День 5-ий - Футбол Прогноз 19 февраля 2011
"Карпати" в Туреччині. День 5-ийХтось запрошує до своїх команд шаманів. Хтось одягає на матчі фартові костюми. У кожної команди є свої забобони і традиції. І «Карпати» не виняток. Усім добре відомо про карпатівський дух і характер. А окрім них є й буденні речі. Не все, звісно, варто виносити на широкий загал, але про дещо розповісти можна. Скажімо, вже стало ознакою доброго тону у день гри не проводити тренування, а замість цього прогулятися до моря. Так було в Іспанії, так є і в Туреччині. Зранку, ще перед сніданком, уся команда вийшла з готелю і відправилася на середземноморське узбережжя. Камінців карпатівці цього разу не кидали – їх просто нема, бо пляж піщаний, а просто постояли, поговорили і повернулися в готель. Ніби й нічого особливого. Однак такі походи впливають на команду у позитивному розумінні… Досить кумедною була ситуація перед виїздом на гру, куди ж без автобусних пригод? Вся команда зібралася біля виходу з готелю, але в автобус сідати не поспішала. Олег Голодюк помітив, що автобус не зможе поїхати, якщо не здасть трохи назад. А в «Карпат», як вже відомо, є традиція – автобус, який везе футболістів на гру, повинен рухатися лише вперед. Карпатівський адміністратор Ярослав Гринишин швидко все організував і водій справді спершу від’їхав трохи назад. Коли ж перешкоди зникли, усі гравці спокійно зайшли до салону. Практично усі... Молодий форвард Володимир Гудима забув бутси і побіг до свого номера. Цікаво, судячи з підсумкового результату (гол і гольова передача) тепер він завжди забуватиме свій головний робочий інструмент перед грою? Можливо, в «Карпатах» з’явиться нова традиція? Кілька хвилин - і «зелено-білі» вже під’їхали до готелю Rixos і вийшли на «домашнє» поле «Літекса». Поки болгари розминалися, їхній головний тренер Любослав Пенєв задумано ходив, опустивши голову. Невдовзі з’явилися гості – прийшов Віталій Кварцяний з чоловіком у спортивному костюмі сербського клубу ОФК «Белград», а майже відразу за ним – делегація «Севастополя»: президент Олександр Красильніков, головний тренер Ангел Червенков та його помічники. У другому таймі компанію коучу кримського клубу склав гравець донецького «Металурга» болгарин Велізар Дімітров. Були й інші гості (а може господарі?), які з тих чи інших причин вирішили не «світитися». З найвищого вікна готелю була помічена камера, об’єктив якої вперся у футбольне поле. На жаль, ідентифікувати оператора не вдалося. Сам комплекс створений виключно для гравців та тренерів. На глядачів ця арена не розрахована – ні сісти, ні стояти практично не виходить. Відстань від бровки поля до огорожі складає неповних два метри. Тож тим, хто прийшов подивитися гру, довелося тулитися, щоб не заважати гравцям та боковому арбітру. До речі, про лайнсмена. Гру обслуговувала бригада арбітрів з Росії. Боковий суддя виявився доволі привітним чоловіком. Я запитав, чи не заважатиму йому, він відповів, що без проблем. І справді, ми намагалися один одному не заважати аж до останньої хвилини гри. «Карпати» отримали право на кутовий, подали його, але оборонці змогли заволодіти м’ячем. Захисник «Літекса» вже збирався винести його подалі, але зробив це вкрай невдало – круглий боляче влучив у голову партнеру і відлетів у бік воріт. Резван Кочіш підібрав м’яча, аж тут боковий підняв прапорець догори, ще й крикнув головному судді «офсайд». Усе відбувалося дуже швидко – поки румун забивав гол, у мене вирвалося: «Та який же офсайд? Від болгарів м’яч до нього потрапив!». Боковий обернувся до мене і опустив прапорця. Але головний суддя, судячи зі всього, не бачив сигналу свого помічника і не чув його вигуку. Він контролював ситуацію і після забитого гола спокійно показав на центр поля... | |