Ярослав Мартинюк: "Після ПСЖ я нічого не боюся"

У нинішньому складі «Карпат» є лише двоє гравців, які народилися в один день. 20-го лютого вітання з уродинами приймали півзахисники Ігор Худоб’як та Ярослав Мартинюк. Минулогої неділі першому виповнилося 26 років, а другому – 22. Щоправда, особливих урочистостей з цієї нагоди не було. Воно й зрозуміло – «зелено-білі» перебувають на тренувальному зборі в турецькому Белеку. Втім, партнери та тренери не забули привітати іменинників.

– Цього разу день народження припав на неділю. Але в команди – і у нас обох, звісно, також – це був звичайний робочий день. Проте привітати нас не забули. На ранковому тренуванні вся команда заспівала нам з Худіком «Многая літа». А вже вечеряючи в ресторані за спільним столом, отримали ще й традиційний торт у подарунок. Ми з Ігорком, загадавши бажання (яке, не скажу, бо кажуть, що не збудеться), задули свічки.

– Святкувати свій день народження тобі подобається?

– Звичайно подобається, але не на зборах. Я в цьому плані трохи невдало народився. Адже в лютому у футбольних команд в самому розпалі підготовка до сезону. Я вже навіть не пам’ятаю, коли востаннє на свої уродини був удома. Вже років шість чи сім кожного разу перебуваю з командою на зборах. Утім, проблем з цього приводу собі не роблю.

– Проте гадаю, що рідні та друзі тебе привітали і в Туреччині…

– Так. Було чимало дзвінків, SMS-повідомлень та вітань електронною поштою. А коли повернуся додому, то напевно будуть і подарунки.

– Від кого чекаєш подарунка з найбільшим нетерпінням?

– Від своєї дівчини. Подарунки собі ніколи не замовляю. Люблю, щоб це був сюрприз – так набагато цікавіше. Переконаний, вона вигадає щось оригінальне. Головне, щоб це було щиро, від усього серця.

– Тобі більше до вподоби отримувати подарунки чи робити їх самому?

– Звичайно, отримувати подарунки, особливо від близьких і рідних тобі людей, дуже приємно. Але мені значно більше подобається дарувати самому. Причому це може бути будь-що – букет квітів, цукерки, квитки в кіно чи на концерт, запрошення в кафе або на дискотеку…

– «Карпати» вже другий тиждень у Белеку. Які враження від зборів і, на твою думку, де краще – в Іспанії чи Туреччині?

– Враження про нинішній збір досить позитивні. Умови створено як для тренувань, так і для відновлення. Щоправда, якість полів у Іспанії була значно краща. А от щодо навантажень на тренувань, то вони в Туреччині дуже великі. Я страшенно втомлююся і після кожного з тренувань сплю як вбитий!

– Наразі в Туреччині ви зіграли лише один спаринг. Що скажеш про гру з «Літексом» і як оцінюєш свої дії?

– Гра вийшла важка. У «Літекса» хороша команда, і грати з ними непросто. Думаю, нічийний рахунок є справедливим. Щодо своїх дій, то ними я взагалі не задоволений. Мало того, що привіз пенальті в свої ворота, то з мого боку був ще ряд невимушених помилок. А так загалом у другому таймі, коли я був на полі, ми досить агресивно діяли в нападі і при втраті м’яча одразу переключались у відбір. А ще хлопці молодці, що проявили характер і зуміли в самому кінці врятувати нічию. Хоча підсумком ми залишилися не дуже задоволені.

– В Туреччині «Карпати» грають спаринги, а в Іспанії брали участь у турнірі…

– Звичайно, цікавіше, коли граєш, нехай і в товариському, але в турнірі. Мені було дуже цікаво, адже суперники були сильні. Та й приємно, що виграли.

– Якщо не брати до уваги «Шахтар», хто з них тобі сподобався найбільше?

– «Ґетеборґ» мене не вразив. Наприклад, «Мьольде» набагато цікавіша команда. Особливо мені сподобалися двоє гравців у передній лінії. Знаю, що вони мають контракт з «Манчестер Юнайтед», а в Норвегії грають в оренді. А найбільше мені сподобався «Олесунд». Його гравці хоча й маленькі, але дуже шустрі і командна гра у них добре поставлена. Думаю, в чемпіонаті України вони б реально боролися за Лігу Європи.

– У фіналі «Кубка Сонця» з «Шахтарем» ти відіграв весь матч…

– Важко було. Перші хвилин 15 у нашій грі десь був трохи сумбур. Але витримали стартовий натиск «Шахтаря» і в подальшому вже ми контролювали гру. Втім, якби вони забили на початку, нам було б дуже важко.

– Як ти оцінюєш свою гру у минулому році?

– Я дуже хочу грати в основному складі. А минулого року я мало виходив на поле. Тому треба багато працювати і доводити своє право на місце в стартовому складі. Мені вже 22 роки, досить грати за молодіжку. Причому час не просто виходити за основу, а вирішувати долю матчів.

– Що тобі заважало робити це раніше?

– Не знаю. Напевне, психологія. Десь надто був самовпевнений. Думав, швидко пройду всі етапи і гратиму в основі. Це проблема багатьох хлопців, і саме через неї більшість не пробивається у дорослий футбол. Мені також ще бракує десь трохи сили, мужності, жорсткості. Але я відчуваю, що маю все, аби грати у серйозний футбол. Треба лише трішечки додати, і все буде гаразд.

– Не боїшся, що знову щось не складеться?

– Знаєте, я після гри з ПСЖ вже нічого не боюся. У тому матчі я нарешті відчув себе у своїй тарілці. До речі, те саме було і в грі з «Шахтарем» в Іспанії. Вірю, що цього року я почну виправдовувати аванси, які мені видають ще з юнацького віку.