Ігор Йовічевіч: "На збори з китайцями приїхали в Ялту"

Протягом своєї барвистої кар’єри Ігор Йовічевіч встиг пограти в Хорватії, Іспанії, Франції, Бразилії, Китаї, Японії та України. Перебуваючи разом з „Карпатами” на зимових зборах в Туреччині, він пригадав про те, де і як проводили свою передсезонну підготовку його колишні клуби.

- Більшість своєї кар’єри в мадридському „Реалі” я провів в другій команді. Її підготовка до нового сезону, як правило, тривала у вигляді різноманітних турнірів в Кадісі, Аліканте та інших містах Іспанії. А от головна команда летіла в Азію, де є великі осередки фанатів „Реала”. Це були суто комерційні проекти, чистий бізнес. Тренери не надто любили такі вояжі, бо у кожного з них були своє бачення передсезонної підготовки. Але ці іноземні турне підвищували імідж клубу, менеджери були в них зацікавлені.

- Натомість азіатські клуби їхали на збори в Європу...

- Скажу більше – в Україну! У 2002 році, коли я грав за китайську команду „Шеньян Донджін”, свої збори ми проводили в Ялті. Але моїх одноклубників не надто цікавили краєвиди Ялти – вони були просто поглинуті комп’ютерними іграми – везли з собою усе, що тільки можна було взяти. Весь вільний час вони просиджували в номерах, під’єднувалися до мережі і стріляли один в одного. Не надто зацікавила їх екскурсія до Левадійського палацу, де відбувалася Ялтинська конференція.

- Окрім культурної програми були заплановані якісь матчі?

- Ми їздили в Київ на гру проти другої команди київського „Динамо”, виграли 4:2, я тоді двічі забив. Але окрім того я був просто шокований тим, як змінилася столиця України. Вперше я побував там у 1995 році, коли у складі молодіжної збірної Хорватії грав проти українських однолітків за право виступати на Олімпіаді в Атланті. Ми тоді внічию 1:1 зіграли. У воротах збірної України стояв Шовковський, у нападі грали Шевченко та Ребров. У нас теж, правда, хороша команда була. У цій грі я серйозно травмувався. Але повторю, що коли приїхав в Київ через 7 років, то був просто шокований. Небо і земля – так усе змінилося!

- Японська команда „Йокогама Марінос” теж кудись їздила?

- Ні. Головний тренер не любив збори. І це всіх влаштовувало. Живеш вдома – прийшов, потренувався, повернувся. Так само було в бразильському клубі „Гуарані”. У нас був великий центр, де ми мали усе необхідне для тренувань. Хоча деякі інші команди їздили в Аргентину та інші сусідні країни.

- Французький „Метц” нікуди не їздив?

- В Іспанії ви ніколи не побачите французької команди на зборах. „Метц”, як і багато інших команд, передсезонну підготовку проводять у себе на батьківщині. Вони часто їздять по регіонах і грають там товариські матчі.

- Були у кар’єрі якісь екзотичні збори?

- Коли я грав за НК „Загреб”, нам організували збори на Карибах. Очевидно, це була практично безкоштовна пропозиція, яка зацікавила керівників нашого клубу. Ясно, що всі гравці сприйняли таку новину з ентузіазмом. Ми прилетіли на острів Гваделупе і були вражені спекою, яка там панувала. Однак на відміну від високої температури, якість полів на високому рівні не була.

- Залишилось згадати збори з львівськими „Карпатами”...

- Взагалі, мій перехід до „Карпат” – це доля. У мене закінчився контракт з китайським клубом, я вирішив його не продовжувати. Повернувся до Марбельї, де у мене квартира. Так сталося, що „Карпати” тренувалися якраз неподалік. Мені зателефонував Радомір Антіч, який колись грав з тодішнім наставником „зелено-білих” Іваном Голацом в „Партизані”. Він попросив переказати йому вітання. А, виявляється, Голац знав про мене і коли дізнався, що я саме без команди, запропонував мені спробувати свої сили в „Карпатах”. Так почалися мої перші збори з „Карпатами”. Після Марбельї ми ще поїхали в італійське Удіне, де грали у міжнародному турнірі.