Олександр Севидов: "Прийняв чоловічий виклик"

Минуло два дні після призначення Олександра Севидова на посаду головного тренера ФК «Закарпаття». І саме журналісту «УФ» Олександр Володимирович дав своє перше інтерв’ю у своїй новій іпостасі. Ми зв’язалися з ним у середу, коли фахівець ще перебував у київському офісі власника клубу Нестора Шуфрича. І першими відчули різницю між екс-наставником ужгородців Ігорем Гамулою та новим коучем, адже Севидов одразу заявив: «Говорити буду мало…».

— Олександре Володимировичу, хто запропонував вам очолити «Закарпаття»?

— З такою ініціативою до мене звернувся особисто Нестор Іванович Шуфрич. Із першого ж нашого діалогу він дав зрозуміти, що я справді потрібен команді.

— Сказати «так» зважувалися довго?

— Та ні, на роздуми часу не було. Ми домовилися якнайшвидше зустрітися, і вже сьогодні вдень у Києві відбулася безпосередньо розмова із Нестором Івановичем та іншими керівниками «Закарпаття».

— До слова, саме у середу з паном Шуфричем прощався Ігор Гамула. Чи встигли обмовитися кількома словами з екс-наставником ужгородців?

— З Ігорем Васильовичем ми давно знайомі й підтримуємо хороші взаємини. Тому, звісно, поспілкувалися. Він побажав мені удачі, я ж хочу йому подякувати за той якісний багаж, що він залишив мені. А стосовно злощасного матчу зі «Львовом», який призвів до відставки Ігоря Васильовича, то, вважаю, вина Гамули мінімальна — то був не інакше як нещасний випадок.

— Як вважаєте, наскільки складно вам буде розпочинати роботу? Певно, слідкувати за виступами команд першої ліги без телетрансляцій досить непросто…

— Маєш рацію. Я й справді не бачив багатьох ігор «Закарпаття» цього сезону. Однак, на мій погляд, досить непогано ознайомлений з ігровими можливостями колективу. Так склалося, що перед стартом весняної частини ужгородці проводили спаринг проти «Кримтеплиці», яку в той час тренував я. Також ми неподалік проводили збори в Туреччині. Там довелося побувати на кількох їхніх матчах.

— Тоді якими будуть перші кроки Олександра Севидова на новому місці роботи?

— (пауза) Ось саме думаю над цим (усміхається). Не хочу багато говорити, бо, зізнаюся, ще й імен усіх футболістів не вивчив. Одне скажу точно — треба багато працювати.

— Можливо, будуть якісь кадрові ротації?

— Ні, це зайве. Для першої ліги «Закарпаття» якісно вкомплектовано. Таких футболістів високого класу, як Трішович, Райчевич, Бобаль, Бабенко, Комарницький, мало яка команда має у своєму складі. Тим паче, що й часу катма на складні пертурбації. Найперше, намагатимуся знайти спільну мову з гравцями, проаналізувати слабкі та сильні сторони кожного.

— Помічників набиратимете нових чи й надалі у тренерському штабі залишаться Олександр Чижевський з Володимиром Марчуком?

— Із цим остаточно визначуся після наступної календарної гри у Кіровограді. Та зміни точно будуть — доукомплектування як мінімум.

— Олександре Володимировичу, якого футболу чекати від вашого «Закарпаття» — з акцентом на оборону чи, можливо, виражзно атакувального?

— Результативного! (усміхається) На першому плані для мене результат, а все інше — речі другорядні. Хоча, звісно, вболівальники хочуть бачити видовища…

— Наскільки реальними вам видаються шанси «Закарпаття» таки підвищитися у класі?

— Теперішня турнірна ситуація для мене, — як, власне, й для команди в цілому, — справжній чоловічий виклик. Зрештою, тому я за справу й узявся, бо легких шляхів шукати не люблю. Звісно, якби до завершення чемпіонату залишалося 4-5 турів, то наші шанси здавалися б примарними. Та попереду ще десять матчів, у кожному нам треба брати «своє» і сподіватися на осічки конкурентів. На жаль, тепер не все залежатиме від наших виступів.

— То коли ми побачимо вас на тренерській лаві?

— До матчу із «Зіркою» я в Ужгород не потраплю — просто ще немає сенсу туди їхати. Колектив саме вирушає на Кіровоградщину, там його і зустріну. А якщо встигнемо владнати всі формальності, то вже суботній поєдинок проведу на робочому місці. Хотілося, аби та гра стала для мене переможною: мрію приїхати в Ужгород з хорошими новинами для вболівальників…