Антон Крамар: "Загадковість – це справа часу"

Півзахисник «синьо-золотих» Антон Крамар розповів читачам «Спортивки» про свої дитячі мрії й теперішні уподобання

- Гра проти «Закарпаття» вийшла непростою, бо очки потрібні усім…

- Після першого тайму вигравали 3-0, а потім пропустили два голи…

- Ще задовго до цієї гри наш головний тренер Олександр Рябоконь казав про те, що нам не вистачає фізичних кондицій, бо повноцінних зборів ми не пройшли. Можливо, ця проблема й дає про себе знати у другому таймі. Стосовно ужгородського поєдинку, то ми втратили ініціативу, після чого нам забили два м’ячі. Та попри це, нам вдалося дотримати рахунок та перемогти.

- А перед грою впевненість у перемозі над «Закарпаттям», та ще й на виїзді була?

- Ми сподівалися та планували перемогти. І це, незважаючи на те, що наша команда після зимової паузи змінилася більше, як на 90%. Ми готувалися до цієї гри і хотіли перемогти. Та й наш тренер Олександр Рябоконь ще перед матчем попереджав, щоб ми зібралися, бо гратимемо проти досвідчених гравців. Він наполіг, щоб ми сконцентрувалися на кожну хвилину поєдинку.

- Попереду домашній матч проти команди з нижньої частини турнірної таблиці – овідіопольського «Дністра»…

- Всі в команді прекрасно розуміють, що не треба зупинятися на досягнутому, а працювати. Вчора ми перемогли «Закарпаття», але треба усвідомити, що наступний матч, незважаючи на те, що «Дністер» перебуває у нижній частині турнірної таблиці, теж буде непростим.

- Ви перемогли «Закарпаття». А що не вистачило у програних матчах із «Зіркою» та «Сталлю»?

- З кіровоградцями перший тайм грали досить непогано, а потім ми «розклеїлися». Звідси і такий результат – 0-3. А от у грі з алчевською «Сталлю» ми непогано грали в другому таймі. Моментами навіть переважали суперника, однак їм вдалося забити два м’ячі, тому програли. Однак, якщо порівнювати ці дві гри між собою, то проти Алчевська ми грали краще, ніж проти «Зірки».

- Як кажуть, апетит приходить під час їжі. Перемігши «Закарпаття», впевненість у тому, що можна перемагати й решту суперників збільшилася?

- Так, ця перемога додала нам упевненості. Потрохи ми наберемо фізичних кондицій, більше зіграємося та будемо демонструвати кращий футбол.

- Якщо б теперішнім складом «Львів» грав з початку сезону, то на яке місце можна було б розраховувати?

- Ой, тут важко відповісти, бо були б інші обставини. Можливо, ставили б завдання вийти в Прем’єр лігу…

- А які зараз шанси у «Львова» на те, щоб потрапити у Прем’єр лігу?

- Шанси є. Хоча, якщо відверто, ці шанси менші, ніж із тою командою «Львова», яка була до зимової паузи. Однак і зараз наш колектив продемонстрував, що може перемагати та показувати хорошу гру.

- А перед матчем із «Закарпаттям» ти особисто вірив у те, що цю команду можна перемогти? Адже і підбір виконавців у них хороший, як за мірками Першої ліги, і тренер там непоганий…

- Звісно, що вірив в те, що цю команду ми можемо перемогти. А навіщо тоді виходити на поле, не вірячи у власні сили?! Знав, що буде важко, але віра в те, що ми можемо перемогти, була.

- Після переможних матчів треба якось і відпочивати. Як проводиш вільний час?

- Ходжу на сеанси кінофільмів, гуляю містом. А так, в основному тренування та ігри, що й часу вільного не дуже вже й багато. Мені, до речі, подобається Львів своєю загадковістю та старовиною. Якщо чесно, мені б хотілося тут бути і бути, і, навіть, виникало бажання жити.

- Загадковість Львова можна порівняти із загадковістю теперішньої команди «Львова»? Наприклад, коли «Львів» може розгромно програти «Зірці», а потім перемогти «Закарпаття»…

- Загадковіть – це справа часу. Ми будемо набирати ходу і тоді стабільніше гратимемо. Зараз цієї стабільності у нас поки що немає. Від цього й виникає враження, що «Львів» команда загадкова. А стосовно міста, видно, що воно загадкове зсередини, видно, що за ним стоїть велика історія…

- У дитинстві якою була твоя улюблена команда?

- Як і у переважної кількості молодих українських футболістів, у мене була мрія грати в київському «Динамо». А от із європейських команд свого часу подобався «Мілан» та «Барселона».

- А чи був у тебе футболіст, на якого ти рівнявся і гра якого тобі подобалася?

- Такими футболістами були Андрій Шевченко та Зінедін Зідан.

- Які риси ти б хотів перейняти від цих футболістів. Аби в майбутньому досягнути їхніх вершин?

- В Андрія Шевченка мені завжди подобався його ентузіазм до гри, настирність забити м’яч. У Зінедіна Зідана імпонувала його техніка та м’якість гри, хороше бачення поля, а також те, як він тонко відчував ситуацію на полі. Та й людські якості Зідана подобалися. На футбольному полі він вів себе, як людина холоднокровна та зосереджена.

- А як же епізод фінального матчу між Францією та Італією між Зінедіном Зіданом та Марко Матераці?

- Всі ми люди – і в усіх бувають ситуації, коли ти не витримуєш та робиш якусь помилку. Насправді, ми ж не знаємо, який конфлікт тоді відбувся між ними і хто кому що сказав. Тому важко судити, хто там правий, а хто – ні. Загалом цей епізод не зіпсував позитивний малюнок футбольної кар’єри Зінедіна Зідана…