"Волинь" - "Оболонь" 1:0. Пісний футбол - Футбол Прогноз 22 квітня 2011
"Волинь" - "Оболонь" 1:0. Пісний футболЛуцк. Стадион "Авангард". 4 500 зрителей Главный арбитр: Ярослав Козик (Мукачево) "Волынь" (Луцк) - "Оболонь" (Киев) 1:0 Гол: Стевич 55 "Волынь": Ндое, Пищур, Зозуля (Бута 44), Годованый, Стевич, Пичкур, Изворану, Ващук, Герасимюк (Бабыр 90+1), Гошкодеря (Максимюк 54), Карковский "Оболонь": Березовский, Кутас, Б.Баранец, Лупашко, Слюсар (Кучеренко 55), Панас (Сибиряков 76), Илькив (Бондаренко 46), Лозинский, Г.Баранец, Мандзюк, Сапай Предупреждения: Карковский 42, Бута 46, Гошкодеря 48 - Б.Баранец 5, Лупашко 38, Лозинский 72, Бондаренко 90, Мандзюк 90+4 Команди підійшли до матчу в діаметрально протилежних настроях: волиняни у весняній частині чемпіонату ще не вигравали, а «Оболонь» навпаки, попсувала нерви флагманам українського футболу, зокрема, перемогла «Шахтар». Утім одне ці команди точно поєднує, обоє не хапають з неба зірок, бо в їхніх складах немає гучних імен, тож доводиться в основному грати на характері. Таким і вийшов цей матч – грою нервів. Міцніші вони виявилися у господарів, яким відступати уже нікуди, а то так і до «зони вильоту» можна було догратися. До того ж місцеві глядачі уже не уявляли (при всій повазі до «Оболоні» та її вболівальників) в кого ж тоді ще цього чемпіонату вигравати, адже попереду у домашніх стінах матчі з «Металістом» та «Металургом» (Д), а в гостях гра з «Таврією» та «Динамо», так що перемога господарям була потрібна «як кров з носа». «Пивовари» ж здобули собі авторитет грози грандів, а разом із ним очковий багаж, тому психологічно їм було легше. Хоча кому очки будуть зайві? Стартові склади у порівнянні минулим туром в обох командах змінилися суттєво, у гостей гру через дискваліфікацію пропускав Пластун, а замість Бондаренка в основі вийшов Панас, а ось у волинян втрата була суттєвіша, через перебір карток не зміг допомогти лучанам мотор команди Бутко. Під час матчу ох як було помітно, що господарям не вистачає швидкості, Богдана замінити «коучу»волинян поки ніким. Розташувалися на полі гравці «Волині» так: уворотах – Ндоє, у центрі захисту – Годований та Ізворану, на правому фланзі – Зозуля, на лівому – Годований; центральні півзахисники Ващук та Стевич, під нападником – Карковський, на флангах – Пічкур та Герасимюк і на вістрі атаки – Пищур. Ворота «Оболоні» захищав Березовський; центральні захисники – Лозинський та Лукашко, на флангах – Сапай та Кутас; опорники – Слюсар та Г. Баранець, на флангах Ільків та Б. Баранець, атакуючий півзахисник – Мандзюк; форвард – Панас. Почали команди повільно, граючись у розвідку. Утім в такому не високому темпі за перших десять хвилин і виникло два найцікавіших моменти тайму. Спочатку Гошкодеря навісив у штрафний майданчик Пищур вдарив головою м’яч пірнаючи за спину Березовському влучив у поперечку і відлетів у центр штрафної, проте добивання Карковського було надто кволе і голкіпер без проблем заволодів смугастим. Минуло лише кілька хвилин і уже стандарт біля воріт господарів ледь не призвів до взяття воріт, Ісса Ндоє помилився на виході і гравець «Оболоні» мабуть не повіривши власному щастю доволі легко катнув кулю у майже порожні ворота, на щастя для волинянин, Ізворану вибив м’яч не давши йому перетнути стрічку. Потім настала черга господарів: знову Гошкодеря прострілює в штрафну на Стевіча, але той б’є вище. Непогану нагоду, після сольного проходу правим флангом Герасимюка і пасу в центр, мав Пічкур, який майже з лінії карного запустив снаряд над перекладеною. У свою чергу небезпечний розрізний пас, який міг вивести форварда «пивоварів» віч-на-віч біля воріт волинян перериває Годований - кутовий. Стандарти у цьому матчі несли небезпеку як для одних, так і для інших. «Пивовари» кілька разів могли скористатися не впевненими діями на виходах темношкірого голкіпера волинян, а господарі у свою чергу намагалися навісити м’яч на високих гравців Пищура, Стевіча, Карковського, які могли успішно завершити атаку. Боротьба на кожному клаптику та непоступливість призводила до штрафних ударів. У «Волині» право на пробиття почергово мали Ващук та Пищур, але після пострілів зі стандартів м’яч впевнено знаходив руки Березовського. В «Оболоні» же штатним пробиваючим був Кутас, який регулярно потрапляв у стінку, хоча одного разу шкір’яний йшов під перекладину, але завдяки довжелезному Ндоє загрозу було ліквідовано. До речі, темношкірий голкіпер постійно отримуючи м’яч починав атаку господарів жбурляючи його далеко на половину гостей, тож цілком могло так трапитись, щоб він записав на свій рахунок таким чином гольовий пас, але цього дня не судилося. Взагалі у першому таймі була доволі нудна та бліда гра з великою кількістю боротьби та падінь, один Карковський разів п’ять падав та марно, суддя не реагував. Загалом було помітно, що кожна команда в першу чергу береже тили, і якщо волиняни трохи більше йшли вперед на правах господарів, то київська команда чекала на контратаку, так і дограли перший тайм. Друга частину гри значно відрізнялась від першої і все завдяки голу Саши Стевіча. Після цього і швидкості вмикнулися, і моменти почали з’являтися. Волиняни повірили у власні сили і пішли ще забивати, а київській дружині нічого не залишалося, як оголювати тили та йти вперед, аби відігратись. Як і мало бути все у цій грі вирішив стандарт. Кутовий біля воріт «пивоварів» виник з нічого, але закінчився усім. Пічкур навісив, м’яч поборсався у штрафній, найросторпнішим виявився балканський легіонер волинян, який увігнав шкіряного з кількох метрів у ліву від голкіпера дев’ятку. Рахунок відкрито. Ось тоді й почалося! Минула лише хвилина, як господарі вже мали забивати вдруге. Герасимюк зіграв красиво з Пічкуром «в стіночку», який опинився на правому фланзі, вивів того на побачення з Березовським, але голкіпер продемонструвавши чудову реакцію відбив сферу. А за кілька хвилин Ісса жбурнув м’яч через все поле на Карковського, який приклався після відскоку від газону з метрів тридцяти, але голкіпер «Оболоні» зреагував на цей удар перевівши на кутовий. Гості усе більше почали провалюватися на лівому фланзі захисту, чим ледь не скористався Бута, який вийшов на заміну, опинившись перед воротами, той пробив з гострого кута у ближній, але і цього разу страж воріт киян був напоготові. Здавалося ось-ось лучани дотиснуть. Але натомість ледь не пропустили. Коли потенційно небезпечну атаку «пивоварів» господарі майже ліквідували, Бута зненацька віддав пас поперек у власну штрафну на Вадима Панаса, той опинився перед воротами на хорошій ударній позиції і лише довгі руки Ндоє і стійка завадили зелено-чорним відквитати м’яч. Проте у середині тайму Пищур міг збільшити перевагу господарів, отримавши шкіряного у карному прикрив його корпусом від захисника, зрізав кут і ударив в дальній, але Березовський зумів дотягнутися і врятувати команду. Ще одного разу йому це вдалося, коли Карковський в черговий раз намагався поцілити здалека, але голкіпер був готовий до цього. В «Оболоні» близький до успіху був Сибіряков, який вийшов на заміну. Його обвідний удар Ісса витягнув з під перекладини з великими труднощами. Наприкінці зустрічі « пивовари» пішли на штурм, який нагадував навалу. На останніх секундах виник суперечливий епізод, коли м’яч вийшов за лицьову лінію, на думку гостей мав бути кутовий, суддя ж розцінив інакше. А далі був фінальний свисток. Важка гра рівних суперників закінчилась мінімальною перемогою господарів. Мабуть, волинянам вона цього вечора була більш потрібна, адже перервано безвиграшну серію. До речі, «Волинь» хоч на добу, але знову повернула собі шосту сходинку, проте з такою грою важко буде її утримати. Адже виїжджати лише на характері - не вихід, треба підсилюватись технічними гравцями, хоча Кварцяний це і сам знає. Що ж боротьба за останнє єврокубкове місце стає ще запеклішою, що ж тим цікавіше вболівальнику. Кращий гравець у складі «Волині» - Саша Стевіч. В таких матчах автор голу – це вже герой. Балканець досить вдало грав у центрі поля, вигравав чимало єдиноборств, загострював атаку, бив по воротам, намагався постійно відкриватись для партнерів. Євген Пічкур виконав багато роботи, його вклад у перемогу важко оцінити. У цій грі був двигуном команди, на швидкості загострював атаки, зробив результативну передачу, сам міг теж забити, але виручив голкіпер «Оболоні». Кращий гравець у складі «Оболоні» - голкіпер Ігор Березовський. Якби не він ще парочку м’ячів повезла б додому його команда. Чого вартий лише сейв після виходу віч-на-віч з Пічкуром, а також продемонстрував чудову реакцію після пострілу у дальній кут Пищура. Жодної грубої помилки за матч. Сергій Ковалець тренер «Оболоні» Хочу всіх привітати на передодні великого свята зі святом, щоб все було добре, завжди отримували задоволення від футболу. Сьогодні гра така вийшла, як такого футболу не було, хорошого, розумного. Але, я думаю, що дві команди віддали багато сил, щоб був позитивний результат. - Сергій Іванович як ви пояснити результат: два рази виграєте в «Шахтаря» - два рази програєте Луцьку. Психологія? Так на жаль, коли сьогодні був забитий м’яч і кутовий, кутового не було, тому з таких дрібниць складається гра. Зараз подякуємо після гри арбітру за роботу. Такі дрібниці, але кутовий у ворота «Волині» не ставиться. Це звичайно дрібниці, але все життя складається з дрібниць. Якщо брати «Шахтар» чи «Волинь», яка різниця ми маємо грати і перемагати. Я думаю, що сьогодні команда «Оболонь» віддала багато сил, щоб був хороший результат. Віталій Кварцяний головний тренер «Волині» Я рад, что сегодня игра была с серьезным настроем. Был мандраж даже в опытных игроков. Мы не можем столько не выигрывать, болельщики разочаровываются, и хочется, чтоб вы им на праздник сделали подарок, чтоб им сегодня было весело, чтоб они могли сегодня в барах посидеть. Чтоб праздник ощутили все, чтоб миг удачи нам принес такое праздничное настроение. Ну это удалось сделать. Игра была нервной, мы больше играли сзади, не шли в атаку большими силами. Я сказал строго играть в центре. Идет становление, молодой парень Годованый, но молодец. он отыграл хорошо. Единственное - это выбор в продолжении игры вперед, ну это дело наживное, он убедил меня, что будет футболистом. Сегодня ради праздника не хочу никого критиковать. Хотя ожидал от некоторых игроков большего. Вообще по командным действиям у нас было больше позитива, было больше моментов, но качество… я каждый раз шарахаюсь, не выходит играть стабильно. Выпал Бутко - самый скоростной игрок, за ним команда бежала, была вынуждена бежать. Додавала больше скоростных действий. Это вымученная победа, в футболе иногда бывает. Игра забывается, а результат остается. Журналисты пишете, статистика розширяется, все довольны. Ребята старались. Хорошо ,что все хорошо заканчивается. Опять вам начинаем делать заманчивые нюансы, опять мы оказались на шестом месте, посмотрим, как завтра другие команды сыграют, но жить становится веселей, в поезде будем думать, как играть с «Таврией». Чи були настанови, часто бити з далека? Ми всегда это говорим. Герасимюку говорим, но он забывает об этом, сегодня не бил . Стевич, но я не знаю как пальнул сегодня в девятку, но вы видите это не его лучшие качества, он хорош в борьбе. Пищур, тоже у него нет такого, иногда есть, но он тратит силы при дриблинге и в концовке у него нет сил на удар. В центре - Бодя Карковский он как когда, он ошибается, но я его ставлю, он такой одержимый. Ударил, один раз неплохо, ударил бы лучше, мог бы быть красивый гол. Нет игроков, которые могли это делать чаще. Пока это не наш конек, и футболисты редко бьют по воротам. Это были удары отчаяния, потому что не хватало сил. Я вчера первый раз дал выходной перед игрой. Иногда, меняем подготовительный маневры, делаем, чтоб дать дольше отдохнуть. Игроки очень устали, некоторые очень. Выезд был очень тяжелый. Нет свежести на удар. Ви ставите Карковського в останніх матчах, чому не ставите Павлова? Я очень ценю Павлова талант. И как делал Лобановский п’ять - четыре года в дубле играли такие игроки как Заваров, Юран, Михайличенко. Как хорошо, что есть дубль - это хорошее подспорье, где они могут вариться и становится лучше. Он третий бомбардир дубля, я доволен его игрой . Но самый плохой Пищур, даже самый плохой, есть из него игрок. Но он сегодня некачественно играл, очень не качественно . Что он сегодня играл? Никто не разгадает. Но он есть. Может Женя сегодня и забил бы, но я не могу Пищура не ставить, он мне нужен в чисто стратегических соображений. Роль лидера, вот эта аура, все эти неправильные крики, даже не правильные манеры. Мы сегодня играли с одним нападающим. Играли строго. Надо было проигнорировать качество и сделать результат. У меня нет квалифицированных игроков. Я их не хочу обидеть, я их уважаю, мне очень трудно сделать квалифицированную игру. Я могу ставить Павлова и играть 4-3-3. Я хотел, но пересмотрел состав «Оболони». Я по три часа сортирую и это не так просто. Это с трибуны кажется . Павлов, Бабир, Карасюк есть очень хорошие ребята. Но сегодня нужен был результат, не время для экспериментов. Павлов будет хорошим нападающим, и будет забивать. Тут целая философия, долго рассказывать. Игра требовала результата. Я бы сейчас пришел, мы проиграли 1:2, и вы бы мне сказали «Что ты нам рассказываешь? Ты нам дай результат!» От Пищур, я ему говорю «Ты опять пяткою играешь?» Через это мы в Севастополе гол получили, а он « А вы видели, как болельщики среагировали?» Вы говорите, играйте для болельщиков. Да что мне болельщики, если ты игрок , то играй и для болельщиков, и для команды, но нарушать дисциплину не имеешь права. Ну две контратаки инфарктных, ну как можно трипатся назад. Бута, Пищур, но вообще кошмар. -Лысенко будет играть? Не хочет он играть, он говорит, что хочет, но не может. У него была тяжелая травма и он не может себя найти, или, он думал что в Луцке, тут курорт, но такое отношений ничего не даст. Я в дубль его не хотел ставить, но попросил. Забил гол. Пока нет, может через год – два он восстановится, заиграет. Вы видели, я его ставил 4 раза. Он все назад, назад, можно ошибаться играть вперед, но зачем назад? - На шосте місце повернулися, задача залишається? Ми не можем, почему-то снимать задачи оказавшись выше. Сейчас журналисты напишут - у них соотношение плохое и они сейчас на шестом, давай их на 12-е потому что у них соотношение плохое. Но есть регламент и очки считаются, не соотношение. Если б нам еще это да то, да пару игроков хороших может мы были бы и выше. И не потеряли двадцать одно очко дома. Трагедия. Я вообще такого не помню, а болельщики ходят и верят - эта хорошо. На конец хочу сам сказать. Сегодня сессия была, там некоторые депутаты спрашивали «Что Виталий продали Севастополю? Да?» Так делается обидно за игроков. Сейчас все смотрят. Это же не как раньше, что приезжали с выезда, и местный журналист дал корректировку матча, как кто играл. Сейчас вы все видите. Мы не позволяем этого делать. Нет забудьте. Звонят, о «Волынь» продает. И люди которые играли в футбол говорят такие вещи. Нейдем ни на что, хотим играть. Мы что не можем проиграть 4:1? Жалко футболистов, я их настраюю. Они ж не такие бедные, десять тысяч долларов, или сто, что большая такая разница? Да разница большая, но совесть чистая. Нету такого уже в украинском футболе. Посмотрите игры, уже Запорожье играет, старается. Может где-то, какие-то игры, кто-то . Но мы не играем в это. И были моменты. Я сразу встал и ушел. У меня есть тарелка супа, зачем мне две? И так же у футболистов. Они сами не хотят. Это ехать за 1320 километров, чтоб продать игру. Это жить не хотеться. А где мой адреналин? Я живу этим , выйти, побегать, покричать - это мое. Мне нравиться это. Пусть оно мне и на здоровье сказывается, мне нравиться это. Пусть даже проиграем, я должен, что-то сказать игрокам. Я сказал, что с этим конец. У меня уже больше полжизни прожито, я уже с концерта иду, или с матча, как бы понимаете о чем я. Я за 35 лет тренерской роботы заработал кусок хлеба себе и не хочу, чтоб вы писали какими-то намеками, поверьте мне если что-то надо, то спросите меня «Ну что Кварцяный?» Я скажу, верьте мне, я вас не предал. Мы играем в футбол. В футболе три варианта: ничья, победа, или поражение, а почему если проиграли значит это. Ну как это с дому не выходить, бо мы проиграли. Мы шо «Барселона»?! Присмотритесь, какой материал у нас сегодня, а мы набираем очки, интригуем таблицу и вам интересно. Миг удачи, живем ради этого. Наша волынская жизнь, кто трактором, вы пером, доярка где-то там, в Турийском районе - герой труда, то шахтер в Нововолынске, а нам определено футбол. Делать людям маленький праздник, делать бардак я не хочу. И одна продажная игра - это история, как тут совесть. Потом же команду не соберешь. Лучше работать над проблемами. Поражения! Выходить из этого. Как тяжело было в Севастополе, вы бы себе представили, футболистам, мне. Мы чуть не дрались с командой. Я говорю, уезжаем отсюда мне стыдно. Они пришли все ко мне говорят «извините». Что вы меня позорите, уезжайте отсюда, подонки. Остаются те, кто хотят играть. Проиграют десять, но будут играть те, кто хотят играть. Пусть и не получиться. | |