Агент: Ракицький зараз коштує близько 17 млн євро

Відомий український футбольний агент Олександр Кулешевич поділився із Football Transfer думками стосовно того, яким буде літній трансферний ринок в Україні, хто з наших футболістів на сьогодні може викликати зацікавлення в Європі та чому не вирушив на Захід Артем Мілевський.

- Пане Олександре, чи можна вже сьогодні робити певні прогнози на те, яким видасться трансферне літо в Україні?

- Наразі ще важко говорити про якісь конкретні покупки та продажі гравців, адже це передусім залежатиме від того, які завдання на новий сезон матиме та чи інша команда. До прикладу, запорізький "Металург": їхня активність на трансферному ринку чималою мірою залежатиме від того, залишиться команда у Прем’єр-лізі чи ні. Є насправді багато тонкощів, які на це впливають.

- Які українські клуби, на Ваш погляд, будуть найактивнішими цього літа на трансферному ринку?

- Однозначно, активними будуть наші лідери. У тій інформації, яку відстежую, вже йдеться про те, що донецький "Шахтар" готується до покупок нових гравців. Зокрема, ведуться перемовини з двома бразильцями, серед яких і нападник. Враховуючи амбіційність клубу і його президента зокрема, можна не сумніватися, що "Шахтар" провадитиме поступове підсилення, аби таки перемогти у Лізі чемпіонів.

Гадаю, що укомплектацію проводитиме і київське "Динамо". Юрій Павлович Сьомін мав весну для того, щоб розібратися у ситуації, визначити слабкі місця, які потребують підсилення, тому літо – саме час для дій. Навряд чи це буде масштабна зміна виконавців, але крапкові підсилення будуть обов’язково.

Зважаючи на заяви Мирона Маркевича, активності варто чекати і від "Металіста", але зміни, як і в "Динамо", радше за все, також будуть не глобальними. Зрештою, не думаю, що бодай якийсь із клубів купуватиме одразу по 5-8 нових гравців. Гадаю, максимальне число придбань становитиме 3-4 футболісти. В "Дніпрі" ж радше за все з’являться 1-2 новобранці, адже клуб на сьогодні має доволі рівний склад.

Трансферна активність "Ворскли" визначиться останнім туром чемпіонату: якщо полтавчани потраплять в єврозону, то підсилення будуть просто необхідними. Не виключаю, що у такому випадку "Ворскла" придбає 3-4 гравці. Те саме стосується і "Карпат", в яких є претензії до центральної ланки захисту, у львів’ян підсилення потребує і напад. Тож якщо клуб має амбіції на добрий виступ у Лізі Європи, має шукати нових гравців. Але, не так званих "молодих і перспективних", а справді кваліфікованих виконавців, які можуть без особливих розкачувань влитися в команду, вивести її на новий якісний рівень.

- Чи можна чекати цього літа змін в географії пошуку нових гравців, адже українські клуби аж надто часто звертають свої погляди в Південну Америку. Можливо, вартує змістити акценти більше на Європу, у тому числі й західну частину Старого світу?

- Я думаю, що географічних зсувів не буде. Наприклад, донецький "Шахтар" має чітку стратегію – шукати підсилення серед бразильців або ж інших латиноамериканських гравців. І я маю великі сумніви, що ця стратегія зміниться і "гірники" почнуть більше уваги приділяти європейцям. Трохи інша ситуація в "Динамо", яке охоплює Хорватію, Сербію. "Металіст" обрав шлях "Шахтаря", їхні колекціонери головним чином спостерігають Латинську Америку. Хоча у моєму розумінні, туди краще звертати погляди у пошуках атакуючого потенціалу, натомість захисників, півзахисників варто таки шукати серед слов’ян – хорватів, сербів. Але, відверто кажучи, нашим клубам варто більше зосереджуватися на внутрішньому ринку, адже потенціал українських футболістів не тільки не поступається, а часто й перевершує рівень багатьох легіонерів, які запрошують в Україну...

Виняток становлять хіба що легіонери "Шахтаря" і "Динамо". Те, що з українців можна робити хороший колектив, зараз яскраво показує діяльність Сергія Ковальця в "Оболоні", чи навіть Олега Кононова в "Карпатах", де основна ставка робиться на українських вихованців. До слова, коли до на привозять другосортних іноземців, це не надто позитивно впливає на рівень українського футболу, на рівень збірної України.

- Протягом весни ми мали чимало повідомлень про те, що ряд західних клубів проявляють інтерес до деяких українських гравців. Зокрема, найчастіше згадувалися імена Ярослава Ракицького та Євгена Коноплянки. Як гадаєте, ці футболісти справді можуть викликати інтерес в Європі чи йдеться про звичайне "набивання" ціни через ЗМІ з боку самих клубів?

- Якщо говорити про тих футболістів, яких ви назвали, то саме Коноплянка і Ракицький – це саме ті футболісти, якими можуть цікавитися в Європі. Думаю, чутки не є безпідставними. На сьогодні – це найяскравіші українські виконавці. А зважаючи на їх дуже перспективний вік, я переконаний, що Євгена і Ярослава справді хочуть бачити за кордоном. До речі, це стосується не тільки їх, а, наприклад, Олега Голодюка з львівських "Карпат", чи того ж Артема Федецького. В кожній команді по суті ми маємо яскраву індивідуальність (хоча хотілося б, щоб їх було більше), людей, які можуть бути цікаві європейським клубам.

- В який момент найкраще продавати клубу гравця, щоб отримати від цього зиск?

- Справді, кожен власник хоче дочекатися моменту, щоб гравець дійшов до найвищої точки свого рівня, піку інтересу з боку інших команд. Якщо сьогодні Ракицький, Федецький, Голодюк вартують одних грошей, то, скажімо, через рік після їх виступу за збірну на Євро-2012, ця сума може зрости в рази при вдалому збігу обставин, а точніше при вдалому виступу нашої національної команди на першості. Тобто вартість гравця на пряму залежить від виступу його команди на міжнародній арені: клубу - в єврокубках, збірної – на чемпіонаті Європи чи світу. Оскільки Ракицький та Коноплянка – молоді хлопці, я б не радив уже зараз відпускати їх з клубів. Суто з позиції бізнесу, можна серйозно прогадати.

Одне слово, власникам, які планують заробити на тому чи іншому гравцеві, треба постійно тримати ніс за вітром. От, наприклад, якщо взяти на сьогодні Даріо Срну: не думаю, що у майбутньому вдасться за нього отримати більшу суму від тієї, що декларується зараз – 17-18 млн євро. Як на мене, це планка для цього гравця. Тож, якщо в планах Ахметова є продаж гравця і бажання на цьому заробити, то Срну варто продавати тепер.

- Якщо говорити про конкретні суми, чи можна говорити про якусь середню вартість українських футболістів? Урешті, скільки той же Ракицький вартує зараз і скільки може коштувати після Євро-2012?

- Чесно кажучи, якщо говорити про середньостатистичного хорошого українського футболіста, то його ціна залежить від чималої кількості факторів – в який клуб його продаватимуть, в яку країну. Якщо ж ми заговорили про Ярослава, то, на мій погляд, його вартість сьогодні – 15-17 млн євро. А при вдалому виступі збірної України на Євро-2012, і, звичайно, самого Ракицького, сума трансферу може зрости до 25-30 млн євро. Словом, відчуйте різницю.

- Ще донедавна головним героєм чуток на тему зацікавлення з боку топ-клубів Європи був Артем Мілевського. На Ваш погляд, чому Артем так і не перебрався на Захід?

- На мою думку, продаж-непродаж футболіста залежить від амбіцій клубу – це перший момент. Є певний рівень, нижче опускатися якого не варто. Другий момент – перш, ніж продавати Артема, потрібно спочатку знайти йому рівноцінну заміну. Рівноцінну заміну не тільки з професійного погляду, а й точки зору фінансової. Що маю на увазі: якщо продавати Артема, умовно кажучи, за 10-12 млн євро, то на його місце потрібно знайти гравця приблизно того ж рівня, але молодшого років на п’ять і за 4-6 млн, який через кілька років вартувати щонайменше удвічі більше. Так має мислити кожен думаючий власник клубу.

Ще раз наголошу: кожна команда має свій рівень і його потрібно тільки піднімати, а не опускати як на внутрішній арені, так і на європейській. А зважаючи, що Суркіс, Ахметов, Коломийський – амбіційні, то саме через це може гальмуватися продаж гравців. Зокрема, в цьому я бачу причину і того, чому не відбувся трансфер Мілевського.

- Якщо зробити невеличкий екскурс в історію: який із трансферів в історії українського футболу можна вважати найбільш успішним?

- Тут варто говорити про два аспекти успішності трансферу: фінансовий зиск і реалізація футболіста у новому клубі. Загалом же, справді успішними переходами можна вважати трансфери Андрія Шевченка у "Мілан", Олега Лужного в "Арсенал" (тим паче, що по вдалих виступах за кордоном, ці виконавці знову приносять користь "Динамо"), Анатолія Тимощука в "Зеніт". Це справді три найсильніші трансфери в історії незалежної України. Хоча тут би я ще згадав радянські часи та дуже успішний трансфер Олександра Заварова в "Ювентус". Хоча, звісно, тоді не йшлося про такі гроші при купівлі гравця, які сьогодні клуби платять за футболістів.

- А як можна оцінити перехід Дмитра Чигиринського у "Барселону"? Адже однозначно: лише рік у "Барсі" - це не те, на що розраховував Дмитро, але з іншого боку – "Шахтар" непогано заробив на продажі-поверненню футболіста.

- Із фінансової точки зору – однозначно трансфер пройшов нормально, а от з професійної… Ви самі все розумієте.